Рішення № 107132631, 04.11.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1151/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» - Логвин А.В. з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь позивача заборгованість за несплачені внески в сумі 1 691,67 грн - основного боргу, 50,65 грн - інфляційні втрати та 18,13 грн - 3% річних.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласником нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . 17 грудня 2015 року співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 створено ОСББ «Стародарницький», функції з управління та обслуговування будинку ОСББ розпочало з 31 жовтня 2016 року. Рішенням загальних зборів ОСББ «Стародарницький» від 25 листопада 2019 року затверджено розмір внеску на купівлю та встановлення вузла обліку ХВП. Рішенням загальних зборів

ОСББ «Стародарницький» від 10 січня 2021 року затверджено розмір внеску на купівлю та встановлення вузла обліку ХВП. Представник позивача зазначає, що станом на 17 грудня

2021 року в результаті несплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 внеску на купівлю та встановлення будинкових приладів обліку ХВП, а також внеску на встановлення огорожі перед

ОСББ «Стародарницький» за період з січня 2020 року по листопад 2021 року включно за боржниками обліковується заборгованість у розмірі 1 691,67 грн. Посилаючись на ст.625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 50,65 грн та 3% річних у розмірі 18,13 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27 квітня 2022 року позивачем отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копії вказаної ухвали суду з копіями позовної заяви та доданими до неї документами відповідачами отримано 08 червня 2022 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення .

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

23 червня 2022 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що відповідачами щомісячні внески на обслуговування будинку, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг до ОСББ «Стародарницький» вносяться своєчасно і заборгованості перед позивачем станом на момент подання даного відзиву немає. Відповідач не визнає заборгованість за внеском на купівлю та встановлення будинкових приладів обліку ХВП, а також внеску на встановлення огорожі перед

ОСББ «Стародарницький» за період з січня 2020 року по листопад 2021 року включно у розмірі 1 691,67 грн, вважає її надуманою та такою, що не має відношення до житлово-комунальних послуг. Зазначає, що відповідачів, як співвласників багатоквартирного будинку, не було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів

ОСББ «Стародарницький» 25 листопада 2019 року та 10 січня 2021 року, а також про їх порядок денний, що унеможливило участь відповідачів у зборах і подання ними заперечень. Також відповідач зауважив, що дана справа відноситься до справ незначної складності, спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволені вимог про стягнення судових витрат у розмірі 2 600,00 грн.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17 грудня 2015 року проведено державну реєстрацію

ОСББ «Стародарницький», код ЄДРПОУ 40182399, місцезнаходження: АДРЕСА_1 (а.с.18-20).

ОСББ «Стародарницький» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами ОСББ «Стародарницький» (протокол №7 від 20 січня 2018 року). (а.с.21-25).

Згідно Статуту ОСББ «Стародарницький» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 для покращення якості комунальних послуг, захисту інтересів власників, використання для власних потреб прилеглої до будинку земельної ділянки, прагнучи спільного утримання багатоквартирного будинку.

Згідно пункту 2.1. Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна об`єднання, своєчасного надходження коштів від співвласників багатоквартирного будинку для сплати всіх платежів, передбачених законодавством, цим статутом та правочинами, що укладені об`єднанням. Об`єднання є неприбудинковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.2. Статуту визначено, що завданням об`єднання є забезпечення: належного утримання будинку та прибудинкової території; реалізація прав власників приміщень та квартир будинку на володіння, користування та розпорядження спільним майном; сприяння співвласникам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; виконання власниками приміщень та квартир будинку своїх зобов`язань та обов`язків, пов`язаних з діяльністю об`єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом ст. 10 даного Закону вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Рішенням ОСББ «Стародарницький», оформленим протоколом №12 зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Стародарницький» за місцезнаходженням м.Київ, Харківське шосе17-А від 25 листопада 2019 року, серед іншого, затверджено збір коштів на купівлю та встановлення вузлів обліку водопостачання будинку в розмірі 3,17 грн за 1 кв.м належної власнику площі одноразово та затверджено технічні умови з передбаченим вузлом квартирного обліку з радіо накладкою однаковою для усього будинку (а.с. 9-13)

Рішенням загальних зборів ОСББ «Стародарницький», оформленим протоколом №14 зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Стародарницький» за місцезнаходженням м.Київ, Харківське шосе17-А від 10 липня 2021 року, серед іншого, затверджено внесок на встановлення огорожі прибудинкової території у розмірі 30 грн з 1 квадратного метру одноразово (тобто одна квитанція на сплату). В незалежності від наявності чи відсутності у власності автомобіля у такого співвласника. Термін сплати внеску до 01.10.2021 року у разі затвердження позитивного рішення (а.с. 14-17).

