Рішення № 107058136, 27.10.2022, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 199/58/18

Провадження № 2/932/3038/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022року м. Дніпро

Бабушкінський районнийсуд м.Дніпропетровська ускладі головуючогосудді -Куцевола В.В., розглянувши за правиламиспрощеного позовногопровадження безвиклику сторіну містіДніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудит-авто» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2018 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудит-авто» про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.02.2015 року о 18 годині 20 хвилин по вул. Набережна Перемоги в м.Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Мерседес-Бенс», державний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Аудит-Авто», яким керував ОСОБА_1 та транспортним засобом «Ауді А8 лонг», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Порше Лізинг України». На момент дорожньо-транспортної пригоди між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТОВ «Порше Лізинг України» був укладений договір добровільного страхування від 04.10.2013 року № PL261697Га/13скв, за яким ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» застрахував майнові інтереси власника автомобіля «Ауді А8 лонг» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.03.2015 року по справі № 199/1327/15-п. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Відповідно до рахунку № 202 від 02.03.2015 року складено розрахунок страхового відшкодування, страховий акт та сплачено потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 160963,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.03.2015 року № 162831. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Мерседес-Бенс», державний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Аудит-Авто», яким керував ОСОБА_1 була застрахована в СК «Країна» за полісом № АІ 5369208, яка в межах страхового ліміту було здійснено виплату в розмірі 50000,00 грн. Позивач звертався до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до третьої особи - ТОВ «Автотранссервіс», як до роботодавця ОСОБА_1 про відшкодування коштів, однак Господарський судом Дніпропетровської області в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки відсутні трудові відносини між ТОВ «Автотранссервіс» та ОСОБА_1 . За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати в розмірі 110963,34 грн. та судові витрати в розмірі 1664,45 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2018 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 19.02.2021 року справу прийнято до провадження цим складом суду та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

Відповідачу та третім особам надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї, що підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи. Відповідач та треті особи є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-яких письмових заяв або клопотань не скористались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що09.02.2015 року о 18 годині 20 хвилин по вул.Набережна Перемоги в м.Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Мерседес-Бенс», державний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Аудит-Авто», яким керував ОСОБА_1 та транспортним засобом «Ауді А8 лонг», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Порше Лізинг України».

Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.03.2015 року по справі № 199/1327/15-п. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудні 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 990 ЦК Українипередбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

На момент дорожньо-транспортної пригоди між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТОВ «Порше Лізинг України» був укладений договір добровільного страхування від 04.10.2013 року № PL261697Га/13скв, за яким ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» застрахував майнові інтереси власника автомобіля «Ауді А8 лонг» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до рахунку № 202 від 02.03.2015 року складено розрахунок страхового відшкодування, страховий акт та сплачено потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 160963,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.03.2015 року № 162831.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Мерседес-Бенс», державний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Аудит-Авто», яким керував ОСОБА_1 була застрахована в СК «Країна» за полісом № АІ 5369208, яка в межах страхового ліміту було здійснено виплату в розмірі 50000,00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування складає 110963,34 грн. (160963,34 грн. 50000,00 грн.).

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК Українидо страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно дост. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст.1187 ЦК Українипередбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.1191 ЦК Україниособа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу), до винної особи у розмірі визначеного відшкодування.

В пунктах 5 та 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої, джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Відповідно до ч. 1 ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1статті 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач, не подавши до суду відзиву, будь-яких доказів, які б відповідали вказаним принципам доказування, та спростували би доводи позивача, суду не надав.

В свою чергу, доводи позивача підтверджені належними та допустимими, в розумінні ст.ст. 77-78 ЦПК України, доказами.

В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції "роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також виплату позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини відповідача, суд вважає обґрунтованим вимоги позивача та можливим захистити його право шляхом стягнення з відповідача на його користь шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки заявлені позивачем вимоги у розмірі 110,963,34 грн. є обґрунтованими.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1664,45 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудит-авто» про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 110963,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (ЄДРПОУ 20474912) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1664,45 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол