Ухвала суду № 1072264, 05.09.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                           Справа  №22а-47/07                                                                                                                    головуючий суддя у 1-ій 

                                 категорія статобліку-29,34                                                                                                             інстанції- М.П.Кожан

                                                                                                                                                                        ( справа №А36/76-07 )              

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня  2007 р.                                                                                               м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю представника

позивача:

відповідача:

Проценко О.А., Туркіної Л.П.,

Духневич О.С.

Катичева Ю.В. довіреність від 23.01.2007р.

Шевченко Л.М. довіреність від 23.01.2007р.

Євтушенко О.В., довіреність №8891/10/100 від 05.04.2007р.

розглянула у відкритому судовому

засіданні   апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ластар”, м. Дніпродзержинськ та

Державної податкової інспекції  у м. Дніпродзержинськ

на  постанову Господарського суду Дніпропетровської області

від 06.03.2007 року

у справі№А36/76-07

за  позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Ластар” , м. Дніпродзержинськ (далі ТОВ «Ластар»)

 до:

про:Державної податкової інспекції  у м. Дніпродзержинськ (далі ДПІ у м. Дніпродзержинську)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, першої та другої податкової вимоги

В С Т А Н О В И Л А :

            29.12.2006р. позивач ТОВ «Ластар» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ДПІ у м. Дніпродзержинську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

            Позовна заява була вмотивована тим, що після проведення відповідачем перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р. було складено відповідний акт, на підставі якого та після розгляду скарг поданих позивачем у порядку адміністративного оскарження рішень відповідача, відповідачем було видано  податкові повідомлення рішення: №0001422301/0/11971 від 27.04.2006р., № 0001422301/0/11970 від 27.04.2006р., №0001422301/0/11572 від 27.04.2006р., №0001422301/1/16295 від 01.06.2006р., №0001422301/1/16296 від 01.06.2006р., №0001422301/2/25454 від 10.08.2006р., №0001422301/2/25455 від 10.08.2006р., №0001422301/3/32365/10/23-4 від 23.10.2006р.,  №0001422301/3/32356/10/23-4 від 23.10.2006р.,  якими було визначено податкові зобов’язання  позивача, також відповідачем було видано першу податкову вимогу №1/1133 про сплату податкового боргу в сумі 610756,03 грн. та другу податкову вимогу №2/1260 по сплату податкового боргу в сумі 610756,05 грн., позивач вважає, що всі ці рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , а тому позивач просить суд визнати недійсними усі податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем після проведеної перевірки діяльності позивача та визнати недійними першу та другу податкові вимоги №1/1133 та №2/1260.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2007р. по справі №А36/76-07 позовні вимоги позивача по справі задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську  №0001422301/0/11971 від 27.04.2006р., №0001422301/1/16296 від 01.06.2006р., №0001422301/2/25454 від 10.08.2006р.,  №0001422301/3/32356/10/23-4 від 23.10.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання 129967, 00 грн., основного боргу та 58845,00 за штрафними (фінансовими)  санкціями, визнано недійсними податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську  № 0001422301/0/11970 від 27.04.2006р., №0001422301/1/16296 від 01.06.2006р., №0001422301/2/25454 від 10.08.2006р., №0001422301/3/32365/10/23-4 від 23.10.2006р  в частині визначення податкового зобов’язання 5760,00 грн. основного боргу та 2880,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, визнано недійсною першу податкову вимогу №1/1133 від 09.11.2006р. в частині визначення податкового боргу у сумі 197452 грн., визнано недійсною другу податкову вимогу №2/12690 від 20.12.2006р. в частині визначення податкового боргу у сумі 197452 грн., в решті позову відмовлено. Повний текст постанови суду виготовлено 19.03.2007р. / а.с. 23-25 том 3/.

Постанова суду вмотивована тим, що відповідачем безпідставно виключено з валових витрат витрати позивача на оплату консультаційних послуг, у зв’язку з чим було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем 122767,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 55254,00 грн.; також відповідачем безпідставно було виключено з валових витрат витрати позивача на оплату транспортних послуг, у зв’язку з чим було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем 7200,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3600,00 грн.,  також безпідставно відповідачем було визначено податкове зобов’язання відповідача з ПДВ на суму 5760,00 грн., основного боргу та 2880,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду позивач – ТОВ «Ластар» та відповідач ДПІ у м. Дніпродзержинську  подали апеляційні скарги на постанови суду по даній справі.

Позивач - ТОВ «Ластар» посилаючись у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи правильно встановив юридичні факти та обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, але дійшов помилкових висновків при їх оцінці, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до невірних висновків, позивач просить скасувати постанови суду від 06.03.2007р. по даній справі частково та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача по справі у повному обсязі.

