Рішення № 107064950, 21.10.2022, Вишгородський районний суд Київської області

21.10.2022 Справа № 363/4302/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання Несин Н.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Перший столичний хлібзавод» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

Позивач в листопаді 2020 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 з 24.04.2019 року був прийнятий до ТОВ «Перший столичний хлібзавод» на посаду водія автотранспортних засобів. Наказом відповідача від 09.04.2020 року №422 к/тр «Про припинення трудового договору» позивача було звільнено із займаної посади. Непогоджуючись з незаконним звільненням ОСОБА_3 звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07.10.2020 року у справі №363/1562/20 позов ОСОБА_3 до ТОВ «Перший столичний хлібзавод» задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ від 09.04.2020 року №422 к/тр «Про припинення трудового договору», та визнано незаконним та скасовано наказ відповідача від 06.02.2020 року №05С про дисциплінарне стягнення; поновлено ОСОБА_3 на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Перший столичний хлібзавод» та стягнено оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2020 року по 07.10.2020 року у розмірі 89575грн. На виконання вищевказаного рішення суду наказом ТОВ «Перший столичний хлібзавод» №1112/к/тр від 08.10.2020 року ОСОБА_3 було поновлено на роботі з 09.04.2020 року. Однак, наказом ТОВ «Перший столичний хлібзавод» №1125 к/тр від 13.10.2020 року про припинення договору (контракту) ОСОБА_3 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів на підставі п.2 ст.41КЗпП України. Вважає, що його звільнення є незаконним та підлягає скасування, оскільки посада водія автотранспортних засобів не відноситься до категорії посад, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності. Договір про повну індивідуальну матеріальну відповільність між позивачем та ТОВ «Перший столичний хлібзавод» не укладався. Крім того, відповідачем порушено процедуру звільнення та строки проведення службового розслідування. Підставою звільнення зазначено доповідну записку начальника служби економічної безпеки ОСОБА_4 від 23.07.2020 року, акт про результати службового розслідування від 27.07.2020 року, акт про відмову надання пояснень з приводу несанкціонованого використання паливної картки від 12.10.2020 року. Вказує, що після його звільнення були припинені будь-які трудові відносини, пропуск на роботу був заблокований, всі речі пов`язані з виконанням трудових обов`язків були здані та паливні картки підлягали блокуванню. Однак, у липні 2020 року за заправці БРСМ сталося непорозуміння, він випадково переплутав свою картку на знижку з паливною карткою, яка умисно не була заблокована ТОВ «Перший столичний хлібзавод» після його звільнення. Вважає, що роботодавцем штучно було створено дану ситуацію, яка сталася не під час виконання ним трудових обов`язків, а під час вимушеного прогулу. Зазначає, що після поновлення його на посаді водія на підставі рішення суду він щодня приходив на роботу, однак його не допускали до виконання обов`язків. Про проведення службового розслідування відносно нього не було повідомлено, будь яких пояснень з цього приводу не надавав. І лише через два місяця 12.10.2020 року позивачу було запропоновано надати пояснення з приводу несанкціонованого використання паливної картки у липні 2020 року, однак відмовили в ознайомленні з доповідною запискою начальника служби економічної безпеки ОСОБА_4 від 23.07.2020 року, а тому ним був підписаний акт про відмову надання пояснень з цього приводу. Вважає, що такими діями відповідача йому завдано душевних страждань, вимушений доводити свою позицію щодо порушення трудових прав, позбавлений заробітної плати як джерела свого існування. На підставі вищевикладеного, просить визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Перший столичний хлібзавод» №1125 к/тр від 13.10.2020 року про припинення трудового договору (контракту) на підставі ч.2 ст.41 КЗпП України; поновити ОСОБА_3 на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Перший столичний хлібзавод»; стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50000грн. та судові витрати в сумі 8363,20 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

