Рішення № 10704925, 19.07.2010, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-2205/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2010 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Каращука Т.О., за участю секретаря судових засідань Давидової В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину , -

в с т а н о в и в:

23 червня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на дитину посилаючись на те, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1998 року по теперішній час. Від цього шлюбу вони мають дочку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає з позивачем та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Угода про добровільну сплату аліментів між ними не досягнута.

Відповідач не працює, інших дітей не має, хронічними захворюваннями не страждає, інвалідом, пенсіонером не є, по виконавчим листам стягнення не проводяться, на його утриманні непрацездатних осіб не має.

На підставі викладеного позивач прохає суд стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі - 500 грн., але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Позивач в судове засідання 19 липня 2010 року не зявилась, однак на адресу суду від неї надійшла заява від 09 липня 2010 року, в якій прохала суд слухати справу за її відсутності, оскільки вона не має можливості зявитись в судове засідання за сімейними обставинами. На позові наполягала, та прохала суд задовольнити їх в повному обсязі (а.с.№8).

Відповідач в судове засідання не зявився, був попереджений своєчасно та належним чином про час, день, місце розгляду справи. Однак, 16 липня 2010 року, на адресу суду від відповідача по справі надійшла заява, в якій він позов визнав частково, вказав, що згоден виплачувати аліменти на доньку в розмірі 250 гривень на місяць (а.с.№9).

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом зясовано, що з 12 вересня 1998 року сторони знаходяться у зареєстрованому шлюбі (а.с.№04).

З огляду на ксерокопію свідоцтва про народження, судом встановлено, що у шлюбі у позивача та відповідача, народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає з позивачем (а.с.№05), оскільки сторони проживають окремо одне від одного.

Крім того, з довідки КП «ДЕЗ» вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та разом з нею мешкають: ОСОБА_3 чоловік, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 дочка, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.№06).

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Крім того, в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобовязані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: « Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення». В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобовязуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обовязки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що «Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що «Сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім»ї разом з батьками або в сім»ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.» Згідно статті №12 цього закону вказано, що « Виховання в сім»ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов»язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 Постанови Верховного суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне положення дитини, стан здоровя та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, суд враховує, що відповідач не працює, має задовільний стан здоровя; та те, що з нього не проводиться стягнення за виконавчими листами і те що на утриманні в нього інших осіб, яких він за законом зобовязаний утримувати, немає.

З огляду на вище викладене, суд знаходить позовну заяву позивача такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 184 Сімейного Кодексу України, та враховуючи те, що відповідач на даний час ніде не працює, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини, в твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

У своїй позовній заяві позивачем не заявлено, про допуск негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з відповідача в межах платежу за один місяць.

Однак, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.00 коп.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 169, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 224-226, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ч. 2 ст. 84, ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України; та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»; ст.51 Конституції України; . В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено

ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито»; суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, не працюючого, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в твердій грошовій сумі 300 гривень, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду 23 червня 2010 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 51 гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп. ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Т.О.Каращук