Ухвала суду № 1071011, 04.09.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

          Справа № 22а – 914/07                                                                                                              Головуючий суддя у 1

          Категорія статобліку – 23                                                                                                          інстанції – Серкіз

   (справа №18/1/07-АП-

    13/124/07 –АП )

 УХВАЛА

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              04вересня  2007 року                                                           м. Дніпропетровськ

             Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді–  Проценко О.А.,

суддів                     –     Мартиненка О.В.,   Коршуна А.О.

            при секретарі:  Духневич О.С.,

за участі представників сторін :

 позивача –       Чумакова Н.Є., Шабовта О.В.

 відповідача–   Цибульської Л.В.,  Заболотнього О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу Пологівської    міжрайонної державної податкової інспекції  Запорізької області

на постанову  господарського суду Запорізького області від 18.04.2007 року по справі №  18/1/07 – АП – 13/124/-07 – АП

           за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Верхньотокмацьке хлібоприймальне підприємство», Запорізька область, Чернігівський район, смт.Верхній Токмак, Привокзальна, 8 

до:  Пологівської    міжрайонної державної податкової інспекції  Запорізької області, Запорізька область, м Пологи , вул.Жовтнева, 9

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень  № 0000432301/0 та  №  0000452301/0 від 20.06.2006р.,

                                                  ВСТАНОВИЛА :

18.04.2007р господарським судом Запорізької області розглянуто позовВідкритого акціонерного товариства «Верхньотокмацьке хлібоприймальне підприємство» до  Пологівської    міжрайонної державної податкової інспекції  Запорізької області  про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000432301/0 та  № 0000452301/0 від 20.06.2006р. За результатами розгляду справи винесена постанова, якою  адміністративний позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Пологівської    міжрайонної державної податкової інспекції  Запорізької області № 0000432301/0 та  №  0000452301/0 від 20.06.2006р. Рішення вмотивовано тим, що у відповідача не було передбачених законом підстав для визначення бази оподаткування операцій з надання послуг за «звичайними цінами», а «звичайною ціною» на послуги зі складського зберігання, що надавалися   позивачем - ВАТ «Верхньотокмацьке хлібоприймальне підприємство»  Товаристу з обмеженою відповідальністю «Оптімус», відповідно до п.п. 1.20.1.  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є ціна, яка була визначена Сторонами в Договорі відповідального зберігання. І така ціна є справедливою ринковою ціною.   

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач по даній справі - Пологівська  міжрайонна державна податкова інспекція  Запорізької області оскаржила зазначену постанову в апеляційному порядку.  В апеляційній скарзі  Пологівська МДПІ вважає, що при винесені постанови невірно застосовано норми права: пп. 4.1 ст.4, пп. 7.4.5  п 7.4 ст. 7  Закону України «Про податок на додану  вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 – ВР; пп. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону  України «Про оподаткування  прибутку  підприємств» і тому зроблено невірний висновок про відсутність у Пологівської МДПІ підстав для визначення об’єкту оподаткування  за «звичайними цінами», що ціни, визначені МДПІ, не відповідають середньостатистичним  цінам, які існували в регіоні в 2005 році.               

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Верхньотокмацьке хлібоприймальне підприємство» заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає що рішення суду першої інстанції обґрунтоване та законне, просить суд   апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення,  а постанову господарського суду Запорізької області від 18.04.2007р. у даній справі залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши доводи  сторін,  колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, підставами прийняття податкових повідомлень-рішень та відмови в задоволенні скарг було те, що у листопаді 2004 року та січні – грудні 2005 року ВАТ «Верхньотокмацьке хлібоприймальне підприємство» надавало послуги зернового складу Товаристу з обмеженою відповідальністю «Оптімус» по цінам (тарифам), які нижче цін (тарифів) на послуги зернового складу для деяких інших контрагентів (поклажодавців). На думку податкового органу – ціни (тарифи) на послуги зернового складу для інших поклажодаців є звичайними цінами, і ВАТ   «Верхньотокмацьке хлібоприймальне підприємство»  занизило податкові зобов’язання з ПДВ через незастосування  при  визначенні бази оподаткування таких цін (тарифів), чим порушило пункт 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналіз норм права, які регулюють спірні правовідносини, та обставин спору показав, що висновки Пологівської МДПІ Запорізької області щодо порушень з боку позивача не відповідають чинному законодавству. Так, в пункті 1.18. Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Пунктом 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. В абзаці другому зазначеної норми розкривається, що справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає  їх отримати  за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично   та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.1.20.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» - обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку встановленому законом. Разом з тим, відповідачем не надано доказів  того, що визначення ціни між ВАТ  «Верхньотокмацьке хлібоприймальне підприємство» та ТОВ «Оптімус» на послуги в договорі складського зберігання соняшника було не вільним, під впливом обману або примусу.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення  угоди її сторони володіли достатньою інформацією  про такі послуги, а також про ціни (тарифи), які склалися в той період на ринку ідентичних (однорідних) послуг в Україні та зокрема в Запорізькій області.

