Рішення № 10701095, 04.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2010Справа №2-18/6320-2009 За позовом – Приватного підприємства «Аеропрактик», м. Сімферополь (вул. Міллера, 6 «А», кв. 24, м. Сімферополь, 95021)

До відповідача – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, 98612)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Туристична фірма «Золоте руно», м. Херсон (пров. Спартаківський, 18, м. Херсон, 73000).

Про стягнення 26462,00 грн.

Суддя І.К. Осоченко

Представники:

Від позивача – Двойних М.О., представник, довіреність від 04.09.2009р.

Від відповідача – не з’явився

Від третьої особи - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Аеропрактик», м. Сімферополь – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 172038,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 889 на надання послуг по водопостачанню та водовідведенню. Згідно з умовами такого Договору відповідач прийняв на себе зобов’язання по забезпеченню позивача питною водою, а позивач зобов’язувався сплачувати за надані послуги. Позивач виконував свої зобов’язання вчасно та у повному обсязі, але 21.11.2008р. відповідач припинив подачу води на об’єкт позивача та демонтував обліковий вузол, який належить позивачу, у зв’язку з чим позивач зазнав певних збитків. Таким чином, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 172038,00 грн., з яких 9837,87 грн. – безпідставно витребувані кошти за перевищення ліміту, 32,00 грн. – сплата за пломбування, 420,00 грн. – вартість облікового вузла, який було вилучено відповідачем, 250,00 грн. – за встановлення вузла обліку, 145576,00 грн. – упущена вигода (прибуток), 922,30 грн. – сума упущеної вигоди, 3150,00 грн. – вартість юридичних послуг та 15000,00 грн. – моральна шкода.

18.01.2010р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання учасників судового процесу та продовжив строк розгляду справи.

Також, представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та не підлягають задоволенню. Суд залучив відзив відповідача до матеріалів справи.

16.02.2010р. суд, за власною ініціативою, у порядку статті 27 ГПК України, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватне підприємство «Туристична фірма «Золоте руно», м. Херсон.

23.03.2010р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду пояснення, в яких зробив висновок про фіктивність Договору, укладеного між позивачем та третьою особою. Суд залучив надані пояснення до матеріалів справи.

19.04.2010р. від ПП «Туристична фірма «Золоте руно» надійшли пояснення, в яких третя особа підтвердила укладання та наступне розірвання з позивачем Договору від 01.11.2008р., а також зазначила, що третя особа не має претензій до позивача. Суд залучив дане пояснення до матеріалів справи.

05.05.2010р. представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що сума у розмірі 145576,00 грн. є сумою не отриманого прибутку. Суд залучив надані пояснення до матеріалів справи.

05.05.2010р. ухвалою господарського суду провадження у справі було зупинено, у зв’язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи.

06.05.2010 року на адресу суду надійшло клопотання Приватного підприємства «Аеропрактик», в якому позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення суми не отриманого прибутку у розмірі 145576,00 грн. Така відмова позивача від частини позовних вимог була прийнята судом.

07.05.2010р. ухвалою господарського суду провадження по справі було поновлено.

12.05.2010р. до суду надійшло уточнення позовних вимог, в якому позивач остаточно визначив свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача нанесений збиток в розмірі 28398,00 грн.

Суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог до свого розгляду.

Розгляд справи відкладався, по справі судом оголошувалася перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В :

29.01.2008 року між позивачем – приватним підприємством «Аеропрактик» - та відповідачем - Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта був укладений Договір про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, згідно пункту 1.1 якого постачальник (відповідач) зобов’язаний надати споживачу (позивачу) послуги по водопостачанню та водовідведенню, а споживач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату за споживання та користування послугами та інші платежі на умовах даного договору.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є угода двох або більше сторін, що направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України правочини (в тому числі двосторонні правочини – договори) вважаються вчиненими у письмовій формі, якщо вони підписані їх сторонами. Правочин, що вчиняється юридичною особою, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, і засвідчується печаткою.

До того ж, згідно ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Отже, з вищеназваних норм чітко вбачається, що будь-який договір - це завжди угода між конкретними сторонами такого договору, яка підписується цими сторонами, а для юридичних осіб (як господарюючих суб’єктів, так і не господарюючих) ще додатково посвідчений печатками сторін.

Отже, приймаючи до уваги, що договір № 889 від 29.01.2008 року, який був укладений між позивачем та відповідачем, оформлений належним чином, суд вважає, що всі зобов’язання, які прийняли на себе позивач та відповідач відповідно до умов такого договору, повинні виконуватися його сторонами належним чином.

Згідно п. 11 вищевказаного договору № 889 такий договір укладається строком по 13.12.2010 року.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Тобто в зв’язку з тим, що, на думку суду, такий договір є діючим до теперішнього часу, сторони по договору № 889 повинні виконувати свої зобов’язання належним чином.

Згідно з пунктом 2.1 договору № 889 послуги водопостачання при подачі води в джерелах, і послуги з водовідведення надається споживачеві безперебійно або згідно затвердженим місцевими органами влади режимом в об’ємі встановленого ліміту.