Відповідач – ДПІ у м. Дніпродзержинську посилаючись у апеляційній скарзі на те, що постанова суду від 06.03.2007р. по даній справі ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, позивачем не надано доказів того, що усі документи надані ним суду надавались ним відповідачу під час проведення перевірки, також у резолютивній частині рішення судом не вірно зазначено номери податкових повідомлень-рішень , які визнані судом недійсними, просить скасувати постанову суду від 06.03.2007р. по даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.  

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі позивача, заперечували проти доводів викладених у апеляційній скарзі відповідача на постанову суду від 06.03.2007р. по даній справі та просив суд апеляційну скаргу позивача задовольнити, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення,  постанову суду від 06.03.2007р. по даній справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

  У судовому засіданні представник відповідача  підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі відповідача, заперечував проти доводів викладених у апеляційній скарзі позивача  на постанову суду від 06.03.2007р. по даній справі та просили суд апеляційну скаргу відповідача  задовольнити, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення,  постанову суду від 06.03.2007р. по даній справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ТОВ «Ластар» та ДПІ у м. Дніпродзержинську задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р.,  за результатами перевірки відповідачем було складено акт / 65/23-108/32697568 від 14.04.2006р. / а.с. 31-54 том 1/, після розгляду листа позивача про заперечення щодо вищезазначеного акту перевірки та на підставі наданих позивачем документів відповідачем було складено додатковий акт невиїзної документальної перевірки від 26.04.2007р. / а.с. 26-30 том 1/.

У зв’язку з виявленими порушеннями ДПІ у м. Дніпродзержинську :

· податковим повідомленням-рішенням №0001422301/0/11971  від 27.04.2006р. визначила суму податкового зобов’язання з на прибуток у розмірі 301090,00 грн., з них за основним платежем 210563,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 90527,00 грн./ а.с. 18 том 1/;

· податковим повідомленням-рішенням №0001432301/0/11970  від 27.04.2006р. визначила суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 218429,00 грн., з них за основним платежем 136219,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 82210,00 грн./ а.с. 19 том 1/;

· податковим повідомленням-рішенням №0001492301/0/11572 від 27.04.2006р. виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 61896,00 грн. / а.с. 17 том 1/.

             Крім цього в порядку адміністративного оскарження відповідачем – ДПІ у м. Дніпродзержинську прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0001422301/1/16296 від 01.06.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 301090,00 грн., за основним платежем 210563,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 90527, 00 грн. / а.с. 22 том 1/; №0001432301/1/16295 від 01.06.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання  з податку на додану вартість у розмірі 311273,00 грн., за основним платежем 198115,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 113158 ,00 грн. / а.с. 20 том 1/; №0001422301/2/25454 від 10.08.2006р., яким  визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 301090,00 грн., за основним платежем 210563,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 90527,00 грн. / а.с. 25 том 1/; №0001432301/2/25455 від 10.08.2006р., яким  визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 310700,00 грн., за основним платежем 197733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 112967,00 грн. / а.с. 21 том 1/; №0001422301/3/32365/10/23-4 від 23.10.2006р., яким  визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 301090,00 грн., за основним платежем 210563,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 90527,00 грн. / а.с. 23 том 1/; №0001432301/3/32365/10/23-4 від 23.10.2006р., яким  визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 310700,00 грн., за основним платежем 197733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 112967,00 грн. / а.с. 24 том 1/.

             У зв’язку з несплатою у встановлені законом строки податкових зобов’язань ДПІ у м. Дніпродзержинську 09.11.2006р. прийняла першу податкову вимогу №1/1133 про сплату податкового боргу в сумі 610756,03 грн. / а.с. 62 том 1/, та 20.12.2006р. відповідачем було прийнято другу податкову вимогу№2/1260 про сплату податкового боргу в сумі 610756,05 грн. / а.с. 61/.  

            Відповідно до пп.. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

  Підпунктом 5.3.9  п. 5.3. ст. 5 цього ж закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»  первинний документ— документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, частиною  2 ст. 9 цього ж закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:  назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

            Як вбачається з матеріалів справи / а.с. 89-112 том 1/позивачем було надано суду :

- копію договору №Д-0102 від 01.02.2005р., копію договору №Д-0103 від 01.03.2005р., які укладено між позивачем та ПП «Ділог-А» про надання інформаційних (консультаційних)  послуг;

- копію договору №ГМ-26 від 01.04.2005р., копію договору №ГМ-31 від 01.06.2005р. які укладено між позивачем та ПП «Гранд-Модуль» про надання інформаційних (консультаційних)  послуг;

- копії актів прийому-сдачі робіт, виконаних за цими договорами, рахунки, податкові накладні та локальні кошториси з розрахунками договірної ціни за надання консультаційних послуг

і надані суду копії актів прийому-сдачі робіт містять усі необхідні реквізити первинних документів які визначені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і тому ці документи є підставою для бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій, оскільки ці документи фіксують факти здійснення господарських операцій.

