Рішення № 10688942, 03.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 15/192-10

вх. № 5907/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Стовба О.В. позивача - Пономаренко Ю.Ю. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Харківський міжрайонний транспортний прокурор м. Харків в особі ДП "48 Завод залізничної техніки", м. Харків

до ТОВ "Промстройснаб", м. Харків

про стягнення 18519,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв*язку України , в особі ДП" 48 завод залізничної техніки" просить суд стягнути з ТОВ "Промстройснаб" основну суму боргу 18085,20 грн, 149,20 грн інфляційних втрат та 285,52 грн 3 % річних, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач в судове засідання не з*явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника прокуратури, позивача, судом встановлено наступне, що згідно пояснення прокурор вважає, що ним подано позовну заяву відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", згідно яких підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльність) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

Згідно ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р, № 3-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п. 2 резолютивної частини), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності принципом териториальності.

Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органа місцевого самоврядування в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

ДП"48 завод залізничної техніки" засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв*язку.

Стан, що склався через неплатежі, перешкоджає надходженню грошових коштів до ДП"48 завод залізничної техніки" безпосередньо зачіпає інтереси держави.

Враховуючи той факт, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява за ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Щодо заявлених основних вимог, судом встановлено, що 13.02.2008 рокур між позивачем та відповідачем укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача за № 122/1. У відповідності до умов договору споживач ( відповідач по справі) зобов*язався забезпечувати передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Субспоживачу до використання, а Субспоживач (відповідач по справі) - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. ( п. 1.1 договору).Сторони зобов*язалися виконувати інші умови, визначені цим договором та додатками до договору, які є його невід*ємними частинами. Основний споживач забезпечує передачу електричної енергії після укладання йього договору та договору про постачання електричної енергії, який укладається між Споживачем та постачальником електричної енергії ( п.1.2 договору). У відповідності до умов договору (п. 4.1).споживач зобов*язався здійснити оплату за використання електричних мереж Основного споживача за розрахунковий період.Розрахунок плати за використання електричних мереж Основного споживача здійснюється згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунку оплати обгрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії".

Плата за використання електричних мереж Основного споживача вноситься Субспоживачем на підставі рахунка одержавного від Основого споживача. Тривалість періоду для оплати отрманого рахунка становить 5 днів.

01.04.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору "Про спільне використання технологічнийх мереж основного споживача" за № 122/1 від 13.02.2006 року. Так сторони виклали п. 4.7 договору у наступній редакції :Щомісячня витрати на утримання,обслуговування та ремонт спільно використаних технологічних мереж та обладання з 01.04.2008 ркоу становить 1507,10 грн з урахуванням ПДВ на місяць.

Позивачем в обгрунтування позовних вимог надано акт надання послуг за № 269 від 30.06.2009 року на суму 1507,10 грн, № 301 від 31.07.2009 року на суму 1507,10 грн, № 317 від 31.08.2009 року на суму 1507,10 грн, № 357 від 30.09.2009 року, № 383 від 31.10.2009 року на суму 1507,10 грн, № 407 від 30.11.2009 року на суму 1507,10 грн, № 434 від 31.12.2009 року на суму 1507,10 грн, № 11 від 31.01.2010 року на суму 1507,10 грн, № 33 від 28.02.2010 року на суму 1507,10 грн, № 51 від 31.03.2010 року на суму 1507,10 грн, № 67 від 30.04.2010 року на суму 1507,10 грн, № 86 від 31.05.2010 року на суму 1507,10 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного та врахувуючи що позивачем надіслано на адресу відповідача рахунки, що підтверджується листом-вимогою від 12.07.2010 року, але відповідча так не розрахувався в наданий йому строк, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задововленню в частині стягнення основного боргу 18 085,20 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 285,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 149,20 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Але в цій частині стягнення, суд зазначає наступне,що у відповідності до умов договору, а саме п. 4.1 розрахунки проводяться на підставі виставленого рахунка, в даному випадку як пояснив позивач в судовому засіданні рахунки одержувалися відповідачем особисто та ніяких доказів про отримування позивачем не вимагалося надіючись на порядність представника. Беручи до уваги, що рахунки офіційно надіслані відповідачу тільки 12.07.2010 року, а період стягнення у відповідності до розрахунків позивача встановлено з червня 2009 ркоу по травень 2010 року- суд в цій частині стягнення відмовляє.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов*язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід частково покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з ТОВ"Промстройснаб" ( м.Харків, вул.Біологічна,10 код ЄДРПОУ 32031815, свідоцтво 29885100) на користь Державного підприємства "48 завод залізничної техніки" ( м.Харків, вул.Заводу "Комсомолець " 36 р/р 2600001009242 в ХФ ВАТ"Кредо Банк" МФО 350415 код ЄДРПОУ 08112520) суму основного боргу 18085,20 грн.

В частині стягнення 149,20грн інфляційних втрат та 285,52 грн річних - відмовити.

Стягнути з Стягнути з ТОВ"Промстройснаб" ( м.Харків, вул.Біологічна,10 код ЄДРПОУ 32031815, свідоцтво 29885100)на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м.Харкові, р/р 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011 - 180,85грн. держмита.

Стягнути з Стягнути з ТОВ "Промстройснаб" ( м.Харків, вул.Біологічна,10 код ЄДРПОУ 32031815, свідоцтво 29885100)на користь держбюджету України, одержувач коштіів - УДК у м.Харкові, р/р 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011 - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

повний текст рішення підписаний 06.08.2010 року.