Відповідно до пункту 2.4 договору № 889 для встановлення ліміту водопостачання і водовідведення наступного року споживач щорічно, до 01 грудня поточного року надає постачальникові рахунок нормативного водоспоживання і водовідведення з розбиттям по кварталах, узгоджений з компетентними органами.

ПП «Аеропрактик» звернулося з позовом до – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта про зобов’язання відповідача відновити водопостачання на об’єкті позивача, який знаходиться за адресою: смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2а та зобов’язання відмінити нарахований відповідачем штраф за понадлімітне водоспоживання в сумі 8590,90 грн., виставлений до оплати по рахунку № 889 за листопад 2008 року.

Рішенням Господарського суду АРК по справі № 2-11/1942-2009 (суддя Потопальський С.С.) від 25.06.2009 року у задоволені позову ПП «Аеропрактик» було відмовлено (а/с 115-117).

Згідно Постанови Севастопольського Апеляційного Господарського суду від 17.08.2009 року рішення по справі № 2-11/1942-2009 було скасовано частково:

Апеляційний суд зобов’язав КРП «ВПВКГ ПБК» поновити водопостачання на об’єкт приватного підприємства «Аеропрактик», які знаходяться за адресою: смт Сімеїз, вул. Луговського, 2-а; в іншій частині рішення залишено без змін.

Як зазначив суд у своєї Постанові від 17.08.2009 року по справі № 2 – 11/1942-2009, відповідно до Акту-претензії від 24.02.2009 року система водопостачання приватного підприємства «Аеропрактик», яка розташована за адресою: смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2-а відключена від подачі води, знятий лічильник, поставлена пломба. Від складання акту представник відповідача відмовився, хоча і був оповіщений у встановленому порядку (аркуш 6 Постанови).

Крім того, судова колегія зауважила, що до спірних правовідносин повинен застосовуватися Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», котрий був введений в дію з 17 жовтня 2008 року та не містить переліку підстав відключення споживачів від системи водопостачання і водовідведення та плату за понадлімітне водоспоживання.

Апеляційний суд зазначив, що згідно пункту 2 статті 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або відміняє цивільну відповідальність особи.

Суд зауважив, що рахунок на оплату за перевищення ліміту і відключення від водопостачання проведено після вступу у дію нових правил № 190 від 27.06.2008 року, які відмінили і понадлімітний тариф і порядок відключення від водопостачання.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія по справі № 2-11/1942-2009 прийшла до висновку, що позовні вимоги ПП «Аеропрактик» про зобов’язання відповідача відновити водопостачання та об’єкті позивача, який розташований за адресою: смт Сімеїз, вул. Луговського, 2-а підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов’язання відмінити нарахований відповідачем штраф за понадлімітне водоспоживання в сумі 8590,90 грн., виставлений до оплати по рахунку № 889 за листопад 2008 року, то судова колегія вважала, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені зазначених вимог, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, якій вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Така Постанова САГС від 17.08.2009 року по справі № 2-11/1942-2009 набрала законної чинності та сторонами по справі не була оскаржена.

Тобто, апеляційним судом вже встановлено, що відповідач безпідставно: 1) вимагав від позивача штрафу за понадлімітне водоспоживання у розмірі 8590, 90 грн.; 2) без будь-яких правових підстав відключив об’єкт позивача по вул.. Луговського, 2-а у смт. Сімеїз від водопостачання.

У той проміж часу, коли справа № 2-11/1942-2009 розглядалася Севастопольським апеляційним господарським судом, відповідач видав новий Рахунок – Акт № 889 наданих послуг від 13.07.2009 року, в якому вказано призначення платежу – за перевикористання ліміту 9837, 87 грн., який був сплачений позивачем у той же день у повному обсязі (а/с 35).

Як пояснив позивач, така оплата була проведена з боку ПП «Аєропрактик» добровільно в зв’язку з тим, що необхідно було поновити роботу свого підприємства у літній період.

У даний час, заявляючи даний позов, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані відповідачем грошові кошті за перевищення ліміту 9837,87 грн., вартість оплати пломбування – 32 грн., вартість водолічільника - 420,00 грн. та його установка – 250, 00 грн.

Враховуючи матеріали справи, в тому числі і Постанову САГС по справі № 2-11/1942-2009, яку відповідач не оскаржував, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно без будь-яких правових підстав провів відключення ПП «Аеропрактик» від водопостачання на підставі свого Акту № 889 від 24.11.2008 року (а/с 73) та безпідставно вимагав від позивача сплати б у д ь – я к о г о штрафу за понадлімітне водоспоживання та фактично отримав такий штраф у сумі 9837, 87 грн.

Тому грошові кошті, які були сплачені 13.07.2009 року ПП «Аєропрактик» на підставі виставленого відповідачем Розрахунку – Акту № 889 від 13.07.2009 року у розмірі 9837, 87 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як безпідставно отримані.

