Постанова № 10689256, 13.01.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12 січня 2009 року Справа № 2-29/9480-2008 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 від 30.05.1998,

ОСОБА_2, довіреність № 6 від 08.01.2009,

відповідача: Пан Анастасія-Роберта Едуардівна, довіреність № 20-3/3313/14 від 25.12.2008,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 02.12.2008 у справі №2-29/9480-2008

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, місто Сімферополь, 95000)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Євпаторійської філії Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” про визнання договору № 796 купівлі-продажу теплової енергії від 01.01.2003 недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір укладений внаслідок помилки, яка має істотне значення для справи. Між Управлінням житлово-комунального господарства та позивачкою 01.02.2002 укладений договір оренди підвального приміщення площею 90,8 кв.м., яке використовується нею як складське приміщення. 01.01.2003 за ініціативою відповідача вона вимушена була укласти спірний договір, оскільки вважала по своєму непорозумінню обовязковість укладення такого договору, та робітники Євпаторійської філії Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” наполягали на тому. Але вказаний договір є недійсним, оскільки суперечить вимогам Типового договору на постачання тепловій енергії. Крім того, вона не отримує теплову енергію у зв'язку з тим, що труби теплопостачання заізольовані.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2008 (суддя Башілашвілі О.І.) у справі № 2-29/9480-2008 у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів в обґрунтування своїх вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом неповно зясовані обставини справи, що мають істотне значення у справі. Висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом порушені норми матеріального права. Сторона вказує на те, що суд взагалі не зясував питання законності спірного договору. У дійсності спірний договір суперечить вимогам законодавства на час укладення договору. На час укладення договору діяли Правила користування тепловою енергією, затверджені Наказом Міністерства енергетики України і Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 28.10.1999 № 307/262, згідно з якими договір на постачання теплової енергії укладається між енергопостачальною організацією і споживачем, який має відповідаючи встановленим технічним вимогам приймаюче обладнання, яке приєднане до мереж енергопостачальної організації. Договір на користування тепловою енергією на окремо розташовані житлові та нежитлові будинки із загальною (центральною) системою опалення, приміщення яких надані в оренду, енергопостачальна організація укладає з власниками цих будинків. Таким чином, спірний договір повинен бути укладеним з власником будинку, який надав приміщення підвалу в оренду, тобто з Управлінням житлового комунального господарства. Вказані положення містяться і в Законі України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 № 2633-IV. Судом не досліджено норми закону щодо субєктів, з якими можливо укладати такі договори. Питання про дійсність на теперішній час вказаного договору також не досліджувалось.

При укладанні договору відповідачу відомо було специфіку орендованого позивачкою майна, а саме те, що воно є підвалом багатоквартирного житлового будинку, у ньому розміщено інженерне обладнання внутрішніх будинкових сітей теплопостачання, визначених для транспортування теплового носія та відсутні прибори опалення. Таким чином, при укладенні договору відповідачу відомо було, що позивачка не мала можливості отримувати послугу по теплопостачанню, а кількість теплової енергії, наданої відповідачем, у договорі взагалі не визначено. Дані обставини є істотними для договору. Таким чином, на думку сторони, діями відповідача позивачка введена у обман, який мав істотне значення. Тому при укладенні договору виниклі не ті права та обовязки, які вона мала на увазі. Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 змінено склад судової колегії, суддів Волкова К.В. та Голика В.С. замінено на суддів Маслову З.Д. та Плута В.М.

Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, судова колегія встановила таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 01.02.2002 уклала договір оренди нерухомого майна з Управлінням житлово-комунального господарства міста Євпаторія.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору орендодавець передав, а орендар (позивачка у справі) прийняв у термінове користування окреме індивідуально визначене майно (надалі майно) площею 90,8 кв.м., розташоване за адресою: місто Євпаторія, проспект Перемоги, 40 на підвальному поверсі житлового будинку, яке перебуває на балансі Управління житлово-комунального господарства міста Євпаторія.

