Рішення № 10688883, 30.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2009 р. Справа № 29/365-09

вх. № 6014/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Арутюнова Н.О. за довіреністю №30 від 21.07.2009р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна", м. Ізюм

до Харківської міської ради Харківської області, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна» (код 32778133, Харківська область, м.Ізюм, вул.Соборна, б.31) право власності на нежитлову будівлю літ.»А-1» площею 865,0 кв.м., яка розташована в м.Харкові по вул. Котлова, 6.95; судові витрати залишити за позивачем.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з"явився, але 30.07.2009р. надав відзив на позовну заяву (б/н від 29.07.2009р.), в якому проти позову заперечує та просить суд розглядати справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради № 171Ю6 від 22.11.2006 р. позивачу вирішено надати в оренду земельну ділянку по вул. Котлова, 95 загальною площею 0,2937 га для будівництва офісу, магазину, СТО та підсобних приміщень до 01.10.2009 р. (але не пізніше прийняття об"єкту в експлуатацію).

На підставі вказаного рішення між позивачем и відповідачем укладений договір оренди землі від 30.01.2008 р., відповідно умов якого відповідач надав, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м.Харкові, вул.Котлова, 95 загальною площею 0,2937 га. Строком на період будівництва до 01.10.2009 р. (але не пізніше прийняття об"єкту в експлуатацію).

29.04.2009 р. позивачем від Інспекції державного архітектурного контролю у Харківській області отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт № 81/09.

На виконання рішення Харківської міської ради та умов договору, на вказаній земельній ділянці позивачем, згідно розробленого НПФ ТОВ "ЛЕВЕЛ", робочого проекту побудована нежитлова будівля загальною площею 865,0 кв.м. балансовою вартістю 298000,00 грн.

Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» виготовлений технічний паспорт.

Згідно до технічного висновку, зробленого ТОВ "Харківреконструкція" (Держ.ліцензія серія АА № 775360) про можливість збереження побудованої нежитлової будівлі складу літ.»А-1» по ул.Котлова, 95 в М.Харкові, всі основні будівельні конструкції будівлі знаходяться у задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації, будівництво нежитлової будівлі відповідає правилам діючих будівельних, санітарних та пожежних норм.

Позивач звертався до Харківської міської ради з заявою про визнання права власності на спірне приміщення, яка до цього часу радою не розглянута.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не витікає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст..375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст.,376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У відповідності до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, виготовлену (створену) особою, набувається нею якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) речі із своїх матеріалів на підставі договору, являється власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до п. 10 Переліку право встановлювальних документів, на підставі яких зводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток № 1) Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, до таких документів відносяться рішення судів визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві просить суд залишити судові витрати за позивачем, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 317, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна»(код 32778133, Харківська область, м.Ізюм, вул.Соборна, б.31) право власності на нежитлову будівлю літ.»А-1»площею 865,0 кв.м., яка розташована в м.Харкові по вул. Котлова, 6.95.

Суддя