Рішення № 10688825, 28.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2009 р. Справа № 29/137-09

вх. № 2036/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Фісатіді Г.Д.

1-го відповідача - не з"явився

2-го відповідача Яковлева Г.В.

розглянувши справу за позовом

ТОВ "АПК "Веста", м. Харків

до ТОВ "Капітал Агро ТПК", м. Харків

та до АП СГ ТОВ "Южная - Холдінг", с. Перово

про стягнення 2915318,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК «Веста» (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідачів -Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Агро ТПК» (1-ий відповідач) та Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдінг» (2-ий відповідач) заборгованості в сумі 2 915 318,60 гривень, яка складається з основної заборгованості в сумі 2 634 002,30 грн., 3% річних від простроченої суми - 21 032,94 грн., 86 761,11 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 173 522,32грн. - пені. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 01 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Веста» (постачальник за договором) та Агропромисловим сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдінг» (покупець за договором) було укладено договір поставки № 1/09-08к. На виконання умов такого договору позивачем на адресу другого відповідача було поставлено товару на загальну суму 5 699 406,56 гривень. Проте 2-ий відповідач вартість отриманого товару сплатив лише частково в сумі 3 065 404,26 гривень, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2 634 002,30 гривень.

05 вересня 2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, згідно якого 1-ий відповідач поручився за виконання 2-им відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором. Однак відповідачі своїх зобов'язань по договорам не виконали, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано індекс інфляції, 3% річних, пеню та проценти за користування чужими грошовими коштами.

Разом з позовною заявою від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти та майно Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдінг» на суму 2915318,60 гривень в зв'язку з великим розміром заборгованості та невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в добровільному порядку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 березня 2009 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07 квітня 2009 року о 10:30, накладено арешт на грошові кошти, що належать Агропромисловому сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдінг» та знаходяться на його рахунках в будь-яких банківських установах та на належне йому майно на суму 2915318,60 гривень.

01 квітня 2009 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з першого та другого відповідачів солідарно додатково до заявлених в позові вимог 544 768,98 гривень, які складаються з 3% річних в сумі 40 730,42 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами - 168 012,85 грн., та 336 025,71 грн. пені. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що 21.12.2007р., 06.03.2008р. та 12.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Веста» (постачальник за договором) та Агропромисловим сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдінг» (покупець за договором) було укладено договори поставки № 4/30.08.07-т/п, № 06/03-08 та № 12/06-08 відповідно. На виконання умов таких договорів позивачем на адресу другого відповідача було поставлено товару на загальну суму 24 418 133,77 гривень. Проте 2-ий відповідач прострочив виконання взятого на себе зобов'язання по розрахункам за отриманий товар, в зв'язку з чим позивачем нараховано індекс інфляції, 3% річних, пеню та проценти за користування чужими грошовими коштами.

Право позивача на збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі закріплене в частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим така заява позивача про збільшення розміру позовних вимог була прийнята господарським судом Харківської області до розгляду.

Позивачем 01 липня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області було надано відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до 1-го відповідача, позивач просить суд стягнути всю заборгованість з 2-го відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала таку заяву та просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості, припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Агро ТПК» та стягнути всю суму заборгованості з 2-го відповідача.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог, а також те, що відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій суду письмовій заяві, суд перевіривши повноваження представника позивача на вчинення такої процесуальної дії, роз'яснивши наслідки відмови позивача від позову, вважає, що відмова від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Агро ТПК» (1-ий відповідач) солідарно заборгованості в сумі 3 460 087,58 гривень.

15 липня 2009 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з другого відповідача додатково до заявлених вимог ще 235 524,44 гривень. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що розрахунок індексу інфляції, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами ним було зроблено на момент подання позову - 11.03.2009року. В зв'язку з тим, що за час розгляду цієї справи такі суми збільшилися, позивачем було донараховано індекс інфляції, 3% річних та проценти за користування чужими грошовими коштами.

Право позивача на збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі закріплене в частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим така заява позивача про збільшення розміру позовних вимог була прийнята господарським судом Харківської області до розгляду.

20 липня 2009 року через канцелярію суду від 2-го відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі відповідно до якого він просить суд зупинити провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням за позовом АТОВ «Южная-Холдінг» до ТОВ «АПК «Веста» про визнання недійсним договору поставки № 1/09-08к від 01.09.2008р., укладеного між ТОВ «АПК «Веста» та АТОВ «Южная-Холдінг». В судовому засіданні представник другого відповідача підтримала заявлене клопотання. Таке клопотання було прийнято судом до розгляду.

Також 20 липня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області від 2-го відповідача надійшла зустрічна позовна заява відповідно до якої 2-ий відповідач просить суд стягнути на його користь з позивача 50 000,00 гривень моральної шкоди, відмовити ТОВ «АПК «Веста» в задоволенні позову про стягнення 2 915 318,60 гривень та відстрочити сплату державного мита за подачу даної позовної заяви. Така зустрічна позовна заява була прийнята судом до розгляду.

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 28 липня 2009 року о 14:20 годині.

Позивачем були надані суду письмові заперечення на клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження по справі. Позивач зазначив, що 2-им відповідачем не надано належних доказів неможливості розгляду даної справи до розгляду господарським судом Харківської області справи № 45/153-09.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження по справі в зв'язку з наступним:

Згідно частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте другим відповідачем не було надано суду доказів нікчемності договору поставки № 1/09-08к від 01.09.2008р., та не надано доказів визнання такого договору недійсним судом.

Також позивачем 28 липня 2009 року був наданий суду відзив на зустрічну позовну заяву 2-го відповідача, в якому він заперечує проти задоволення позову в повному обсязі в зв'язку з недоведеністю 2-им відповідачем вимог, заявлених в зустрічному позові.

Другий відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області надав відзив на позовну заяву позивача в частині нарахування процентів за користування чужими коштами. В судовому засіданні представник другого відповідача визнала суму основного боргу в розмірі 2 634 002,30 грн., підтвердила отримання визначеного позивачем товару за договором поставки № 1/09-08к від 01.09.2008р., повністю заперечувала проти нарахування процентів за користування чужими коштами. Що стосується нарахування пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних представник другого відповідача пояснила, що письмових заперечень на зроблений позивачем розрахунок у другого відповідача немає.

1-ий відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 01 вересня 2008 року між позивачем (постачальник за договором) та 2-им відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 1/09-08к.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.і ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п. 1.1., 2.2. позивач взяв на себе зобов'язання поставити, а 2-ий відповідач прийняти та оплатити комбікорма загальною кількістю, визначеною специфікаціями до договору.

В п.6.2. договору сторони передбачили, що ціна однієї тони товару встановлюється згідно специфікації.

На виконання зазначених умов договору позивачем було поставлено 2-му відповідачу товар на загальну суму 5 699 406,56 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

Претензій щодо якості та/або кількості поставленого товару 2-ий відповідач не заявляв позивачу.

Пунктом 7.1. договору встановлено обов'язок 2-го відповідача здійснити оплату за отриманий товар на протязі 10 календарних днів з дати штемпеля станції відправлення у залізно-дорожній квитанції про приймання вантажу.

2-ий відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на поточний рахунок позивача 3 065 404,26 гривень.

Станом на 31 грудня 2008 року 2-им відповідачем позивачу було направлено Запит на підтвердження заборгованості. Згідно з бухгалтерськими даними обох підприємств заборгованість 2-го відповідача складала 2 934 002,30 гривень. Матеріалами справи підтверджується, що після складання такого Запиту 2-им відповідачем було перераховано на користь позивача ще 300 000,00 гривень, після чого заборгованість склала 2 634 002,30 гривень.

Вищевикладені фактичні обставини свідчать про визнання 2-им відповідачем заборгованості перед позивачем в повному обсязі.

За таких обставин, 2-им відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 2 634 002,30 гривень, що підтверджено матеріалами справи, та визнано представником другого відповідача.

