Рішення № 10704892, 29.07.2010, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-2167/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням- судді Жмуд Н.М., секретаря судових засідань Клименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськраойонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 "про стягнення аліментів на дитину", -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду 21 червня 2010 року з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що 06.08.2005 року позивачка одружилася з ОСОБА_4. Від цього шлюбу у них народилася дитина син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає в теперішній час та в подальшому разом з позивачкою. На протязі спільного життя в одній сім»ї як подружжя відповідач зловживав спиртними напоями, ніде не працював. Відповідач від своїх обов”язків ухиляється, матеріальної допомоги на утримання сина добровільно не надає. Інших неповнолітніх дітей він не має. У звязку з цим позивач звернувся до суду і прохає стягнути з відповідача ОСОБА_4, аліменти на утримання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 400 гривень щомісяця, до досягнення дітиною віку повноліття.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та прохала суд позов задовольнити.

Відповідач позов визнав в повному обсязі та вказав, що дійсно від даного шлюбу мають дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнення за виконавчими листами з нього не проводяться та на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб в нього немає; пільгами з держави відповідач не користується, працює і має задовільний стан здоров»я, і про свій обов»язок батька утримувати дитину з моменту її народження і до досягнення 18 років він знає. В підтвердження викладеного, відповідач надав свій письмовий відзив.

Відповідно до ст.174 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, постановляє рішення про його задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який укладено 06 серпня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за НОМЕР_2. В даному шлюбі в них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про народження (а.с.№6), в якому в графі батько зазначено: ОСОБА_4, а в графі мати: ОСОБА_3.

Відповідно до довідки з місця проживання (а.с.№8), вбачається, що дитина проживає з позивачем за адресою реєстрації: АДРЕСА_1, оскільки сторони проживають окремо.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини.

В судовому засіданні судом було з»ясовано також матеріальне становище сторін, де встановлено, що позивач працює бухгалтером у Панютинському психоневрологічному комбінаті, однак її заробітку не достатнього для належного утримання дитини. Відповідач працює на посаді токаря в ТОВ «Укртехснаб» м. Павлоград, його середньомісячний заробіток складає приблизно 1 050 гривень.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Отже, своїми діями, відповідач порушує свої зобов"язання закріплені в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов"язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач працює. Суд враховує, що відповідач визнав позов позивача в повному обсязі, працює, має задовільний стан здоров"я та те, що з нього не проводяться стягнення за виконавчими листами, тому суд вважає можливим позов позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання малолітнього сина в сумі 400 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 "Про державне мито", суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 "Про державне мито"; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 "про стягнення аліментів на дитину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, працюючого на посаді токаря ТОВ «Укртехснаб» м. Павлоград, (адреса розташування вул. Степного Фронту, буд. 2, м. Павлоград, Дніпропетровська область) - аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в сумі 400 (чотириста) гривень 00 копійок щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду 21 червня 2010 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави в розмірі 51 (п"ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд