Постанова № 10689587, 23.06.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 червня 2009 року Справа № 2-18/546-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Бартєнєвої Ірини Володимирівни, довіреність б/н від 12.02.09;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 07.05.2009 у справі №2-18/546-2009

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" (вул. Позаміська, 7, Снігурівка, Миколаївська обл.,57303)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Югос" (вул. Лихого, 35а, Сімферополь, 95015)

про стягнення 128340,00 грн. заборгованості, 11139,20 грн. пені, інфляційної суми 11505,94 грн. та 3% річних 1388,59 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2009 у справі № 2-18/546-2009 у позові відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" в доход Державного бюджету України 138,20 грн. державного мита.

Суд першої інстанції встановив, що поставка товару відбулася між сторонами поза межами договору, на який посилався позивач в обґрунтування свого позову, а тому договірна відповідальність не може бути застосована до боржника.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суд прийнято з порушенням норм матеріального права при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.

Так, позивач посилається на відповідь відповідача на його претензію, в якій боржник визнавав те, що заборгованість існує саме за договором поставки № 92 від 23.09.2008. З цього приводу позивач заявляє вимоги про стягнення договірних штрафних санкцій.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначив, що стягнення суми збитків від інфляції та 3 % річних ніяким чином не пов’язані з укладеним між контрагентами договором та нараховуються відповідно до чинного законодавства виключно з суми існуючої заборгованості.

Також, позивач не згоден з тим, що він збільшив позовні вимоги і у зв’язку з цим з нього підлягає стягненню державне мито.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" у судове засідання не з'явилось, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалось, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЮГОС" (покупець) укладений договір поставки № 92, предметом якого була поставка яйця курячого.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору постачальник зобов'язався передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість згідно умов цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.3 договору поставки передача товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в видаткових накладних та інших супровідних документах, що є невід’ємною частиною договору. Пунктом 2.2 договору передбачено, що сума договору складає сума всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалась постачання товару на виконання даного договору.

У пункті 4.8 договору сторони домовились, що у видатковій накладній на поставку товару має бути зазначено: найменування покупця (вантажоодержувача) товару, реквізити даного договору (номер та дата його укладення), найменування, кількість, ціна за одиницю товару і загальна ціна партії товару.

У матеріалах справи є видаткова накладна № АП-04108-01 від 04.10.2008 (том 1, а. с. 12), в якій вказаний наступний товар: С1 біле, С2 біле на загальну суму 128340,00 грн., який був отриманий представником відповідача Трифоновим В.Л. на підставі довіреності ЯПБ № 049572 від 03.10.2008 (том 1, а. с. 11).

Саме цей документ покладений позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Зміст видаткової накладної № АП-04108-01 від 04.10.2008 свідчить про те, що вона видана згідно договору б/н від 01.01.2008.

Отже, вбачається повністю обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що така поставка не має відношення до договору постави № 92 від 23.09.2008, як про це вказує позивач у позові.

Посилання позивача на відповідь відповідача на його претензію, в якій боржник визнавав те, що заборгованість існує за договором поставки № 92 від 23.09.2008 відхиляються судом, оскільки в першу чергу суд приймає до уваги первинні документи, які у даному випадку є належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно цієї нормі обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки сторонами не наданий суду договір № б/н від 01.01.2008 зазначений у видатковій накладній, колегія суддів приходить до висновку, що поставка товару відбулася поза межами письмового договору.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується те, що ні позивачем, ані відповідачем не була надана видаткова накладна, яка б була видана саме на виконання умов договору поставки № 92 від 23.09.2008.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного Кодексу України до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується приймати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вищенаведений правочин за видатковою накладною № АП-04108-01 від 04.10.2008 слід вважати таким, що відбувся на підставі усної домовленості сторін. Отже, строк виконання грошового обов’язку сторонами не встановлений.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У матеріалах справи є претензія товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" від 16.10.2008 вих. № 255 (том 1, а. с. 13). Цей документ підпадає під розуміння частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Однак, з цього документи неможливо встановити коли його отримав боржник.

У матеріалах справи є також відзив відповідача на вказану претензію від 30.10.2008 вих. № 121. Судова колегія зазначає, при відсутності доказів отримання відповідачем претензії, саме цю дату слід вважати датою її отримання. Таким чином, з урахуванням приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Югос" мало обов’язок по сплаті заборгованості з 06.11.2008.

Обставини справи вказують на те, що відповідач сплатив позивачу суму боргу у розмірі 128340,00 грн. платіжними дорученнями від 18.02.2009 та 19.02.2009.

Таким чином, вбачається за відповідачем рахувалась заборгованість певний період часу.

Згідно заяві товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" про зменшення позовних вимог (том 1, а. с. 73 –74) позивач просить стягнути суму індексу інфляції та проценти річних за період з 09.10.2008 по 17.02.2009.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме на цю норму посилався позивач у позові, яка місцевим судом помилково була залишена поза увагою.

Як вірно зазначив заявник апеляційної скарги, вимоги про стягнення суми збитків від інфляції та 3 % річних ніяким чином не пов’язані з укладеним між сторонами договором та нараховуються відповідно до чинного законодавства виключно з суми існуючої заборгованості.

Оскільки встановлено, що за відповідачем існувала заборгованість з 06.11.2008, то суд апеляційної інстанції розраховує суму індексу інфляції за період з 06.11.2008 по 17.02.2009 не виходячи за межи позовних вимог.

Протягом цього періоду за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 128340,00 грн., виходячи з якої сума індексу інфляції становить 10570,55 грн., яка в силу закону і підлягає стягненню з відповідача.

За аналогічний період підлягає стягненню сума 3 % річних.

Цю суму суд розраховує наступним чином.

З 06.11.2008 по 01.01.2009 (56 днів), 128340,00 грн. * 3% / 366 * 56 = 589,10 грн.;

З 01.01.2009 по 17.02.2009 (48 днів), 128340,00 грн. * 3% / 365 * 48 = 506,33 грн.

Загальна сума річних становить 1095,43 грн. (589,10 грн. + 506,33 грн.).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення процентів річних підлягають задоволенню частково саме в цьому розмірі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11139,20 грн. пені, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки, враховуючі відсутність письмового договору, жодною нормою не передбачено такої відповідальності боржника, що прострочив виконання грошового зобов’язання, як неустойка.

Таким чином, у позові в частині вимог про стягнення суми пені слід відмовити.

Доводи відповідача про затримку переказу грошової суми з боку Промінвестбанку України, є неспроможними, тому що дана обставина не є форс-мажорною, так як не підтверджується Висновком Торгівельно-Промислової Палати України.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, недосплачена позивачем сума державного мита за збільшення позовних вимог підлягає стягненню з відповідача у доход державного бюджету України.

Сума державного мита, яка сплачена позивачем за вимоги про стягнення суми основної заборгованості підлягають відшкодуванню із відповідачеві, оскільки борг в цій частині був погашений лише після звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" до суду з позовом.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2009 у справі №2-18/546-2009 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Югос" (вул. Лихого, 35а, м. Сімферополь, 95015, р/р 26005301326277 філія "Кримське центральне відділення Промінвестбанк", МФО 324430, код 35053136) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" (вул. Позаміська, 7, м. Снігурівка, Миколаївська обл., 57303) 10570,55 грн. суми індексу інфляції, 1095,43 грн. 3 % річних, 1385,54 грн. державного мита за подання позовної заяви, 116,66 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 108,42 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

6. В інший частині позову відмовити.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Югос" (вул. Лихого, 35а, м. Сімферополь, 95015, р/р 26005301326277 філія "Кримське центральне відділення Промінвестбанк", МФО 324430, код 35053136) в доход Державного бюджету України 138,20 грн. державного мита.

8. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді