Рішення № 10701084, 02.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

02.08.2010Справа №2-31/3713-2010 За позовом – Прокурора Чорноморського району АР Крим (96400, смт. Чорноморське, вул. Кірова, 6а) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)

до відповідачів –

1.          Чорноморської районної державної адміністрації (96400, смт. Чорноморське, вул. Кірова, 16)

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут» (96400, смт. Чорноморське, вул. Проїзд промисловий, 2/12, кв. 9)

про визнання угоди недійсною

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури АРК – Кулібаба С.Є., посв. №07121

від позивача – не з'явився

від відповідача 1 – Бесфамільна Ю.Є., дов. у справі

від відповідача 2 – не з'явився

Обставини справи: Прокурор Чорноморського району АРК звернувся до господарського суду АРК в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим з позовом до відповідачів – Чорноморської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут» про визнання недійсною угоди про співпрацю №75 від 12.04.2010, укладеної між Чорноморською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут».

Позовні вимоги мотивовані тим, що угода про співпрацю №75, за якою надано дозвіл на проведення робіт з благоустрою, для розміщення та обслуговування малих архітектурних споруд на земельній ділянці загальною площею 4 га. від 12.04.2010 р. не відповідає приписам Земельного кодексу України, зміст правочину суперечить актам цивільного та земельного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача – Чорноморської районної державної адміністрації надав суду заяву про визнання позовних вимог, у якій просить суд задовольнити позов. Вказує, що відповідного розпорядження про надання відповідачу 2 у користування на умовах оренди земельної ділянки не приймалось, договір про співпрацю укладений в порушення вимог земельного законодавства і не є документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою, відтак є недійсним.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут» у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою вказаною позивачем у позові, яка є адресою його державної реєстрації (а.с.10).

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.97р. №02-5/289 (із змінами та доповненнями в редакції від 29.12.2008р.) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, сторони вважаються повідомленими про час і місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача 2 не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача 1, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.04.2010 р. між Чорноморською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут» була укладена угода про співпрацю №75 (далі Угода).

Згідно пунктів 1.1, 2.1, 3.1 Угоди, Чорноморська районна державна адміністрація дозволяє Товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут» проведення робіт з благоустрою земельної ділянки загальною площею 4 га., розташованої в 1,5км. західніше с.Оленівка за межами населених пунктів на території Оленівської сільської ради Чорноморського району АР Крим; земельні ділянки надаються виключно для проведення робіт з благоустрою земельної ділянки, для розміщення та обслуговування малих архітектурних форм для оздоровлення відпочиваючих; угода укладена строком на десять років і набирає силу з моменту її підписання сторонами.

Прокурор Чорноморського району АР Крим, діючи в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, звернувся до господарського суду АРК з даним позовом, мотивуючи його тим, що в момент вчинення правочину сторонами не додержано вимог, встановлених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України. Зміст правочину не відповідає положенням земельного законодавства щодо виникнення права користування земельною ділянкою і моменту з якого це право може бути реалізовано.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є дійсність (чи недійсність) укладеної між сторонами угоди про співпрацю.

Як вбачається із змісту статті 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідність змісту правочину актам цивільного законодавства при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов дійсності останнього, а не відповідність – є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «а» статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Змістом статті 124 Земельного кодексу України, якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача у оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором.

Вимогами ст.ст.6, 13-21 Закону України «Про оренду землі» визначені правові підстави оренди землі в Україні. Порядок придбання земельної ділянки за договором оренди, суттєві умови договору оренди, зокрема, наявність проекту відводу земельної ділянки та рішення власника щодо надання цієї ділянки у користування.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З аналізу наведених правових норм випливає, що право користування земельною ділянкою виникає і оформлюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Зокрема, підставою для одержання земельної ділянки, у тому числі в оренду, із земель за межами населених пунктів є рішення відповідного органу державної влади про надання ділянки у користування на певних умовах, якому передує розроблення проекту відведення цієї ділянки.

Укладена спірна угода не відповідає наведеним приписам земельного законодавства. Зміст цієї угоди, якою визначено право Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут» на проведення робіт з благоустрою для розміщення та обслуговування малих архітектурних форм на земельній ділянці загальною площею 4 га., розташованої в 1,5 км. західніше с. Оленівка за межами населених пунктів на території Оленівської сільської ради Чорноморського району АР Крим, свідчить про фактичне надання цієї земельної ділянки у користування без відповідного рішення щодо цього, що суперечить положенням земельного законодавства України щодо виникнення права користування земельною ділянкою і моменту з якого це право може бути реалізовано відповідачем.

З наведеного суд дійшов до висновку, що угода про співпрацю №75 від 12.04.2010, укладена між Чорноморською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут» є такою, що суперечить вимогам земельного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсною відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, викладене є підставою для задоволення позову прокурора.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідачів в порядку ст.49 ГПК України.

В судовому засіданні 04.08.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 06.08.2010.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсною угоду про співпрацю №75 від 12.04.2010, укладену між Чорноморською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут».

3.          Стягнути з Чорноморської районної державної адміністрації (96400, смт.Чорноморське, вул.Кірова, 16; ЄДРПОУ 04055535) в дохід державного бюджету України (ЄДРПОУ 34740405) 42,50 грн. державного мита.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут» (96400, смт. Чорноморське, вул.Проїзд промисловий, 2/12, кв. 9; ЄДРПОУ 34051641) в дохід державного бюджету України (ЄДРПОУ 34740405) 42,50грн. державного мита.

4.          Стягнути з Чорноморської районної державної адміністрації (96400, смт.Чорноморське, вул.Кірова, 16; ЄДРПОУ 04055535) в дохід державного бюджету України (ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний табір Дайвінг – Тарханкут» (96400, смт. Чорноморське, вул. Проїзд промисловий, 2/12, кв. 9; ЄДРПОУ 34051641) в дохід державного бюджету України (ЄДРПОУ 34740405) 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.