13.01.2021 року до суду надійшов від представника відповідача ОСОБА_2 відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не підтримує та заперечує проти позову в повному обсязі. Вказує, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07.10.2020 року у справі №363/1562/20 позов ОСОБА_3 до ТОВ «Перший столичний хлібзавод» задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ від 09.04.2020 року №422 к/тр «Про припинення трудового договору», та визнано незаконним та скасовано наказ відповідача від 06.02.2020 року №05С про дисциплінарне стягнення; поновлено ОСОБА_3 на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Перший столичний хлібзавод» та стягнено оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2020 року по 07.10.2020 року у розмірі 89575грн. та судові витрати в розмірі 3363,20 грн., а всього на суму 92938,29 грн. Відповідач не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, при цьому виконав вимоги щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді водія автотранспортних засобів негайно згідно вимог законодавства. Зазначає, що позивачу під час перебування його на посаді водія автотранспортних засобів 22.11.2019 року під розписку для виконання трудових обов`язків відповідачем була видана паливна картка БРСМ № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_3 зобов`язувався використовувати лише в службових цілях, не передавати її третім особам у користування. При звільненні паливна картка підлягала поверненню підприємству, але позивач при звільненні 09.04.2020 року відмовився здати паливну картку. 22.07.2020 року диспетчер транспортної служби ОСОБА_5 повідомила, що згідно інформації із особового кабінету паливної картки00000085119 закріпленої за ОСОБА_3 21.07.2020 року в проміжок часу з 21:00 до 23:00 години тричі була проведена заправка паливом ДП Євро на загальну суму 1000,33 грн. 23.07.2020 року начальник служби економічної безпеки ГерманенкоО.В., ознайомившись з отриманою інформацією, вивчивши відеозаписи з камер спостереження на заправній станції БРСМ за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці, вул.Свято-Покровська,32-Б, які підтвердили факт здійснення несанкціонованої заправки саме ОСОБА_3 , а тому звернувся з доповідною запискою до директора підприємства з проханням провести службове розслідування по факту привласнення дизельного палива позивачем. Оскільки на цей час ОСОБА_3 був звільнений, то службове розслідування було проведено згідно наказу №360 від 23.07.2020 року за наявними фактами та згідно Акту про результати службового розслідування від 27.07.2020 року прийнято рішення звернутися до Вишгородського відділу поліції із заявою про факт несанкціонованого зняття дизельного палива позивачем. Після поновлення ОСОБА_3 на роботі, для з`ясування можливих обставин, які могли би зняти підозри з позивача, йому запропоновано надати пояснення щодо несанкціонованого використання ним 21.07.2020 року паливної картки, але ОСОБА_3 категорично відмовився. Що стосується твердження позивача, що його звільнення є незаконним за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, оскільки посада водія автотранспортних засобів не відноситься до категорії посад, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, зазначає, що позивач на постійній основі отримував під звіт згідно товарно-транспортних накладних товарні цінності у вигляді хліба та хлібобулочної продукції, які транспортуються ним за адресою місця поставки та позивач також отримав під звіт паливну картку, яка теж є товарною цінністю. Що стосується припущення позивача, що порушено відповідачем процедуру та строки проведення службового розслідування, вважає, що ця вимога є безпідставною, оскільки вимоги ст.ст.148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються, для звільнення у зв`язку з втратою довіри не встановлений будь-який строк після вчинення працівником порушення, що є підставою для звільнення. Закон не вимагає також, щоб до звільнення у зв`язку з втратою довіри у працівника вимагались пояснення щодо допущеного ним порушення. Стосовно відшкодування моральної шкоди, зазначає, що відповідач не вбачає у звільнення ОСОБА_3 жодних «психологічних шоків» і моральних страждань, зважаючи на те як працівник поводив себе при виконанні своїх обов`язків і при використанні паливної картки після свого звільнення. Крім того, не погоджується з розрахунком судових витрат, які не підтверджені та необґрунтовані позивачем. А тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.35-37).

21.01.2021 року до суду надійшла від позивача відповідь на відзив в якій позивач зазначив, що він не відмовлявся здати паливну картку, це питання взагалі не ініціювалося роботодавцем під час його звільнення. Крім того, зазначає, що під час його звільнення 09.04.2020 року відповідач мав провести інвентаризацію та встановити, які цінності мають бути передані та у якій кількості, та зафіксувати їх фактичну кількість, однак цього не було зроблено, роботодавець тільки заблокував пропуск, а паливну картку не заблокував. Зауважує, що згідно доповідної записки диспетчера ОСОБА_5 зазначено, що ліміти на картці були «0», отже заправитись нею було неможливо, але зі сторони БРСМ відбувся технічний збій, 21.07.2020 року картка спрацювала по ДП. За час перебування у трудових відносинах з відповідачем, кошти які перераховувались на паливну картку водія становили 500-600 грн., а тому привласнити кошти на суму 1000 грн. він не міг. Також наголосив на тому, що дана ситуація сталася не під час виконання ним трудових обов`язків, а під час вимушеного прогулу. Також вважає, що посада водія не відноситься до посад, які обслуговують матеріальні цінності, згідно Переліку посад і робіт, затвердженої постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях та ВЦРПС від 28.12.1977 року №447/24. На підставі вищевикладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.62-66).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.11.2021 року за клопотанням позивача розгляд даної справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.69).

