Рішення № 10688818, 27.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2009 р. Справа № 21/124-09

вх. № 3413/5-21

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Чорний Д.С. дов. б/н від 03.06.2009р.

відповідача - ОСОБА_2, ФОП

розглянувши справу за позовом ДП "Луганськкожа" ТОВ "Токімпекс", м. Луганськ

до ФОП ОСОБА_2, м.Харків

про стягнення 5250 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача 5 250,0грн. заборгованості та судові витрати, посилаючись на те, що позивач на підставі договору купівлі - продажу від 01.08.2007р., здійснив оплату по платіжному дорученню № 190 від 18.08.2008р. в сумі 5 250,0грн., а відповідач свої зобов'язання щодо поставки вугілля не здійснив.

В судовому засіданні була оголошена перерва з 20.07.2009р. по 27.07.2009р.

Представник позивача за вх.№8453 від 24.07.2009р. надав пояснення по суті заявлених позовних вимог якими долучив до матеріалів справи договір №б/н від 15.01.2008р. та зазначає, що поставка товару та його оплата у 2008р. здійснювалась на підставі договору б/н від 15.01.2008р., а не по договору від 01.08.2007р. який був доданий позивачем до позовної заяви вх. № 3413 від 29.04.2009р..

Відповідач в судовому засіданні 27.07.2009р. заперечує проти заявлених позовних , в підтвердження поставки вугілля надав накладну №47 від 20.08.2008р., акт про отримання вугілля та його повернення 27.08.2008р., та рахунок-фактуру № 47 від 18.08.2008р. на оплату. Заперечення відповідача задоволенню не підлягають, оскільки надана відповідачем в матеріали справи накладна №47 від 20.08.2008р. не підписана позивачем по справі, тобто вугілля позивачем не прийнято, акт від 27.08.2008р. складений позивачем в односторонньому порядку та свідчить про те, що вугілля не прийнято позивачем.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу від 15.01.2008р.

Згідно з умовами договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача вугілля, кількість та ціна якого визначаються відповідно накладних і рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору .

Згідно з умовами п.3.2,3.3 договору сторонами передбачено, що оплата товару здійснюється прямим банківським переводом грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (відповідача) на протязі п'яти банківських днів з моменту передачі товару покупцю (позивачу). За домовленістю сторін оплата може бути здійснена покупцем (відповідачем) на інших умовах .

В п.4.1. договору сторони передбачили, що поставка товару покупцю здійснюється на підставі виставлених, узгоджених рахунків фактур. Строк поставки товару складає три банківських дня з моменту прийняття заявки до виконання .

На виконання умов п.3.3. договору позивач здійснив попередню оплату в сумі 5250,0грн. згідно платіжного доручення№190 від 18.08.2008р., а відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не здійснив.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Суду не надано доказів повернення вартості попередньої оплати. За таких обставин, позовні вимоги в сумі 5250,00 грн. попередньої оплати суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають стягненню.

Позивач звернувся до відповідача з претензією№11 від 11.03.2009р. про повернення грошових коштів в порядку передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень .

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ХКБ «Приватбанк», м.Харків, МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськкожа»( м.Луганськ, Ленінський р-н, вул. Дніпровська, буд.47, код 34279920, р/р 26002172321 у ВАТ «Райффайзен банк Аваль»м.Київ, МФО 380805) - 5250,00 грн. попередньої оплати, витрати на державне мито в сумі 102,0грн., витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу 118грн.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя

Рішення підписане 31.07.2009р.