Згідно з пунктом 5.8 цього договору орендар (відповідач) зобовязався укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Таким чином, розрахунки за придбання теплової енергії повинні були здійснюватись між орендодавцем та орендарем у вигляді відшкодування наданих комунальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2003 між Євпаторійською філією Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір на постачання теплової енергії.

Згідно з умовами договору при виконанні даного договору сторони керуються Правилами користування теплової енергії від 28.10.1999, Тимчасовими правилами обліку випуску та споживання теплової енергії та Правилами технічної експлуатації теплокористуючих обладнань та теплових мереж.

Але умови вказаного договору суперечать Правилам користування тепловою енергією, затвердженим наказом Міненерго України та Держбуду України 28.10.1999 № 307/262, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.11.1999 за № 825/4118 (далі Правила).

Згідно з пунктом 1.1 Правил, які діяли на час укладення договору, Правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між постачальниками і споживачами теплової енергії. Згідно з пунктом 1.3 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору.

Відповідно до частини 2 пункту 1.3 Правил договір укладається між енергопостачальною організацією та споживачем, обладнання якого приєднане безпосередньо до теплових мереж від бойлерної з незалежною системою теплозабезпечення. Квартиронаймачі, власники квартир у багатоквартирних житлових будинках укладають договори тільки з житлово-експлуатаційними підприємствами комунальної власності, житлово-будівельними кооперативами, обєднаннями співвласників багатоквартирних будинків та іншими власниками будинків. До договору додається схема теплової мережі із зазначенням балансових меж (меж власності) й експлуатаційної відповідальності.

Згідно з пунктом 1.4 субспоживачі укладають договір про користування тепловою енергією із споживачем або безпосередньо з енергопостачальною організацією. Договір про користування тепловою енергією на окремо розташовані житлові й нежитлові будинки з загальною системою теплоспоживання, приміщення в яких здані в оренду, енергопостачальна організація укладає з власниками таких будинків.

Таким чином, договір на постачання теплової енергії повинен бути укладеним з власником будинку, а не з орендарем нежитлового приміщення.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги відносно того, що сторона (позивач) при укладанні угоди діяла під впливом помилки.

Вказане підтверджується тим, що стороні не було надано для оформлення проект Типового договору, розроблений на підставі зазначених Правил, а надано проект договору, розроблений Євпаторійською філією Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго”. Тому при укладенні спірного договору сторона неправильно сприйняла предмет та інші істотні умови угоди, що вплинуло на її волевиявлення. Вказана помилка має суттєве значення, оскільки якби відповідачем для підпису був наданий проект Типового договору на постачання теплової енергії, позивачка мала б можливість ознайомитись з умовами Типового договору та ознайомитись з правами, визначеними пунктом 3.1.1 Типового договору, а саме: з правом на вибір постачальника теплової енергії.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність доказів наявності помилки з боку позивачки при укладенні договору, який на час його укладення вже суперечив підзаконним нормативним актам, є хибним.

У зв'язку з тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судова колегія скасовує судове рішення.

При вирішенні спору по суті судова колегія вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли або продовжують існувати до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, на правовідносини сторін розповсюджується норми Цивільного кодексу України від 16.01.2003.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно з яким:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішньої волі.

4.Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи впливає, що позивачка помилилась відносно істотних умов договору, а саме відносно того, що вона, як орендодавець нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, взагалі повинна була не укладати такий договір. Тому помилка позивачки стосується не мотивів прийнятого рішення про підписання спірного договору, а саме істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позов заявлений стороною з перебігом строку позовної давності.

Але матеріали справи вказують на те, що відповідачем не виконані вимоги пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Судова колегія визнає недійсним договір № 796 від 01.01.2003 на постачання теплової енергії, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Євпаторійською філією Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго”.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України на користь позивачки з відповідача відшкодовуються судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а загалом 203,00 грн.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 3 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2008 у справі № 2-29/9480-2008 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 796 від 01.01.2003 на постачання теплової енергії, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Євпаторійською філією Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго".

Стягнути з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, місто Сімферополь, вул.Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593, інших реквізитів немає) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, інших реквізитів немає) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а загалом 203,00 грн.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяпідпис

Суддіпідпис

підпис