Апеляційний суд встановив та зазначив, що відповідно до акту – претензії від 24.02.2009 року система водопостачання приватного підприємства «Аеропрактик», яка розташована за адресою: смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2-а, відключена від подачі води, з н я т и й лічильник, поставлена пломба, зазначивши, що Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, котрі були введені в дію з 17.10.2008 року, н е м і с т я т ь переліку підстав відключення споживачів від системи водопостачання, тобто відповідач не мав правових підстав для зняття лічильника позивача.

Розглядаючи дану справу, суд зауважує, що у Акті № 889 від 24.02.2009 року (а/с 73) , який був складений відповідачем, чітко зафіксовано, що проведено відключення від водопостачання ш л я х о м з н я т т я водолічільника .

Як встановлено судом, до теперішнього часу такий лічильник так і не був добровільно повернутий відповідачем Приватному Підприємству «Аеропрактик».

Тому, у свою чергу, позивач за свою кошти придбав новий лічильник вартістю саме 210 грн., що підтверджується Товарним чеком № 12 від 10.07.2009 (а/с 44), встановивши його на підставі Трудової Угоди з Гавриленко Д.А. (а/с 41), та сплативши йому 250, 00 грн. за виконану роботу по установці водолічильніка.

При цьому суд вважає, що така установка водолічильніка громадянином Гавриленко Д.А. була виконана якісно, виходячи з того, що у подальшому відповідач прийняв такий водолічильник позивача та провів його п л о м б у в а н н я, що підтверджується Актом виконаних робіт, підписаним між позивачем та відповідачем, та Квитанцією про сплату за пломбування у розмірі 32, 00 грн. (а/с 43).

Тому суд вважає, що витрати позивача у сумі 210,00 грн. вартості водолічильніка, 250,00 грн. по його установці та 32,00 грн. за пломбування водолічильніка підлягають стягненню з відповідача, тому що саме неправомірні дії відповідача по зняттю водолічильніка 24.02.2009 року призвели до того, що позивач поніс вище перелічені витрати.

Крім вищеперелічених сум, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію витрат від інфляції, яка згідно розрахунку позивача, за період з 13.07.2009 року по 13.05.2010 року складає 882,19 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання г р о ш о в о г о зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Але як свідчать умови договору № 889 від 29.01.2008 року відповідач не прийняв по такому договору на себе ніяких г р о ш о в и х зобов’язань, тому у позивача і не виникло права на стягнення з позивача боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму упущеної вигоди у розмірі 1976. 60 грн.

Суд прийшов до висновку, що позивач документально не підтвердив та не обґрунтував ті обставини, які б підтверджували: у який банк бажав звернутися позивач та дійсно звертався за відкриттям депозитного рахунку; який банк дійсно надавав у період з 13.07.2009 року по 13.05.2010 року 22, 5 % річних та інше.

Таких доказів суду позивач не надав, тому у задоволені позовної вимоги про стягнення 1976, 60 грн. суд відмовляє в зв’язку з недоведеністю.

Розглядаючи вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн., суд зауважує наступне:

Відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та обов’язків є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи а, також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 Цивільного Кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд звертає увагу на Роз’яснення Вищого Господарського Суду України від 29.02.1996 року за № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди», в яких Вищий Господарський Суд України роз’яснює, що дія статті 440-1 Цивільного Кодексу України (в дійсний час це ст. 1167 Цивільного Кодексу України) н е п о ш и р ю є т ь с я на зобов’язання, які виникають з у г о д (д о г о в о р і в). Що до останніх, то відповідальність особи, винної у невиконанні або не належному виконанні зобов’язання, обмежується обов’язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що стосунки сторін випливають саме із договірних правовідносин – договору № 889 про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню від 29.01.2008 року, суд прийшов до висновку, що у рамках розгляду даної справи відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь ПП «Аеропрактик» моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ПП «Аеропрактик».

Судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог на підставі ст. 49 ГПК України.

При цьому суд вважає необхідним зауважити, що згідно пункту 6 Листа Вищого Господарського суду України від 13.08.2008 року № 01 – 8/482 зазначено, що факт зменшення ціни позову обов’язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до пункту 4.2 Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» доведено, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору з м е н ш и в позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

При розгляді даної справи позивач у процесі її розгляду фактично зменшив розмір своїх позовних вимог, про що судом зазначалося у ухвалах про прийняття Заяв про уточнення (фактичне зменшення) позовних вимог та прийняття відмови від частини позовних вимог, а також остаточно відображено судом в описовій частині даного рішення по справі.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошенні суддею у судовому засіданні 04.07.2010 року.

Повний текст рішення підписаний суддею 09.08.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, 98612, ОКПО 03348005) на користь Приватного підприємства «Аеропрактик», м. Сімферополь (вул. Міллера, 6 «А», кв. 24, м. Сімферополь, 95021, ідентифікаційний код 13692790) 9737,87 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 210,00 грн. вартості водолічільника, 250,00 грн. вартості установки водолічильнікка, 32,00 грн. вартості пломбування водолічільника, держмито у розмірі 102,30 грн. та 91,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.