Рішення № 10701083, 02.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

02.08.2010Справа №2-14/3098-2010

За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 8)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок» (98100, м. Феодосія, вул. Грина, 2а)

про стягнення 3007,85 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Майорова Н.М., ю/к, довіреність № 1 від 04.01.2010 р.

від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» звернулось до господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок» про стягнення заборгованості у розмірі 2371,29 грн., пені у розмірі 263,17 грн., індексу інфляції у розмірі 181,58 грн., 3% річних у розмірі 60,61 грн., штрафу у розмірі 131,20 грн., а також судових витрат.

В ході судового розгляду справи, позивач, користуючись своїм правом наданим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідною заявою, зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 257,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію №645/03 від 29.12.2003 р., щодо оплати у повному обсязі за надані послуги, у зв’язку з чим у відповідача станом на день розгляду справи виникла заборгованість у розмірі 2371,29 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень на позовну заяву суду не надав, вимоги ухвал господарського суду АРК від 15.06.2010р., 06.07.2010 та від 20.07.2010 р. не виконав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою, що зазначена у позові.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у позові вказана юридична адреса відповідача: м. Феодосія, вул. Гріна, 2а, яка є адресою його державної реєстрації. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії № 03/06а/1049 від 13.07.2010р. (а.с. 56) відповідач значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа за цією ж юридичною адресою.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час і місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву та доказів на позов, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

29 грудня 2003 р. між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (Виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крок» (Споживач) був укладений договір № 645/03 на надання послуг водоспоживання і водовідведення, відповідно до п.1 якого Водоканал приймає на себе водопостачання абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу, прийом і очистку стоків від Абонента до міського каналізаційного колектору в обсягу не менш фактичного забору води і прийому стоків попереднього року на ділянках сітей об’єктів Абонента.

Відповідно до п. 3 договору, Абоненти самостійно здійснюють щомісячні платежі відповідно виставленого рахунку у строк до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 17 договору, договір укладається строком до 29 грудня 2004 р., вступає в силу з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійшла заява однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляд. При відмові від послуг по подачі води і прийому стоків Абонент зобов’язаний повідомити про це Водоканал не менш ніж за 1 місяць і призвести повний розрахунок за надані послуги.

Матеріалами справи, а саме – рахунок № 3685 від 30.05.2009р. на суму 1751,11грн.; рахунок № 5354 від 30.06.2009 р. на суму 106,27 грн.; рахунок № 7705 від 30.08.2009р. на суму 146,74 грн.; рахунок № 593 від 30.01.2010 р. на суму 247,85 грн.; рахунок № 1378 від 28.02.2010 р. на суму 235,38 грн.; рахунок № 2357 від 30.03.2010 р. на суму 145,69 грн.; рахунок № 4105 від 28.05.2010 р. на суму 138,25 грн. (а.с. 21-27) підтверджується факт надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Крок» позивачем, відповідно умов договору № 645/03 від 29.12.2003 р. на загальну суму 2771,29 грн.

Відповідач свої зобов’язання за договором № 645/03 на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію від 29.12.2003 р. не виконав, позивачу грошові кошти за надані послуги у повному обсязі не сплатив.

Відповідач частково сплатив за отримані послуги грошові кошти у розмірі 400,00 грн., що підтверджує банківська виписка від 07.08.2009 р. (а.с. 28).

Отже сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок» за отримані відповідно договору № 645/03 від 29.12.2003 р. послуги, станом на день розгляду справи, складає 2371,29 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний строк зі дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 14.1 договору за затримку розрахунків Абонент сплачує Водоканалу за кожний день прострочки пеню, нараховану від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючий за період, за який сплачується пеня, але не більше розміру, встановленому діючим законодавством, і 5% штрафу за ухилення від сплати пред’явленого рахунку.

          Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

          Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

          Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем також нарахована пеня за договором на надання послуг водоспоживання і водовідведення № 645/03 від 29.12.2003 р. в розмірі 257,49 грн., індекс інфляції у розмірі 181,58 грн., 3% річних – 60,61грн., а також штраф у розмірі 131,20 грн.

          Матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов’язання за договором №645/03 від 29.12.2003 р. щодо своєчасності сплати за надані послуги не виконав, а відтак окрім суми заборгованості в розмірі 2371,29 грн. повинен сплатити відповідачу пеню за період з 11.06.2009р. по 10.06.2010 р. у розмірі 257,49 грн., індекс інфляції нарахований за період з 01.05.2008 р. по 01.06.2010 р. у розмірі 181,58 грн., 3% річних нарахованих за цей же період у розмірі 60,61 грн., а також штраф у розмірі 131,20 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався правами наданими йому як стороні у справі положеннями Господарського процесуального кодексу України, відзиву або заперечень на позов з документальним їх обґрунтуванням суду не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив. Відповідачем також не надано суду і доказів належного виконання ним як Абонентом прийнятих на себе зобов’язань за договором № 645/03 від 29.12.2003 р. щодо оплати за надані позивачем послуги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 02.08.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 06.08.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок» (98100, м. Феодосія, вул. Грина, 2а, р/р 26006261609051 в філії КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436, ОКПО 20752529) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 8, р/р 26000310107901 в філії АБ «Південний» м. Ялта, МФО 384522, ОКПО 03348086) 2371,29 грн. основного боргу, 60,61 грн. 3% річних; 181,58 грн. індексу інфляції; 257,49 грн. пені; 102,00 грн. державного мита, а також 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.