Рішення № 107176478, 23.09.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/330/22

н\п 2/490/91/2022

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

23 вересня 2022 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

за участі секретаря Марченку О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та три процента річних, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року Акціонерне Товариство «Універсал банк» (позивач, АТ «Універсал Банк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення інфляційних втрат та три процента річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість з інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 45 745 грн 26 коп.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.01.2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідач станом на час розгляду справи до суду не з`явився, бажання брати участь у судових засіданнях не виявив, правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи думку позивача, який просить розглядати справу за його відсутності та не заперечує проти винесення заочного рішення, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач усвоїй позовнійзаяві вказуєна те,що 29.08.2011року міжпозивачем тафізичною особоюпідприємцем ОСОБА_2 укладено кредитнийдоговір №ВL12935,відповідно доякого позивачнадав позичальникукредит врозмірі 155000,00грн,а позичальникзобов`язався повернутинаданий кредиту повномуобсязі до01.08.2013року.Для забезпеченнявиконання зобов`язаньпозичальником закредитним договором,29.08.2011року міжпозивачем та ОСОБА_1 укладено договірпоруки № ВL12935-П1, відповідно до умов якого поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови основного договору і він погоджується з ними. Відповідач та позивальник неналежно виконали свої договірні зобов`язання перед позивачем. у зв`язку з чим, позивач звернувся до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №835/13 за захистом своїх порушених прав. 26.09.2013 року по справі №835/13 Третейським судом винесено рішення,яким позов задоволено повністю та стягнуто в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як поручителя, на користь ПАТ «Універсал Банк» суму боргу за кредитним договором №ВL12935 від 29.08.2011 року у розмірі 32779,03 грн та витрати пов`язані з вирішенням спору Третейським судом у розмірі 727,79 грн. на виконання рішення Третейського суду, 23.07.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва, по справі №755/6801/14-ц було видано виконавчі листи. 26.07.2016 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51739987, де боржником являється ОСОБА_1 22.11.2017 року Центральним відділом державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа №51739987 стягувачу, у зв`язку із відсутністю у боржника майна на яке не можна звернути стягнення.

Отже, факт укладання між позивачем та ФОП ОСОБА_2 кредитного договору №ВL12935 від 29.08.2011року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 договору поруки №ВL12935-П1 від 29.08.2011 року, факт отримання кредитних коштів та факт порушення умов кредитного договору встановлено судовим рішенням Третейського суду від 26.09.2013 року по справі №835/13, а тому дані обставини доказуванню не підлягають. У подальшому, банком було отримано виконавчі документи за вищевказаним рішенням суду та пред`явлено до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи рішення Третейського суду від 26.09.2013 року по справі №835/13 про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконано.

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим для відповідачів, та з огляду на те, що останні порушили грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, та не виконали рішення Третейського суду від 26.09.2013 року по справі №835/13, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 45745,26 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі рішення Третейського суду від 26.09.2013 року у справі №835/13, яке набрало законної сили, Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист з змісту якого вбачається, що суд вирішив стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 32779,03 грн та 727,79 грн витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Судом встановлено,що 28.09.2011року міжпозивачем тавідповідачкою укладенодоговір поруки№ ВL12935-П1,з умовякого вбачається,що ОСОБА_1 поручається передкредитором завиконання ФП ОСОБА_2 усіх йогозобов`язань передкредитором,що виниклиз кредитногодоговору № ВL12935 від 29.08.2011 року в повному обсязі як існуючих в теперішньому час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, винагороди/плати, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Відповідно допункту 1.3.1основного договору№ ВL12935 від 29.08.2011 року за користування кредитними коштами вбачається звичайна процентна ставка 18,4% річних. При цьому, якщо на дату встановлення ставки НБУ офіційно не оприлюднене та/або не опубліковане шляхом розміщення інформації на офіційному сайті НБУ в межах інтернет значення розміру базової ставки за визначеним у цьому пункті договору календарний місяць, та/або змінено назву/характеристику базової ставки, то до настання першої наступної дати встановлення ставки, продовжує діяти розмір базової ставки, який було встановлено відповідно до умов договору станом на попередню дату встановлення ставки. Разом з цим, якщо станом на таку першу наступну дату встановлення ставки НБУ повторно офіційно не оприлюднене та/або повторно не опубліковане шляхом розміщення інформації на офіційному сайті НБУ в межах інтернет значення розміру базової ставки за визначений у цьому пункті договору календарний місяць, то продовжує діяти розмір базової ставки (який було встановлено відповідно до умов договору станом на попередню дату встановлення ставки). Збільшений на 3% річних, при цьому такий новий розмір базової ставки вважається на майбутнє фіксованим і чинним на строк дії цього договору, але із застосуванням умов цього договору щодо розрахунку розміру звичайної процентної ставки із урахуванням такого нового розміру базової ставки відповідно до умов цього договору, при цьому не застосовуються умови цього договору щодо порядку автоматичного перегляду/встановлення нових розмірів базової ставки.