У судовому засіданні представник позивача адвокат МаринінаМ.О. підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Просить суд задовольнити позов у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та доданих до позову документів.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не підтримала та заперечувала проти їх задоволення з підстав, які надали у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першої статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено під час розгляду справи, що на підставі заяви ОСОБА_3 прийнято на роботу з 29.04.2019 року до відділу транспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» на посаду водія автотранспортних засобів, про що відповідачем винесено наказ №576 к/тр від 24.04.2019 року про прийняття на роботу.

Під час прийому позивач ознайомився з правилами внутрішнього трудового розпорядку та правилами техніки безпеки про, що свідчить підпис останнього у вказаному вище наказі. При цьому ОСОБА_3 погодився з тим, що тривалість робочого дня (тижня) здійснюється за затвердженим змінним графіком.

Наказом відповідача від 09.04.2020 року №422 к/тр «Про припинення трудового договору» позивача було звільнено із займаної посади.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07.10.2020 року у справі №363/1562/20 позов ОСОБА_3 до ТОВ «Перший столичний хлібзавод» задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ від 09.04.2020 року №422 к/тр «Про припинення трудового договору», та визнано незаконним та скасовано наказ відповідача від 06.02.2020 року №05С про дисциплінарне стягнення; поновлено ОСОБА_3 на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Перший столичний хлібзавод» і в цій частині допущено негайне виконання рішення суду та стягнено на користь ОСОБА_3 оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2020 року по 07.10.2020 року у розмірі 89575,09грн. та судовий збір в розмірі 3363,20 грн., а всього на суму 92938,29 грн. (а.с.14).

На виконання вищевказаного рішення суду наказом ТОВ «Перший столичний хлібзавод» №1112/к/тр від 08.10.2020 року ОСОБА_3 було поновлено на роботі з 09.04.2020 року (а.с.15).

Згідно доповідної записки від 22.07.20202 року вбачається, що 22.07.2020 року диспетчер транспортної служби ОСОБА_5 повідомила, що згідно інформації із особового кабінету паливної картки 00000085119 закріпленої за ОСОБА_3 , яку він отримав під розписку та не здав у зв`язку зі звільненням, 21.07.2020 року відбувся технічний збій зі сторони БРСМ (ТОВ «Беднафтогаз), зокрема спрацювала картка 00000085119 по ДП, всі ліміти на картці були «0», заправитись нею було неможливо. Відео та фото фіксація на заправці БРСМ за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджує особу ОСОБА_3 , який несанкціоновано скористався паливною карткою (а.с.44).

23.07.2020 року начальник служби економічної безпеки ОСОБА_4 , ознайомившись з отриманою інформацією, вивчивши відеозаписи з камер спостереження на заправній станції БРСМ за адресою: АДРЕСА_1 , які підтвердили факт здійснення несанкціонованої заправки саме ОСОБА_3 , звернувся з доповідною запискою до директора підприємства з проханням провести службове розслідування по факту привласнення дизельного палива позивачем на суму 1000,33 грн. про що видано наказ відповідача №360 від 23.07.2020 року «Про проведення службового розслідування» (а.с.41, 45).

Оскільки на цей час ОСОБА_3 був звільнений з роботи, то службове розслідування було проведено за наявними фактами та згідно Акту про результати службового розслідування від 27.07.2020 року прийнято рішення звернутися до Вишгородського відділу поліції із заявою про факт несанкціонованого зняття дизельного палива позивачем (а.с.42).

Наказом ТОВ «Перший столичний хлібзавод» №1125 к/тр від 13.10.2020 року про припинення договору (контракту) ОСОБА_3 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів у зв`язку з втратою довір`я на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, підстава звільнення зазначено доповідна записка начальника служби економічної безпеки ОСОБА_4 від 23.07.2020 року, акт про результати службового розслідування від 27.07.2020 року, акт про відмову надання пояснень з приводу несанкціонованого використання паливної картки від 12.10.2020 року. З даним наказом ОСОБА_3 ознайомлений під розпис 13.10.2020 року із зазначенням про не згоду з ним (а.с.16).

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, можливе за таких умов: 1)безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2)винна дія працівника; 3)втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом, тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-100цс16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №520/7491/16.

Звільнення з підстав втрати довір`я (п.2 ст.41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи з норм чинного трудового законодавства та судової практики, роботодавцю для звільнення працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, за ст.41 п.2 КЗпП України, достатньо вчинення умисно або необережно таких дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_3 під час перебування його на посаді водія автотранспортних засобів 22.11.2019 року під розписку для виконання трудових обов`язків відповідачем була видана паливна картка БРСМ № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_3 зобов`язувався використовувати лише в службових цілях, не передавати її третім особам у користування. Вказана паливна картка при звільнені ОСОБА_3 09.04.2020 року ним не була здана (а.с.46).