За правилами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний: виконувати вимоги статуту об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч. 6-8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна незалежно від членства в об`єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку тарифів.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 51 кв.м, житловою площею 20 кв.м, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна станом на 04 січня 2022 року (а.с.6-7) та не заперечується відповідачами.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За положеннями ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ч.1 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

21) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. (ч.2 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Суд не погоджується з твердженнями відповідача ОСОБА_1 про те, що внесок на купівлю та встановлення вузлів обліку водопостачання та внесок на встановлення огорожі прибудинкової території не охоплюється поняттям житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки зазначені внески сплямовані на поліпшення майна будинку та прибудинкової території та є витратами на управління багатоквартирним будинком.

Згідно розрахунку заборгованості наданих послуг, за відповідачами наявна заборгованість, а саме: з лютого 2020 року за внеском на купівлю та встановлення будинкових приладів обліку ХВП в розмірі 161,67 грн та з вересня 2021 року за внеском на встановлення огорожі в розмірі 1 530,00 грн (а.с.5).

Разом з тим, відповідачами не спростовано розмір заборгованості за вказаними внесками та не надано суду доказів відсутності заборгованості цим внескам.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві стверджує про те, що відповідачів, як співвласників багатоквартирного будинку, не було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів ОСББ «Стародарницький», а також про порядок денний, що унеможливило участь відповідачів у зборах і подання ними заперечень. Разом з тим, відповідачем не було надано суду доказів оскарження та скасування рішень загальних зборів від 25 листопада 2019 року та 10 липня 2021 року, а тому у суду відсутні підстави вважати їх нечинними.

Отже відповідачі не виконали взяті на себе зобов`язання щодо майна та не здійснили відповідні внески.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків 3% річних та інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по листопад 2021 року, ОСББ «Стародарницький» нарахувало 3% річних в розмірі 18,13 грн та інфляційні втрати - 50,65 грн (а.с.5).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

Разом з тим, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ від 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Соvid-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Соvid-19»,

з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом

SARS-CoV-2".

Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Соvid-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, нарахування та стягнення судом 3% річних та інфляційних втрат, отже їх нарахування

з 17 березня 2020 року на суму боргу за надані послуги, є помилковим та порушує норми чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 17 березня 2020 року по листопад 2021 року, протягом якого штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки закону, не підлягають задоволенню.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Виходячи з наведеного, за період з 01 лютого 2020 року по 16 березня 2020 року включно, з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню інфляційні втрати в сумі 0,97 грн (99,7/100 *100,9/100* 161,67 грн - 161,67 грн) та 3% річних в розмірі

0,60 грн. (161,67 грн * 3 * 45/366/100)

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, на підставі доказів, поданих учасниками справи, беручи до уваги принцип змагальності сторін, виходячи із встановлених судом фактів і відповідних їм правовідносин, належності, допустимості і достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку в їх сукупності, враховуючи наявність заборгованості за внесками з боку відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСББ «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі по 1193,12 грн з кожного.

В позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати та зазначає, що витрати які поніс позивач складаються із 2 600,00 грн на правову допомогу та 6,88 грн гонорару адвоката.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

20 грудня 2021 року між Адвокатським бюро «Калашнюк і Партнери» та ОСББ «Стародарницький» укладено договір про надання правової допомоги №73, яким регулюються правовідносини щодо надання виконавцем правової допомоги, а саме: ознайомлення із статутними документами ОСББ, ознайомлення з рішеннями загальних зборів, проведення розрахунку заборгованості та підготовки позовної заяви з додатками та документів для звернення до суду в порядку позовного провадження за період боргу, з боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , власника квартири АДРЕСА_1 та подача до суду позовної заяви не пізніше 30 січня 2022 року через засоби поштового зв`язку або безпосередньо через канцелярію Дніпровського районного суду міста Києва або через електронний суд, орієнтовний обсяг витраченого часу - 4 години (а.с. 27-28).

Виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги згідно умов договору на підставі усних та письмових доручень Замовника та зобов`язується у строк до 10 січня 2022 року ознайомитись із статутними документами ОСББ, ознайомлення з рішеннями загальних зборів, проведення розрахунку заборгованості та підготувати позовну заяву до Дніпровського районного суду м.Києва щодо боржника, та подача до суду позовної заяви не пізніше 30 січня 2022 року через засоби поштового зв`язку, безпосередньо через канцелярію Дніпровського районного суду м.Києва або електронний суд. (п.2.1. договору).

До позовної заяви долучено копію свідоцтва Калашнюк С.А. про право на зайняття адвокатською діяльністю №118 від 25 березня 1994 року (а.с.26).

Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).

За змістом п.5.1. договору про надання правової допомоги №73 від 20 грудня 2021 року, сторони погодили, що ціна договору за надання послуг згідно п.2.1 договору замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 2 600,00 грн за 4 години часу витраченого на збір доказів, підготовку матеріалів для звернення до суду та підготовку позовної заяви і подачу її до суду, з розрахунку 1 година - 650,00 грн.

В матеріалах справи наявні: рахунок-фактура №РФ-000139 від 20 грудня 2021 року за договором про надання правової допомоги №73 від 20 грудня 2021 року, за яким вартість послуг з підготовки та подачі заяви про стягнення заборгованості з боржника власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 т ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 та подача до суду заяви не пізніше 30 січня 2022 року через засоби поштового зв`язку, орієнтовний обсяг витраченого часу складає 4 години, а вартість надання послуг - 2600,00 грн (а.с. 28-зворот) та акт надання послуг №139 від 20 січня 2022 року (а.с.29).

На підтвердження оплати послуг адвоката стороною позивача надано платіжне доручення №415 від 30 грудня 2021 року з сумою оплати 2600,00 грн (а.с.58).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Разом з тим адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Адвокатським бюро «Калашнюк і партнери» в рахунку-фактурі зазначено кількість витраченого часу на надання послуг з підготовки та подачі заяви про стягнення заборгованості з боржника власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 та подачу до суду заяви не пізніше 30 січня 2022 року через засоби поштового зв`язку - 4 години.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві заперечує проти розміру судових витрат на правову допомогу, вважає надані позивачем докази понесених витрат не співмірними і такими, що не відповідають критерію складності справи, часу, витраченому адвокатом на надання послуг, ціні позову тощо.

Суд погоджується з відповідачем ОСОБА_1 , та вважає завищеним визначений адвокатом витрачений час на надання послуг з підготовки та подачі заяви про стягнення заборгованості - 4 години, адже виходячи з предмету спірних правовідносин (стягнення заборгованості за внесками ОСББ) дана справа підпадає під ознаки малозначної справи, отже витрачання адвокатом 4-х годин часу не є пропорційним до предмета спору. Крім того, позовна заява подана безпосередньо до суду головою правління ОСББ «Стародарницький» Логвин А.В.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатським бюро робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена представником позивача сума в розмірі 2 600,00 грн є надмірною, виходячи з необхідного часу, витраченого адвокатом на консультацію, формування правової позиції, підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості, беручи до уваги розмір гонорару адвоката за годину роботи, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів має бути стягнутий на користь позивача у сумі 650,00 грн, а саме по 325,00 грн з кожного.

За змістом п.5.2. договору про надання правової допомоги №73 від 20 грудня 2021 року, гонорар успіху - додаткова винагорода - форма винагороди адвоката за позитивне вирішення справи та досягнення мети, визначеної довірителем. Сторони за взаємною згодою вирішили встановити гонорар успіху адвоката за позитивне вирішення даної справи згідно договору в розмірі 10% від суми задоволених Дніпровським районним судом міста Києва позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72). З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункти 5.43, 5.44).

Однак вищенаведене не означає, що такі зобов`язання між адвокатом та клієнтом не є обов`язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення «гонорар успіху» без належного обґрунтування цих витрат, не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, тому у стягненні з відповідачів витрат, пов`язаних з досягненням адвокатом успіху, тобто «гонорару успіху» слід відмовити.

Керуючись статтями 319, 322, 526, 610, 612, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статтями 2, 4, 10, 12, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» (місцезнаходження: м.Київ, Харківське шосе, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 40182399) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» заборгованість за внеском на купівлю вузлів обліку водопостачання в розмірі 161,67 грн, за внеском на встановлення огорожі у розмірі 1 530,00 грн, інфляційні втрати за період з 01 лютого 2020 року по 16 березня 2020 року в розмірі 0,97 грн, 3% річних за період з 01 лютого 2020 року по 16 березня 2020 року - 0,60 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1193,12 грн грн та 325,00 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1193,12 грн грн та 325,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: