Рішення № 10701346, 09.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.10р.Справа № 35/175-10 За позовом Державного промислового підприємства

"Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг ,

Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Кривбасводоканал",

м. Кривий Ріг , Дніпропетровська область

про стягнення 39 162 216,04 грн.

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача: Бобченко А.Є., представник, дов. №16-05-1801 від 28.05.2010р.

Від відповідача: Касьян М.С., в.о. начальника юридичного відділу, дов. № 23 від

09.04.2010р.

Крижева Т.О., начальник водозбуту, дов. № 6 від 15.01.2010р.

Шмигаль Т.В., заступник начальника водозбуту з бухгалтерського обліку,

дов. № 12 від 20.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 24.06. до 08.07.2010р.

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача 3% річних –7 658 103,48 грн, інфляційні втрати - 31 504 112,56 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2002р у справі № 9/383-02, яке набрало чинності, з Відповідача було стягнено борг - 43 702 146,29 грн, держмито - 1700,00 грн, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн. До цього часу Відповідач не сплатив у повному обсязі заборгованість та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України повинен сплатити 3% річних та інфляційні втрати за весь час прострочення.

Позивачем надана заява про уточнення позовних вимог від 25.06.2010р., в якій він виправив помилки в розрахунку, збільшив

період нарахування та остаточно просить стягнути з відповідача 3% річних –7802 388,65 грн, інфляційні втрати - 31 304 112,35 грн з тих же підстав.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що рішенням суду у справі № 9/383-02 вже було захищено право Позивача, та він не звертався до Відповідача з вимогою про сплату інфляційних та річних, просить залишити позов без задоволення. Також посилається на відсутність грошових зобов’язань, оскільки в 2000р. між сторонами були відсутні договірні відносини. В поясненнях від 23.06.2010р. посилається на неможливість застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України після винесення судом рішення про стягнення заборгованості, оскільки рішення виконується в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», який передбачає таку міру відповідальності, як стягнення виконавчого збору. Вказує на пропуск позивачем позовної давності щодо стягнення спірних сум, який просить застосувати.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також матеріали справи № 9/383-02, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2002р. у справі №9/383-02, яке не оскаржувалося та набрало чинності, було стягнуто з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на користь Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» борг – 43702146,29 грн, витрати по сплаті держмита – 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 118,00 грн.

05.10.2002р. на виконання рішення було видано наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, які вступили в законну силу є обов`язковими до виконання на всій території України.

На цей час рішення суду виконано частково, в погашення заборгованості відповідачем сплачено 21481012,38 грн. Оплати проводилися в період з 05.10.2005р. по 03.02.2009р. Заборгованість на час розгляду цієї справи становить 22221133,90 грн, що підтверджується розрахунками позивача та відповідача, копіями платіжних документів, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним

грошового зобов`язання, а також, якщо він прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач до цього часу не сплатив повною мірою заборгованість, що встановлена рішенням суду від 24.09.2002р. у справі №9/383-02.

Посилання відповідача на відсутність грошових зобов’язань в зв’язку із відсутністю договору на постачання води в 2000р. безпідставні, оскільки відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наявність грошових зобов’язань визнана судом у справі №9/383-02, в якій суд встановив, що ці зобов’язання виникли внаслідок постачання позивачем води та прийняття її відповідачем, що підтверджено відповідними актами, рахунками, тощо, та стягнув спірну заборгованість з відповідача.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. №1/384-07).

З аналізу вище наведених норм слідує, що діючим законодавством не передбачено обмежень щодо звернення кредитора з позовом до боржника про стягнення інфляційних втрат та річних після винесення рішення судом про стягнення боргу, а заперечення відповідача в цій частині не ґрунтуються на положеннях закону.

3% річних за період прострочення платежів з 05.10.2002р. по 08.07.2010р. з врахуванням здійснених часткових оплат становлять 7802388,65 грн. Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за жовтень 2002р. – квітень 2010р. включно - 31 304 112,35 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та річних встановлена загальна позовна давність в три роки (ст. 71 ЦК УРСР, ст. 257 ЦК України). Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до цих відносин.

Позивач звернувся до суду 29.04.2010р., тобто пропустив строк позовної давності щодо стягнення річних та інфляційних втрат за період прострочення платежів з 05.10.2002р. по 28.04.2007р. та в частині стягнення річних в сумі 5642422,97 грн та інфляційних –19592866,67 грн слід відмовити.

Підлягають стягненню річні за період прострочення платежів з 29.04.2007р. по 08.07.2010р. –2159965,68 грн та інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за травень 2007р. –квітень 2010р. включно –11711245,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків.

Зважаючи на викладене, з врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в сумі річних - 2159965,68 грн, інфляційних втрат – 11711245,68 грн. В решті позову слід відмоити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Повернути суду справу №9/383-02.

Керуючись ст.ст. 35, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст.16, 257, 268, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 20, 193 Господарського кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" –50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Єсеніна, 6а, код ЄДРПОУ 03341316 (р/р 26003053502352 у КФ “Приватбанк” м. Кривого Рогу, МФО 305750) на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" – 50007, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пр. Миру, 15-а, код ЄДРПОУ 00191017 (р/р 26000304141220 в Дзержинському без балансовому відділенні філії Центрально –Міського відділення П І Б, МФО 305493) 3% річних –2159965,68 грн (два мільйони сто п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот шістдесят п’ять грн 68 коп), інфляційні втрати –11711245,68 грн (одинадцять мільйонів сімсот одинадцять тисяч двісті сорок п’ять грн 68 коп), витрати по сплаті держмита –9052,50 грн (дев’ять тисяч п’ятдесят дві грн 50 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –83,78 грн (вісімдесят три грн 78 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЛ.П. Широбокова Рішення підписано 09.07.2010р.