Рішення № 106899507, 19.10.2022, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4647/21

Номер провадження 2/495/693/2022

19 жовтня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі - Бучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей Шабівської сільської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення способу участі батька у вихованні дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась 22 червня 2021 року до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей Шабівської сільської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Відповідач за первісним позовом позовом ОСОБА_2 звернувся 20.09.2021 року до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

В судове засідання позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 не з`явилась, однак адвокат Довгаль О.О., який діє в її інтересах, надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, просить задовольнити первісний позов у повному обсязі, зустрічний позов просить задовольнити частково.

В судове засідання відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не з`явився, однак адвокат Каланжов В.І., який діє в його інтересах, надав на адресу суду заяву, згідно якої первісний позов визнав у повному обсязі та просить задовольнити зустрічну позовну заяву.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Шабівської сільської ради не з`явився, проте надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, з позовними вимогами за первісним позовом згоден.

Дослідивши матеріали справи, наддавши правову оцінку доводам сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що сторонни уклали шлюб 22 лютого 2020 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданного 22.02.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №55.

Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданного 20.05.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №310

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , спільна дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Рішення комісії з питань захисту прав дитини Шабівської сільської ради №02.2-10/2740 від 05.08.2021 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частиною першою ст. 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сімейні відносини між сторонами припинені. Подальше сімейне життя чоловіка і дружини, і збереження родини стали неможливими, шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що у відповідності зі ст.112 Сімейного кодексу України є підставою для розірвання шлюбу.

Майнового спору між сторонами судом не встановлено.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Приписами ч. 3 ст.115 Сімейного кодексу України встановлено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Положеннями статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Спільна дитина сторін ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечувалось сторонами по справі.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Положеннями статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Під час розгляду справи на підставі усіх зібраних доказів, судом установлено, що станом на теперішній час спільна дитина сторін перебуває на утриманні матері та проживає разом з нею, відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, отже позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей Шабівської сільської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зустрічної позовної заяви позивач ОСОБА_2 просить визначити спосіб участі батька у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з можливістю систематичних побачень, а саме: двічі на місяць (через тиждень): з п`ятниці з 17:00 годин до неділі до 19:00 годин, в тому числі за місцем проживання чи перебування батька; в інші дні - за домовленістю з матір`ю, перші два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили - зустрічі із дитиною проводити в присутності матері дитини - ОСОБА_1 по вихідним за місцем проживання матері з дитиною або у місцях громадського відпочинку; визначити за ОСОБА_2 право в канікулярний період (коли дитина дістане шкільного віку) по десять днів поспіль проводити разом з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька або місцях оздоровлення (курорти, санаторії, туристичні подорожі тощо).

Згідно Рішення Комісії з питань захисту прав дитини Шабівської сільської ради №02.2-10/1369 від 06.06.2022 року «Про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », визначено за доцільне визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 на рівних умовах з ОСОБА_1 , у разі перебування батька на території України у присутності матері на протязі 6 місяців, згідно з чинним законодавством України. Рекомендовано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини з її батьком ОСОБА_2 ..

Статтею 153 СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Частиною 2 ст.157 СК України законодавець додатково підкреслює обов`язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов`язку прямо випливає зі ст.141 СК України.

Право на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов`язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.

Статтями 11,15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Суд переконаний, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками, а батьків - зі своїми дітьми - служить задоволенню життєво важливих потреб дітей.

Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Отже суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні спільної дитини сторін, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав ОСОБА_2 , а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.

Згідно положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері.

Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради за №789 від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Дотримуючись рівноваги між інтересам дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага маж бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України»).

У відповідності до вимог ст.ст.7, 155 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Із систематичного тлумачення ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Суд приймає до уваги вік дитини, більшу прив`язаність до матері, а отже для відновлення та розвитку довірливих взаємовідносин батька і доньки доцільно задовольнити зустрічні позовні вимоги частково, встановивши можливість зустрічей батька з дитиною у дні та час, які відповідають емоційному стану дитини та стану її здоров`я.

Суд, надавши належну оцінку вищезазначеному, керуючись зазначеними вище нормами сімейного законодавства, враховуючи інтереси самої дитини, а тому, з урахуванням не тільки формального права позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на зустріч зі своєю дитиною, а з урахуванням усіх інших істотних обставин справи у їх сукупності, віку дитини, режиму дня дитини, встановлює спосіб спілкування ОСОБА_2 з його донькою ОСОБА_1 шляхом систематичних побачень, а саме:

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 , як батька, у вихованні та спілкуванні з дитиною - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з можливістю систематичних побачень, а саме :

-двічі на місяць (через тиждень) з п`ятниці з 19 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин суботи , в тому числі за місцем проживання чи перебування батька за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_1 ;

-в період літніх канікул після досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шкільного віку - проводити 10 днів з батьком ОСОБА_2 без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідувати місця відпочинку або оздоровлення (курорти, санаторії, туристичні подорожі тощо);

-в період інших канікул тривалістю менше 10 днів проводити 3 дні з батьком ОСОБА_2 без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідувати місця відпочинку або оздоровлення (курорти, санаторії, туристичні подорожі тощо);

-перші шість місяців з моменту набуття рішенням суду чинності - зустрічі з донькою проводити в присутності матері дитини - ОСОБА_1 по вихідних за місцем проживання батька з дитиною або у місцях громадського відпочинку;

-в інші дні - за домовленістю з матір`ю ОСОБА_1 .

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 150,153,155,157,159, 164 СК України, ст.ст. 3, 6, 7, 10, 12, 259-260, 264 -266, 269, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей Шабівської сільської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений та зареєстрований 22 лютого 2020 року у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південнного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №55.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 присвоїти дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем її реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення способу участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 , як батька, у вихованні та спілкуванні з дитиною - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з можливістю систематичних побачень, а саме :

-двічі на місяць (через тиждень) з п`ятниці з 19 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин суботи , в тому числі за місцем проживання чи перебування батька за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_1 ,

-

-в період літніх канікул після досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шкільного віку - проводити 10 днів з батьком ОСОБА_2 без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідувати місця відпочинку або оздоровлення (курорти, санаторії, туристичні подорожі тощо);

-в період інших канікул тривалістю менше 10 днів проводити 3 дні з батьком ОСОБА_2 без присутності матері ОСОБА_1 з можливістю відвідувати місця відпочинку або оздоровлення (курорти, санаторії, туристичні подорожі тощо);

-перші шість місяців з моменту набуття рішенням суду чинності - зустрічі з донькою проводити в присутності матері дитини - ОСОБА_1 по вихідних за місцем проживання батька з дитиною або у місцях громадського відпочинку;

-в інші дні - за домовленістю з матір`ю ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний тест даного рішення складено 19.10.2022 року

Суддя: