Рішення № 10701078, 27.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2010Справа №2-18/1988-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій», м. Сімферополь (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 25, кв. 164)

До відповідача – Маломаяцької сільської ради, м. Алушта, с. Малий Маяк (98540, АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, вул. Кооперативна, 8)

З участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Спільне мале підприємство «Алуштинский завод строительных материалов» (вул. Червоноармійська, 8, с. Малий Маяк, м. Алушта, 98540)

Про визнання частково недійсним рішення.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Фролкова О.О. – представник, довіреність від 10.06.2010р.

Від відповідача – Бачинська І.О. – спец. 1 кат., довіреність від 14.05.2010р.

З участю третьої особи – Здоров О.В. – представник, дов. від 29.06.2010 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій», м. Сімферополь – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Маломаяцької сільської ради, м. Алушта, с. Малий Маяк – відповідача, в якій просить визнати противоправним та скасувати рішення № 152 від 25.07.2003р. в частині поставлення на облік в якості безхазяйного майна будівель цегляного заводу, розташованих з правого боку від в’їзду на АЗЖБК.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.07.2003 року відповідачем було прийнято рішення № 152 «Про прийняття на облік сільської ради безхазяйного майна», яким в тому числі на баланс сільської ради були прийняті будівлі цеглового заводу, що розташовані з правого боку від в'їзду на АЗЖБК. На момент прийняття відповідачем на свій баланс вищезазначеного майна в якості безхазяйного діяла стаття 137 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, що регулювала процедуру визнання майна безхазяйним та Інструкція Мінфіну УРСР від 17.12.1987 р. № 112 «Про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна». В 2005 році відповідач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про визнання вищевказаного майна безхазяйним та про визнання права комунальної власності на нього. Ухвалою господарського суду АР Крим від 24.04.2007 р. у справі № 2-8/4184.1-2007 справа за позовом Маломаяцької сільської ради була припинена за непідвідомчістю. В квітні 2005 року між позивачем та громадянкою Іщенко І.В. було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу Алуштинського заводу будівельних матеріалів. Рішенням постійно діючого Кримського третейського суду від 15.04.2005 року по справі №01-04/053-2005 визнано право власності Іщенко І.В. на об'єкт незавершеного будівництва - цілісний майновий комплекс «Алуштинський завод будівельних матеріалів», що розташований за адресою: 98500, м. Алушта, с. Малий Маяк, Промзона № 6 та складається з літ „А" - виробничий комплекс, літ. „Б" - корпус фракційного накопичувача, споруда № 1 - кульовий млин.

17.05.2007 року рішенням Постійно діючого Кримського третейського суду при концерні «ДСН» припинено право власності Іщенко І.В. на вищезазначене майно, визнано право власності на це нерухоме майно за позивачем - ТОВ «Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій». Таким чином, позивач вважає, що рішення Маломаяцької сільської ради від 25.07.2003 № 152 має бути скасоване, що і стало приводом звернення позивача до суду.

14.05.2010р. у судовому засіданні від сторін було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання сторін та продовжив строк розгляду справи.

14.05.2010р. у судовому засіданні представники відповідача надали суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 30.11.2007р. Маломаяцькою сільською радою було прийнято рішення № 13-4 «Про списання з балансового обліку основних засобів», відповідно до якого, спірне майно не знаходиться на обліку відповідача. Суд залучив даний відзив до матеріалів справи.

16.06.2010р. від позивача надійшли пояснення на відзив відповідача, в якому позивач підтримує свої позовні вимоги. Суд залучив надані пояснення до матеріалів справи.

16.06.2010р. від позивача надійшла заява (клопотання) про уточнення позовних вимог, в якому позивач просить визнати недійсним рішення Маломаяцької сільської ради від 25.07.2003р. № 152 «Про прийняття на облік сільської ради безхазяйного майна» в частині поставлення на облік в якості безхазяйного майна будівель цегляного заводу, розташованих з правого боку від в’їзду на АЗЖБК. Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

16.06.2010 року та 21.07.2010 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Київським районним судом м. Сімферополя справи № 2-4824/2010, розгляд яких суд відклав до наступних судових засідань.

У судовому засіданні 21.07.2010 року представник відповідача письмово пояснив, що не наполягає на розгляді такого клопотання про зупинення провадження у дійсній справі до розгляду Київським районним судом м. Сімферополя справи № 2-4824/2010 (а.с. 5 т. 2 на зворотному боці).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.06.2010р. суд, у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сумісне мале підприємство «Алуштинський завод будівельних матеріалів».

02.07.2010 року у судовому засіданні представник третьої особи надав суду Довідку Головного управління статистики в АР Крим від 30.06.2010 року № 05.3-8.1/1675 (а.с. 130), в якій вірне найменування третьої особи зазначене як Спільне мале підприємство «Алуштинский завод строительных материалов», що приймається судом до уваги.

Слухання справи відкладалося, у справі судом оголошувалася перерва з 11.05.2010 року по 14.05.2010 року, з 16.06.2010 року по 18.06.2010 року з 21.07.2010 року по 27.07.2010 року у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи продовжено за згодою сторін у порядку, передбаченому статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд –

ВСТАНОВИВ:

25.07.2003 року 15 сесією 24 скликання Маломаяцької сільської ради прийняте рішення № 152 «Про прийняття на облік сільської ради безхазяйного майна».

Відповідно до пункту 1 вказаного рішення, було вирішено поставити на облік як безхазяйні наступні об’єкти: шість літніх будиночків у с. Чайка; три бокси гаражів, розташованих на продбазі 5-й км Ялтинського шосе; споруди цеглинного заводу, розташовані праворуч від в’їзду на АЗЖБК; частково зруйнована споруди колишнього та розбірного пункту у с. Кипарисне; берегоукріплювальні споруди у кількості 41 буни і бетонної набережної, протяжністю 3 км 105 м. у селищах Лазурне, Чайка, Бондаренково, Утес.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій», оскаржує вказане рішення у частині взяття на облік як безхазяйного наступний об’єкт: споруди цеглинного заводу, розташовані праворуч від в’їзду на АЗЖБК.

Відповідно до статті 137 Цивільного кодексу УРСР (яка діяла на момент прийняття спірного рішення), майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу.

Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної, сільської Ради народних депутатів.

Порядок виявлення та обліку безхазяйного майна визначається Міністерством фінансів Української РСР.

Такий порядок зафіксовано у Інструкції Мінфіну УРСР від 17 грудня 1987 року N 112«Про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна».

Так, пункт 3 вказаної Інструкції передбачає, що установи, організації, підприємства і особи, яким стане відомо про майно (у тому числі цінності і грошові кошти), що не має власника або власник якого невідомий, зобов'язані повідомити про це відповідні фінансові органи, органи міліції або виконкоми сільських (селищних) Рад народних депутатів у п'ятиденний строк з дня виявлення цього майна.

Після одержання повідомлення про наявність майна, яке не має власника або власник якого невідомий, фінансовий орган не пізніше наступного дня провадить необхідну перевірку щодо виявлення цього майна. При виявленні такого майна фінансовий орган за участю представників підприємств і організацій або осіб, які повідомили про наявність безхазяйного майна, в разі необхідності - представника міліції, а в сільській місцевості - сільської (селищної) Ради народних депутатів, складає акт опису майна з попередньою оцінкою за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції (пункт 4 Інструкції).

Згідно з пунктом 5 Інструкції, в Акті опису і оцінки майна зазначаються: повна і точна назва кожного окремого предмета або групи однорідних рівноцінних предметів, докладний опис ознак кожного предмета, назва матеріалу, з якого виготовлено кожний з предметів, їх кількість, вага, довжина, якість, процент зносу, а також ціна за прейскурантом з урахуванням процента зносу предмета.

Пунктом 7 Інструкції передбачено, що виявлене майно на підставі акта опису фінансовим органом в той же день береться на облік.

Суд ухвалами від 07.07.2010 року та від 14.07.2010 року зобов’язував відповідача надати суду письмові пояснення відносно наявності у відповідача Акту опису і оцінки майна - споруд цегляного заводу, які розташовані праворуч від в’їзду на АЗЖБК та Книги обліку актів опису і попередньої оцінки майна, прийнятого на облік, згідно з Інструкцією «Про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна», надавши суду оригінали таких документів для огляду у судовому засіданні (завірені копії у матеріали справи.)

Проте відповідач таких документів суду не представив, мотивуючи тим, що на дійсний час вказані документи у Маломаяцької сільської ради відсутні.

Таким чином, відповідач не представив суду належних та допустимих доказів того, що на момент прийняття спірного рішення, Маломаяцькою сільською радою було дотримано приписів Інструкції Мінфіну УРСР від 17 грудня 1987 року N 112«Про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна», як вказує відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

У той час як рішенням господарського суду АР Крим від 19.06.2009 року по справі № 2-8/2233.1-2008 за позовом ТОВ “Алуштинський завод будівельним матеріалів і конструкцій” до Маломаяцької сільської ради про визнання недійсним договору, яке залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.09.2009 року і набрало законної сили, встановлено, що з 1990 року за рахунок вкладів учасників Спільного малого підприємства «Алуштинский завод строительных материалов» було почато будівництво майнового комплексу Алуштинського заводу будівельних матеріалів на земельної ділянки площею 4,29 га.

Так, Малим спільним підприємством “Алуштинський завод будівельних матеріалів” було возведено але не закінчено будівництвом дві будівлі та одна споруда літ “А”– виробничий комплекс (площею 934,2кв.м.) 51% готовності, літ. “Б № корпус фракційного накопивуча (площею 633,9 кв.м.) 70 % готовності, споруда №1 – кульовий млин (площею 35,1кв.м.).

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказане також підтверджується платіжними вимогами-дорученнями (а.с. 133-139 т. 1), Звітами про фінансові результати та їх використання та Балансом підприємства за 1994-1996 роки, відповідно до яких на балансі Малого спільного підприємства “Алуштинський завод будівельних матеріалів” знаходився об’єкт, що будується, АЗБМ (147-155 т. 1).

Отже на момент прийняття Маломаяцькою сільською радою рішення № 152 від 25.07.2003р. будівлі цегляного заводу, розташованих з правого боку від в’їзду на АЗЖБК не були безхазяйні, а належали Малому спільному підприємству “Алуштинський завод будівельних матеріалів”.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 137 Цивільного кодексу УРСР, майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів. У той час, як рішення № 152 від 25.07.2003р. було прийняте не виконавчим комітетом Маломаяцької сільської ради, а власне Маломаяцькою сільською радою.

Згідно з приписами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права і інтереси.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та у їхніх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 роз’яснення Президії Вищого арбітражного Суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних ці інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та / або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно п. 2 Роз’яснення Президії Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації— позивача у справі.

Відповідач у письмовій заяві просить відмовити у позові у зв’язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій» не є належним позивачем у дійсній справі.

Така заява мотивована тим, що відповідно до ухвал Кримського третейського суду від 14.05.2007 року та від 06.10.2007 року були скасовані рішення Третейського суду щодо визнання права власності на майновий комплекс Алуштинський завод будівельних матеріалів за Іщенко Іною Володимирівною, яка у наступному передала таке майно ТОВ “Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій”.

Судом встановлено, що у квітні 2005 року між Іщенко Іною Володимирівною та МСП “Алуштинський завод будівельних матеріалів” укладений договір купівлі-продажу майнового комплексу Алуштинський завод будівельних матеріалів.

Постійно діючим Кримським третейським судом при Концерні “ДСН” розглянута справа №01-04\03-2005 за позовом Іщенко І.В. до відповідача МСП “Алуштинський завод будівельних матеріалів” про визнання договору купівлі-продажу укладеним і визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництвом.

15 квітня 2005 року по справі №01-04\053-2005 Постійно діючим Кримським третейським судом при Концерні “ДСН” прийнято рішення яким вирішено наступне: визнати право власності на об’єкт незавершеного будівництвом майновий комплекс Алуштинського заводу будівельних матеріалів, яки складається з літ “А”– виробничий комплекс (площею 934,2кв.м.) 51% готовності, літ. “Б№ корпус фракційного накопивуча (площею 633,9кв.м.) 70 % готовності, споруда №1 –кульовий млин (площею 35,1кв.м.) - за Іщенко Іною Володимирівною.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який виданий Сімферопольським МБРТІ 06 лютого 2006 року за Іщенко І.В. зареєстроване право власності на літ “А”– виробничий комплекс (площею 934,2кв.м.) 51% готовності, літ. “Б№ корпус фракційного накопивуча (площею 633,9кв.м.) 70 % готовності, споруда №1 –кульовий млин (площею 35,1кв.м.) яке розташоване за адресою м. Алушта, с. М.Маяк, Промзона, б.6.

15 травня 2007 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради зареєстроване як юридична особа ТОВ “Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій”, про що видане Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №632463.

Згідно з протоколом №1 загальних зборів учасників ТОВ “Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій” від 14 травня 2007 року по акту прийняття-передачі майна від 14 травня 2007 року Іщенко І.В. зробила свій внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алуштинський завод будівельних матеріалів та конструкцій" в розмірі 399960 грн. наступним майном літ. "А" виробничий корпус (недобудований) площею 934,2 кв. м І1% готовності (вартість 159 795 грн.), літ. "Б" корпус фракційного накопичувача (недобудований) площею 633,9 кв.м. 70% готовності (вартість - 238 648 грн.) , споруда № 1 - кульовий млин 35,1 кв.м (вартість - 1 517 грн.), розташованого в Автономній Республіці Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, Промзона, 6.

17 травня 2007 року Постійно діючим Кримським третейським судом при Концерні “ДСН” прийнято рішення по справі №С1-05\020-Н-2007, згідно з яким було вирішено:

1. припинити право власності на нерухоме майно, яке складається з літ. "А" виробничий корпус (недобудований) площею 934,2 кв.м. 51% готовності, літ. "Б" корпус фракційного накопичувача (недобудований) площею 633,9 кв.м. 70% готовності, споруда № 1 - кульовий млин 35,1 кв.м, розташованого в Автономній Республіці Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, Промзона, 6 - за Іщенко І.В.

2. визнати право власності на нерухоме майно, яке складається з літ. "А" виробничий корпус (недобудований) площею 934,2 кв.м. 51% готовності, літ. "Б" корпус фракційного накопичувача (недобудований) площею 633,9 кв.м. 70% готовності, споруда № 1 - кульовий млин 35,1 кв.м, розташованого в Автономній Республіці Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, Промзона, 6 - за ТОВ “Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій” в цілому.

Згідно до Витягу Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації від 23 травня 2007 року, право власності на нерухоме майно, яке складається з літ. "А" виробничий корпус (недобудований) площею 934,2 кв.м. 51% готовності, літ. "Б" корпус фракційного накопичувача (недобудований) площею 633,9 кв.м. 70% готовності, споруда № 1 - кульовий млин 35,1 кв.м, розташованого в Автономній Республіці Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, Промзона, 6, зареєстроване за ТОВ “Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій”.

Дійсно, 14 травня 2007 року Постійно діючим Кримським третейським судом при Концерні “ДСН” по справі №201-4\053-205 прийнята ухвала, якою ухвалено - Рішення постійно діючого Кримського третейського суду при Концерні “ДСН” від 15 квітня 2005 року №01-04\053-2005 скасувати, провадження по справі припинити.

06 жовтня 2007 року Постійно діючим Кримським третейським судом при Концерні “ДСН” розглянута справа №С1-05\020-Н-2007 та прийнята ухвала, відповідно до якої – рішення постійно діючого Кримського третейського суду при Концерні “ДСН” від 17 травня 2007 року №С1-05\020-Н-2007 скасувати, провадження по справі припинити.

Суд звертає увагу, що 19.06.2009 року господарським судом АР Крим винесено рішення по справі № 2-8/2233.1-2008 за позовом ТОВ “Алуштинський завод будівельним матеріалів і конструкцій” до Маломаяцької сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестбудіндустрія” про визнання недійсним договору, відповідно до якого визнаний недійсним Договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна від 02 червня 2006 року, укладений між Маломаяцькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вестбудіндустрія” з моменту його укладання. Вказане рішення залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.09.2009 року і набрало законної сили.

При розгляді справи № 2-8/2233.1-2008 судом встановлено що Центральним районним судом м. Сімферополя розглядалася справа №3961\08 за позовом ТОВ “Алуштинський завод будівельним матеріалів і конструкцій” до Постійно діючого Кримського третейського суду при Концерні “ДСН”, Іщенко І.В., МСП “Алуштинський завод будівельних матеріалів” про скасування ухвал Постійно діючого Кримського третейського суду при Концерні “ДСН”від 14 травня 2005 року та 06 жовтня 2007 року.

14 жовтня 2008 року Центральним районним судом м. Сімферополя по справі №2-3961\08 було прийнято рішення, відповідно до якого було вирішено наступне:

- скасувати ухвалу Постійно діючого Кримського третейського суду при Концерні “ДСН”і14 травня 2007 року по справі №01-04\053-2005 “Про скасування рішення від 15.04.05р. по справі №01-04\053-2005 про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництвом”;

- скасувати ухвалу Постійно діючого Кримського третейського суду при Концерні “ДСН” від 06 жовтня 2007 року по справі №С1-05\020-Н-2007 “Про скасування рішення від 17.05.07р. №С1-05\020-Н-2007 про визнання права власності.

27 жовтня 2008 року Рішення Центрального районного суду від 14 жовтня 2008 року по справі №2-3961\08 набрало законної чинності.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, відповідно до відповіді КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» за № 7469/14 від 23.07.2010 року, у дійсний час право власності на нерухоме майно споруда літ. "А" 51% готовності, споруда літ. "Б" 70% готовності, споруда № 1, розташоване в Автономній Республіці Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, Промзона, 6, зареєстроване за ТОВ “Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій” 21.05.2007 року. На даний момент це остання реєстрація права власності на вказаний об’єкт.

Приймаючи до уваги вищевикладене, доводи відповідача, викладені у його письмовій заяві (а.с. 28 т. 2), щодо неналежного позивача у дійсній справі, є неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами дійсної справи та рішенням господарського суду АР Крим від 19.06.2009 року по справі № 2-8/2233.1-2008.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб’єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підсумовуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення Маломаяцької сільської ради від 25.07.2003р. № 152 «Про прийняття на облік сільської ради безхазяйного майна» в частині поставлення на облік в якості безхазяйного майна будівель цегляного заводу, розташованих з правого боку від в’їзду на АЗЖБК, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідача.

27.07.2010 року у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.07.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним рішення Маломаяцької сільської ради від 25.07.2003 року № 152 «Про прийняття на облік сільської ради безхазяйного майна» в частині поставлення на облік в якості безхазяйного майна будівель цегляного заводу, розташованих з правого боку від в’їзду на АЗЖБК.

3.          Стягнути з Маломаяцької сільської ради, м. Алушта, с. Малий Маяк (98540, АР Крим, м. Алушта, с. Малий Маяк, вул. Кооперативна, 8; код ЄДПРОУ 04367387, банківські реквізити суду не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алуштинський завод будівельних матеріалів і конструкцій», м. Сімферополь (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 25, кв. 164; код ЄДРПОУ 35109538) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.