Відповідно до п.13 Указу Президента України від 23.07.1998 р. «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»,індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні  підстави для визначення об’єкту оподаткування за «звичайними цінами». Так, згідно з наданими позивачем аналітичними дослідженнями Інформаційно-аналітичного агентства «АПК Інфорнм» вартість зберігання 1 тонни зерна на елеваторах становила   від 4,10 грн. на місяць; за даними ДП «Державні реєстри України», розміщеними у відкритому доступі на сайті Української Зернової Асоціації тарифи на зберігання становили 3,68 грн./міс. Позивачем наданий договір між ВАТ «Верхньотокмацьке ХПП» та  ТОВ «Оптімус», відповідно до якого вартість послуг зі зберігання соняшника, що надавалися  даним підприємством складала 2,25 грн./міс.

П.п.14.2.4. ст..14 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» передбачає, що якщо елеватор (зерновий склад, зерносховище) зберігає товар, який підпадає під визначення об’єкта державного цінового регулювання, до якого згідно п. п. 3.3.1. ст. 3 зазначеного Закону відноситься і соняшник тариф (ціна) на вартість такого зберігання не може перевищувати 0,5 % від  розміру мінімальної закупівельної ціни відповідного об’єкта цінового регулювання(за календарний місяць такого зберігання).  Згідно Наказу Міністерства   аграрної політики «Про мінімальні закупівельні ціни на окремі об’єкти державного цінового регулювання» від 02.06.2005 р. № 238 була встановлена мінімальна закупівельна ціна соняшника – 1150 грн/т.З огляду на дану мінімальну закупівельну ціну соняшника, вартість зберігання згідно вимог зазначеного Закону не повинна перевищувати: 1150 (грн./тн.) х 0,5% = 5,75 грн. за зберігання 1 тн./міс. Таким чином, законодавцем було встановлено можливість надання послуг по тарифам, що нижчі від 5,75 грн.

В апеляційній скарзі відповідача зазначено, що виїзною плановою документальною перевіркою ВАТ «Верхньотокмацьке ХПП» (акт № 8/23/00954357 від 07.06.2006 року) встановлена розбіжність між сумами податкового кредиту у складі придбаних, оплачених, товарів, послуг, відображених у книзі придбання товарів (робіт, послуг) та сумами  податкового кредиту з ПДВ, відображених підприємством у деклараціях з податку на додану вартість, тобто на думку Пологівської МДПІ Запорізької області позивачем порушено п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року  № 168/97-ВР, в  результаті чого підприємством занижено суму податку вартість, яка підлягає сплаті на 37431,0 грн.

Доводи апелянта є необгрунтованими. Відповідно до п. п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п. п. 7.4.5. зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку  з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо того, що підставою для виключення коштів зі складу податкового кредиту платника податків є відсутність податкових декларацій, а не встановлена розбіжність між сумами податкового кредиту у складі придбаних, оплачених товарів, послуг, відображених у книзі придбання товарів (робіт, послуг) та сумами податкового кредиту з ПДВ, відображених підприємством у деклараціях з податку на додану вартість. Представникам Пологівської МДПІ під час перевірки були надані відповідні податкові накладні, але податковим органом не було надано відповідної оцінки цим документам.

Обґрунтованим також є висновок суду першої інстанції про те, що сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість, що була донарахована Пологівською МДПІ, складається виключно з суми, яка визначена внаслідок перерахунку реалізації послуг за звичайними цінами ТОВ «Оптімус»; щодо відсутності у відповідача передбачених законом підстав для визначення бази оподаткування операцій з надання  послуг за «звичайними цінами». А «звичайною ціною» на послуги зі складського зберігання що надавалися ТОВ «Оптімус» відповідно до п.п.1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є ціна, яка була визначена сторонами в договорі відповідального зберігання, і така ціна є справедливою ринковою.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів  дійшла висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, з додержанням  норм матеріального та процесуального права, тому висновки господарського суду Запорізької області про незаконність оскаржуваних повідомлень – рішень відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду від 18.04.2007 року - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

                                                        УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Пологівської  міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову  господарського суду Запорізького області від 18.04.2007р. по справі № 18/1/07-АП-13/124/07–АП  залишити без задоволення.

Постанову  господарського суду Запорізького області від 18.04.2007р. по справі № 18/1/07-АП-13/124/07–АП  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.

Колегія суддів:

головуючий суддя                                                               О.А. Проценко

судді:                                                                                   О.В.Мартиненко 

                                                                                             А.О.Коршун