Крім того 21.12.2007р., 06.03.08р. та 12.06.08р. між позивачем та 2-им відповідачем було укладено договори поставки № 4/30.08.07-т/п, № 06/03-08 та № 12/06-08 відповідно.

На виконання умов зазначених договорів позивачем на адресу другого відповідача було поставлено товари на загальну суму 24 418 133,77 гривень.

Згідно п.7.1. зазначених договорів поставки оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару, що здійснюється на протязі 10 календарних днів з дати штемпеля станції відправлення у залізнодорожнш квитанції про приймання вантажу.

Другий відповідач повністю розрахувався за отриманий товар по вищезазначеним договорам, але прострочив виконання такого зобов'язання.

05 вересня 2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1/09-08к від 01.09.2008р.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зважаючи на це позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно заборгованості. Однак, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з 1 -го відповідача солідарно заборгованості та судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до 1 -го відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п.4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2, ч.З ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ч.З ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

В п.27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.0б.2007р. за № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і в зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в разі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Харківської області.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості 2-м відповідачем не сплачена, 2-ий відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення 2-им відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го відповідача заборгованості в сумі 2 634 002,30 гривень.

В ст. 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України).

В ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Інші у порівнянні з вимогами ст. 1054, 1057 ЦК України умови не були передбачені договорами поставки № 1/09-08к від 01.09.2008р., № 4/30.08.07-т/п від 21.12.2007р., № 06/03-08 від 06.03.2008р., та№ 12/06-08 від 12.06.08р.

В ч. 1 ст. 1048 параграфа «Позика» Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого договорами поставки № 1/09-08к від 01.09.2008р., № 4/30.08.07-т/п від 21.12.2007р., № 06/03-08 від 06.03.2008р., та№ 12/06-08 від 12.06.08р.

Сума процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та доданого ним до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог складає 357 535,39 гривень. Позовні вимоги в цій частині підтверджуються матеріалами справи, відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.1. всіх чотирьох договорів поставки передбачено, що в разі прострочення здійснення оплати вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене та те, що Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договорами поставки, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 509 548,03 гривень відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в сумі 105 360,09 гривень та трьох відсотків річних, що становить 89 166,38 гривень, підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Зустрічна позовна заява 2-го відповідача про стягнення 50 000,00 гривень моральної шкоди не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем по зустрічному позову про стягнення моральної шкоди не були доведені обставини, на які він посилається в своєму позові, суду не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що становить 25 500,00 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень слід покласти на 2-го відповідача.

Крім того в зв'язку з несплатою другим відповідачем при поданні зустрічного позову державного мита та судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд приходить до висновку про необхідність стягнути з 2-го відповідача 500,00 гривень державного мита та 118,00 гривень судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 554, 610, 611, ч.2 ст. 625, ч.і ст. 626, 712, ч.і ст. 1048, 1054-1056, ч.і ст.1057 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдінг» про зупинення провадження по справі.

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Агро ТПК».

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Агро ТПК» солідарно заборгованості провадження у справі припинити.

Решту позову задовольнити повністю.

Стягнути з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдінг» (АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Перово, вул. Шкільна, 2, код ЄДРПОУ 30025333, п/р 260061803 в КРД АППБ «Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Веста» (61000 м. Харків, пл.. Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 35072676, п/р 26001136650300 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005) основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 2 739 362,39 грн., 89 166,38 грн. - 3% річних, 357 535,29 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 509 548,03 грн. - пеня, 25 500,00 грн. - витрати по сплаті державного мита, 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю.

Стягнути з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдінг» (АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Перово, вул. Шкільна, 2, код ЄДРПОУ 30025333, п/р 260061803 в КРД АППБ «Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Управління Державного казначейства у м. Харкові (м. Харків, пл.. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 24134490 п/р 31110095700002 в Головному Управлінні Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) державне мито в сумі 500,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Южная-Холдінг» (АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Перово, вул. Шкільна, 2, код ЄДРПОУ 30025333, п/р 260061803 в КРД АППБ «Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Управління Державного казначейства у м. Харкові (м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 24134490, п/р 31210095700002 в Головному Управлінні Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 28 липня 2009 року