Рішення № 10701082, 02.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308

РІШЕННЯ

Іменем України

02.08.2010Справа №2-14/3333-2010

За позовом Приватного підприємства «ДЛК» (99007, м. Севастополь, вул. Куліково поле, 3, кв. 23)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» (96548, Сакський район, с. Громовка, вул. Промислова, 1)

про стягнення 4767,53 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Зеленчук Н.А., директор, рішення від 28.12.2003р.

від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Приватне підприємство «ДЛК» звернулось до господарського суду АРК із позовною заявою до відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» про стягнення суми заборгованості за поставлену продукцію за рахунком-фактурою №30 від 05.03.2009р. у розмірі 4056,00 грн., індексу інфляції у розмірі 553,70 грн., 3% річних у розмірі 157,83 грн., а також витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати у повному обсязі за отримане по видатковій накладній № 30 від 05.03.2009р. житнє борошно, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 4056,00 грн., а також індекс інфляції у розмірі 553,70 грн. та 3% річних у розмірі 157,83 грн.

У судове засідання 02.08.2010 р. від Приватного підприємства «ДЛК» до суду надійшла заява, згідно якої позивач, користуючись своїм правом наданим ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмовився від позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 553,70 грн. та 3% річних у розмірі 157,83 грн. на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АРК від 02.08.2010 р. прийнято відмову Приватного підприємства «ДЛК» від позову в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 553,70 грн. та 3% річних у розмірі 157,83 грн., провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції у розмірі 553,70 грн. та 3% річних у розмірі 157,83 грн. припинено.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень на позовну заяву суду не надав, вимоги ухвал господарського суду від 25.06.2010 р. та від 19.07.2010р. не виконав, про причини невиконання суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою, що зазначена у позові.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у позові вказана юридична адреса відповідача: Сакський район, с. Громовка, вул. Промислова, 1. Згідно довідки Державного реєстратора Сакської райдержадміністрації від 23.07.2010 р. (а.с. 35) відповідач значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою – 96548, АРК, Сакський район, с. Громовка, вул. Промислова, 1.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час і місце судового розгляду справи.

Крім того, у матеріалах справи наявне поштове повідомлення з відміткою особи відповідача про отримання ним судової кореспонденції (а. с. 18).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву та доказів на позов, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «ДЛК», згідно рахунку-фактурі №30 від 05.03.2009р. та видаткової накладної №30 від 05.03.2009р., наявних в матеріалах справи (а. с. 11, 12), поставило на адресу Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» житнє борошно в кількості 5040 кг на загальну суму 7056,00 грн.

Матеріалами справи, а саме – видатковою накладною №30 від 05.03.2009р., рахунком-фактурою № 30 від 05.03.2009р. та довіреністю №231 від 05.03.2009р. (а.с. 12, 13), підтверджується факт поставки товару на адресу відповідача.

Відповідачем було частково погашено суму заборгованості перед Приватним підприємством «ДЛК» за поставлене житнє борошно на суму 3000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.06.2009р. (а. с. 14).

Отже, відповідач свої зобов’язання по сплаті за отримане від позивача житнє борошно по видатковій накладній №30 від 05.03.2009р. у повному обсязі не виконав, заборгованість Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод», станом на день розгляду справи, становить 4056,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов’язань) є договори та інші угоди, настання певної події.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами або прийому замовлення до виконання, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та сплатити продавцю повну вартість переданого товару.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, відповідач доказів сплати боргу суду не надав, доказів які б спростовували доводи позивача суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4056,00 грн. позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 02.08.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 06.08.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» (96548, Сакський район, с. Громовка, вул. Промислова, 1, р/р 26003840100011 в Кримської філії ВАТ КБ «Хрещатик», м. Сімферополь, ОКПО 30167878) на користь Приватного підприємства «ДЛК» (99007, м. Севастополь, вул. Куліково поле, 3, кв. 23, р/р 2600301302588 в ВАТ ВТБ Банк, м. Севастополь, МФО 384997, ОКПО 32611164) 4056,00 грн. заборгованості, державне мито у розмірі 102,00 грн., а також 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.