Як вбачається з Акту про результати службового розслідування від 27.07.2020 року встановлено, що 21.07.2020 року ОСОБА_3 , який займав посаду водія автотранспортних засобів, був звільнений 09.04.2020 року та який незаконно скористався паливною карткою БРСМ №000000085119 неодноразово, а саме тричі заправив транспортний засіб на суму 1000,33 грн. в часовий проміжок з 21:02:21 по 22:52:20 на заправній станції БРСМ (ТОВ «Белнафтогаз» за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці, вул.Свято-Покровська,32-Б. Дану картку працівник повинен був здати при звільненні, але не зробив цього (а.с.42).

Використання паливної картки №000000085119 21.07.2020 року ОСОБА_3 також підтверджується довідкою ТОВ «Белнафтогаз» №11/08 від 11.08.2022року.

Крім того, суд звертає увагу, що під час використання паливної картки №000000085119 21.07.2020 року ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Перший столичний хлібзавод».

08.10.2020 року після поновлення ОСОБА_3 на посаді водія автотранспортних засобів, йому запропоновано надати письмові пояснення з приводу використання паливної картки 21.07.2020 року, однак останній відмовився, про що складений Акт від 12.10.2020 року (а.с.43).

Згідно посадової Інструкції водія автотранспортних засобів ТОВ «Перший столичний хлібзавод», затвердженої директором ТОВ від 10.01.2019 року, водій зокрема згідно п.2.17 здійснює контроль за погрузкою товарно-матеріальних цінностей по кількості асортименту відповідно до товарно-матеріальних накладних та підтверджує їх отримання особистим підписом в погрузочному листі на товарно-транспортних накладних; п.2.18 - бережливо відноситься до вручених йому товарно-матеріальних цінностей, не допускати їх псування та крадіжки, використання в особистих цілях.

Крім того, позивачу під час перебування його на посаді водія автотранспортних засобів 22.11.2019 року під розписку для виконання трудових обов`язків відповідачем була видана паливна картка БРСМ № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_3 зобов`язувався використовувати лише в службових цілях, не передавати її третім особам у користування (а.с.46).

Як слідує зі змісту досліджених письмових доказів підставою звільнення ОСОБА_3 та висловлення йому недовіри є доповідна записка начальника служби економічної безпеки ОСОБА_4 від 23.07.2020 року, акт про результати службового розслідування від 27.07.2020 року, акт про відмову надання пояснень з приводу несанкціонованого використання паливної картки від 12.10.2020 року.

Окрім того, підставою для звільнення у зв`язку з утратою довір`я може бути також використання працівником доручених для безпосереднього зберігання, обслуговування чи під звіт цінностей в особистих інтересах.

Виходячи з особливостей трудових обов`язків водія автотранспортних засобі позивач отримав картку для заправки автомобіля та повинен був здійснювати контроль за її використанням, тобто безпосередньо обслуговував товарно-матеріальні цінності.

Під час судового розгляду суду надані належні та допустимі докази вчинення позивачем протиправних дій навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, які дають підстави для його звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Суд приходить до висновку, що звільнення позивача за п.2 ст.41 КЗпП України є цілком обґрунтованим та законним, у зв`язку із чим, наказ від 13.10.2020 року №1125-к/тр «Про припинення трудового договору (контракту)», є таким, що виданий з дотриманням норм чинного законодавства України, оскільки встановлено, що позивач, як водій автотранспортних засобів обслуговував грошові цінності, а втрата власника або уповноваженого ним органу до нього довір`я є достатньою підставою для його звільнення, а тому підстави для скасування наказу від 13.10.2020 року №1125-к/тр відсутні.

Приймаючи до уваги, що в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання неправомірним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту) суд відмовляє, та враховуючи те, що вимоги про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від основної позовної вимоги, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог також слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що у задоволенні пред`явленого позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.16, 23 ЦК України, ст.ст.41, 139 КЗпП України, ст.ст.3, 4, 12, 13, 15, 76-81,89,95,141, 177,229,258,259,263-266,268,273-279 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В позові ОСОБА_3 до ТОВ «Перший столичний хлібзавод» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ТОВ «Перший столичний хлібзавод», (ЄДРПОУ31484879, 07354, Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці, вул.Соборна,85).

Суддя О.Д.Рудюк