З матеріалів справи слідує, що позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником, а саме надано кредитні кошти в сумі 155000,00 грн.

Свої ж зобов`язання за кредитним договором позичальник виконав не належним чином. Внаслідок чого рішенням Третейського суду від 26.09.2013 року, яке набрало законної сили, з відповідача в солідарному порядку стягнуто заборгованість у розмірі 32779,03 грн. Це рішення було звернуто до примусового виконання.

У позовній заяві позивач зазначає, що на даний час рішення суду не виконано з підстав зазначених державним виконавцем у постанові у зв`язку із відсутністю у боржника майна на яке можна звернути стягнення.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим та з огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості та не виконали рішення Третейського суду від 26.09.2013 року, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 01.12.2018 №325/1729/16-ц та викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Правомірність застосування ст. 625 ЦК України, в разі прострочення виконання боржником рішення суду підтверджена також у наступних постановах: Постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц, Постановах Верховного Суду у справах № 310/5419/15-ц від 11.07.2018, № 463/4711/15 від 04.07.2018, № 703/4704/15-ц від 28.02.2018, № 361/7939/2015ц від 06.08.2018.

У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 по справі №361/7939/2015ц вказано, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, також з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша етапі 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, та змісту кредитного договору суд приходить до висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів (постанови ВСУ у справах № 6-1047цс16 від 06.07.2016, № 6-157цс16 від 25.05.2016, № 6-1206цс15 від 23.09.2015, № 6-2739цс15 від 21.09.2016, № 6-2631 цс 15 від 21.09.2016, постанови ВС у справах № 199/1029/15-ц від 14.03.2018, № 161/12888/15-ц від 01.02.2018, № 309/4208/13-ц від 18.01.2018).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, підлягає стягненню з відповідачів заборгованість у вигляді 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми.

Зі змісту позовної заяви та наданого розрахунку слідує, що за період з 26.09.2013 року по 19.12.2017 року підлягає стягненню 45745,26 грн, з яких 3% річних у розмірі 4108,01 грн та 41637,25 грн втрат від інфляції.

За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи за період з 26.09.2013 року по 19.12.2017 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45 745,26 грн, з яких 3% річних у розмірі 4 108,01 грн та 41 637,25 грн втрат від інфляції.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо спростування вимог позивача.

На підставівикладеного суддійшов висновку,що відповідачне виконавзобов`язань,узятих насебе задоговором поруки№ ВL12935-П1 від 29.08.2011 року, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у сумі 32 779, 03 грн. Отже, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З відповідача на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» слід стягнути 3% річних у розмірі 4108,01 грн та інфляційні витрати у розмірі 41637,25 грн, всього 45 745,26 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 45 745 (сорок п`ять тисяч) грн 26 коп., з яких: 4 108 грн 01 коп. - 3% річних; 41 637 грн 25 коп. - інфляційних витрат.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Інформація про сторони:

Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк»», ідентифікаційний код юридичної особи 21133352, адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.М. Шолох