            Також позивачем було надано суду:

- копію договору №1/01 від 01.01.2005р. про надання транспортних послуг та послуг по завантажуванню та розвантажуванню вантажів, який укладено між позивачем та ПП «Діалог-А»;

- копії договорів №ПТ-1 від 01.04.2005р., №ПТ-2 від 01.05.2005р., №ПТ-3 від 01.06.2005р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, які укладені маж позивачем та ПП «Палада Тейдінг»

- копії актів виконаних робіт за цими договорами від 28.01.2005р., 26.02.2005р., 30.03.2005р., 29.04.2005р., 31.05.2005р., 30.06.2005р., рахунки, податкові накладні, товаро-транспортні накладні

і  надані суду копії актів виконаних робіт, товаро-транспортні накладні  містять усі необхідні реквізити первинних документів які визначені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і тому ці документи є підставою для бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій, оскільки ці документи фіксують факти здійснення господарських операцій.

            Враховуючи вищезазначені обставини колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що

- відповідачем безпідставно виключено з валових витрат витрати позивача на оплату консультаційних послуг, у зв’язку з чим було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 178021,00 грн., за основним платежем 122767,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 55254,00 грн.;

- відповідачем безпідставно виключено з валових витрат витрати позивача на оплату транспортних послуг, у зв’язку з чим було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 10800,00 грн., за основним платежем 7200,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3600,00 грн.;

і критично оцінює посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що під час проведення відповідачем перевірки позивача вищенаведені копії документів про ці господарські операції позивачем відповідачу не було надано, оскільки відповідачем не наведено жодного доказу в підтвердження цих обставин.

  Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону,протягом  такого  звітного  періоду  у  зв'язку  з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду даної справи судо встановлено, що отримання позивачем послуг по перевезенню вантажів та консультаціних полуг здійснювалось з метою їх подальшого використання у господарській діяльності платника податку, тому позивач правомірно визначив податковий кредит за цима операціями (по отриманню інформаціних (консультаційних) послуг, перевезенню вантажів)  в частині сплачених ним сум податку у вартості послуг.

Як вбачається з акту перевірки діяльності позивача / а.с. 31-56,26-30 том 1/ позивачем розрахунки з ПП «Палада Трейдінг» на надані транспортні послгу у сумі 668200 грн. здійснено векселем.

  Відповідно до ч. 3 п 4.8. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку, крім податкових векселів.

З урахуванням вищезазначеної норми права колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що позивач не мав права влючати до податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 111366,67 грн.  з вартості транспортних послуг, в погашення кої було видано вексель на суму 668200 грн., і відповідач безпідставно визначив податкое зобовязання відповідача на суму 8640,00 грн., за основним платежем 5760,00 грн., та за штрафними фінансовими санкціями 2880,00 грн.

Враховуючи зміст пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» , відповідно до якого  узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків, та зміст. Пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 цього ж закону, відповідно до якого уразі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого  висновку про те, що перша податкова вимога №1/1133 від 09.11.2006р. та друга податкова вимога №2/12690 від 20.12.2006р.  підлягають скасуванню в частині визначення податкового боргу у сумі 197452 грн. ( податок на прибуток у розмірі 188812 грн., ПДВу розмірі 8640 грн.), оскільки у цій частині вони не є узгодженими податковими зобовязаннями  у звзязку з їх оскарженням позивачем.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на невірне зазначення у резолютивній частині рішення суду номерів податкових повідомлень-рішень, які визнані постановою суду від 06.03.2007р. частково недійсними,  також не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, так як це питання може бути вирішено господарським судом в порядку ст. 169 КАС України.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, ітому рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги позивача та відповідача залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

           

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластар» на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2007р. по справі №А36/76-07 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2007р. по справі №А36/76-07 – залишити без задоволення

            Постанову Господарського суду Дніпропетровської області 06.03.2007р. по справі №А36/76-07 – залишити без змін.

Ухвала суду у повному обсязі виготовлена 17.09.2007р.

           

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

           

              Головуючий:                                                                                  А.О. Коршун

                        судді:                                                                         Л.П. Туркіна

                               

                                                                                                                 О.А. Проценко