Рішення № 10701098, 20.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2010Справа №2-1/3076-2010 за позовом Державного підприємства «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного аграрного університету», (96576, АР Крим, Сакський район, с. Фрунзе, вул. Гагаріна, 4),

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» в особі Сакського району електричних мереж, (96500, АР Крим, м. Саки, Новоселівське шосе, 9),

про спонукання до виконання певних дій,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача – Мокранська Т.Ф., представник, довіреність від 07.06.2010р. № 02.1-26/1038;

від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Державне підприємство «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного аграрного університету» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» в особі Сакського району електричних мереж про зобов’язання виключити з особового рахунку позивача суму боргу в розмірі 65951,51 грн.

Заявою від 20.07.2010р. позивач уточнив свої вимоги, просить визнати недійсним протокол засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ №5100 від 22.03.2010р. та зобов’язати відповідача виключити з особового рахунку підприємства 65951,51грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний акт складений з порушенням вимог Правил користування електричною енергією в актах не вказаний зміст порушень з посиланням на відповідні пункти ПКЕЕ, а сам розрахунок вартості недоврахованої електроенергії не є обґрунтованим.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив. Жодного разу не забезпечив явку свого представника в судове засідання.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Приймаючі до уваги, що явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок та враховуючі, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухав пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

Між Відкритим акціонерним товариством «Крименего», як постачальником електричної енергії та Державним підприємством «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного аграрного університету», як споживачем, існують договірні відносини по поставці споживачу електричної енергії (договір від 30.04.2004р., аркуш справи 7-10).

17.03.2010р. представникам ВАТ «Крименего» проведено перевірку об’єкту (нежитлове приміщення колишньої бані) по вул. Гагаріна, 1 в с. Фрунзе Сакського району, за результатами якої складений акт про порушення Правил користування електричною енергією №105844 від 17.03.2010р.

Так, перевіркою виявлено самовільне підключення до мереж ВАТ «Крименерго», оскільки перевіряємий об’єкт у договорі про поставку електроенергії не значиться.

Акт про порушення ПКЕЕ №105844 від 17.03.2010р. розглянутий на засіданні відповідної комісії ВАТ «Крименерго», яка прийняла рішення про донарахування позивачеві вартості недоврахованої електричної енергії у сумі 65951,51грн. Рішення оформлено протоколом №5100 від 22.03.2010р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ВАТ «Крименерго», позивач звернувся до суду з позовом про визнання такого рішення недійсним.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

По-перше, суд звертає увагу на можливість оскарження рішень ВАТ «Крименерго» про нарахування вартості недоврахованої електроенергії, які оформлені у вигляді протоколів.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з частиною другою статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, при цьому відповідно до частини першої статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Тому спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання.

Така позиція викладена, зокрема, в п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Отже, Господарський кодекс України є спеціальним законом (по відношенню до Цивільного кодексу України), який регулює відносини в сфері господарювання.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Причому права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Таким актом є, зокрема, оскаржуване позивачем рішення у вигляді протоколу засідання комісії ВАТ «Крименерго» №5100 від 22.03.2010р.

Так, президія Вищого Арбітражного суду України в роз’ясненнях №02-5/53 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнання недійсними актів державних та інших органів» зазначила, що акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Згідно з п. 7.5 Правил користування електричною енергією, постачальник електричної енергії має право повністю припинити подачу електричної енергії споживачу у випадку несплати за недовраховану електричну енергію.

Таким чином, рішення комісії, оформлене протоколом, відноситься до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), оскільки породжує певні обов’язки у споживача – сплатити донараховану вартість спожитої електричної енергії. Невиконання ж вказаного обов’язку породжує для споживача певні негативні наслідки – відключення його від електропостачання, та, відповідно, можливість понесення матеріальних витрат.

Суд, також звертає увагу на те, що в п. 6.42 Правил користування електричною енергією передбачено, що споживач має право оскаржити до суду рішення комісії, більш того, можливість такого оскарження передбачена безпосередньо в самому протоколі №5100 від 22.03.2010р.

Відповідно до п. 6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р., у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Проте, складений енергопостачальною організацією акт №105844 від 17.03.2010р. та зазначеним вимогам не відповідає. При цьому, суд звертає увагу на те, що вищевказаний акт ані з боку відповідача, ані з боку споживача взагалі не підписаний. Крім того, в акті відсутні посилання на конкретні пункти Правил, порушення яких припустився споживач, що не відповідає вимогам Правил.

Неприбуття представника енергопостачальної організації в судові засідання та ненадання витребуваних документів, зокрема примірника акту №105844 від 17.03.2010р., позбавляє суд встановити ідентичність актів, наявних у сторін.

Згідно з п. 6.42 ПКЕЕ, комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, електропостачальною організацією вказана норма була порушена.

Так, в акті №105844 від 17.03.2010р. взагалі не вказано дати засідання комісії. Наведені обставини, в свою чергу, призвели до необізнаності позивача щодо дати засідання комісії та, відповідно, позбавили позивача права доводити свої заперечення на відповідних засіданнях.

У протоколі засідання комісії №5100 від 22.03.2010р. (аркуш справи 12) зазначено, що представник споживача був присутній на засіданні (22.03.2010р.) та отримав один екземпляр протоколу.

Проте жодних доказів присутності представника позивача на засіданні комісії суду не надано, здебільшого, протокол №5100 містить відмітку представника споживача (В.В. Горяченко) про отримання протоколу 24.03.2010р.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що чисельні порушення, допущені відповідачем при складані акту №105844 від 17.03.2010р., призводять до втрати зазначеним актом доказової сили, та, як наслідок, вказаний акт не може бути підставою для проведення розрахунку вартості недоврахованої електроенергії.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Отже, найважливішими властивостями доказів є допустимість та їх належність. Причому під допустимістю доказів розуміється, у тому числі, отримання доказів з належних джерел доказування та з дотриманням порядку їх збирання. Наведений принцип знайшов своє відображення в статті 62 Конституції України, якою визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги підприємства про визнання недійсним протоколу №5100 від 22.03.2010р. та як наслідок зобов’язання електропостачальної організації списати з особового рахунку позивача нараховану заборгованість в сумі 65951,51грн. є обґрунтованими, що є підставою для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення засідання комісії Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», оформлене протоколом №5100 від 22.03.2010р.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» в особі Сакського району електричних мереж, (96500, АР Крим, м. Саки вул. Новоселівське шосе, 9, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 00131400) списати з особового рахунку Державного підприємства «Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного аграрного університету», (96576, АР Крим, Сакський район, с. Фрунзе, вул. Гагаріна, 4, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 00852631) нараховану за результатами розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією №105844 від 17.03.2010р. вартість недовраховної енергії в сумі 65951,51грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.