Рішення № 10688505, 26.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.10                                                                                 Справа № 6/75

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”,

м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лугань», с. Білоскелювате Луганської області

про стягнення 3 649 грн. 74 коп.

Суддя Василенко Т.А

в присутності представників сторін:

від позивача –Лавриненко В.С., дов. № 10 від 01.01.10;

від відповідача –не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3649 грн. 74 коп., в тому числі: заборгованість за використану активну електроенергію –2012 грн. 99 коп., двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною –1636 грн. 75 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: Луганська область, Краснодонський район, с. Білоскелювате, вул. Шкільна, 4, у зв’язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши доводи сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами у справі укладено договір від 31.07.07 № 141 кс про постачання електричної енергії, за умовами якого позивач зобов’язався поставляти відповідачу електричну енергію, а останній оплачувати її за умовами договору.

Позивачем умови договору були виконані належним чином, але відповідачем не оплачена вартість використаної активної електроенергії у січні 2010 року в сумі 2012 грн. 99 коп.

Згідно п. 4.4.2 договору за перевищення споживання електричної енергії та потужностей передбачена сплата відповідачем двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною.

Договірна величина споживання за договором та згідно заяви відповідача складає 940 кВт/р.

Відповідно до звіту про використані електричну енергію за грудень 2009, фактичний обсяг спожитої активної електроенергії у грудні 2009 року склав 1073 кВт/р/

Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен сплатити за 1073 кВт/р за тарифом, передбаченим договором, а за 133 кВт/р – двократну вартість, а саме 163 грн. 06 коп. (виходячи з тарифу 1,22600 грн.).

В той же час, договірна величина споживання електроенергії за січень 2010 року складає 1500 кВт/р. Фактично відповідачем було використано 2675 кВТ/р, у зв’язку з чим позивач вважає, що за 2675 кВт/р повинна бути здійснена оплата на суму 736 грн. 84 коп., а за 1175 кВт/р сплатити двократну вартість у сумі 1473 грн. 69 коп.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вартість активної електроенергії в сумі 2012 грн. 99 коп., двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною у сумі 1636 грн. 75 коп.

          Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи, доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Між ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання» в особі Краснодонської філії (позивач у справі) та СТОВ «Агрофірма «Лугань»(відповідач у справі) було укладено договір про постачання електричної енергії № 141 кс від 31.07.2007 з відповідними додатками до нього.

Згідно п.1 вищезазначеного договору позивач зобов’язався постачати електроенергію, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати одержану електроенергію її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.

Згідно з п. 9 Додатку до договору «Порядок розрахунків»кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недораховану електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, сум на відшкодування збитків, пені за порушення термінів розрахунків та ін., споживач здійснює на підставі наданих постачальником електричної енергії рахунків протягом 5-ти операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Відповідно до п.2.3.3 та п. 7.2 договору відповідач зобов’язаний щомісячно 25 числа згідно з Додатком „Графік зняття показів засобів обліку електроенергії” знімати покази розрахункових електролічильників та надавати звіти Постачальнику електричної енергії відповідно до Додатку «Форма «Акт про зняття показників розрахункових засобів обліку», „Форма „Акт про використану електроенергію”, позивачу у справі.

Відповідно до п.7.9 договору розрахунки за електричну енергію та інші платежі здійснюються Споживачем у порядку передбаченому додатком „Порядок розрахунків”.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються у Додатку «Обсяги постачання електроенергії»на підставі заявки Споживача на очікуваний обсяг споживання електричної енергії за місяцями року, яка надається Споживачем Постачальнику електричної енергії не пізніше, ніж за 45 робочих днів до початку року.

          Додатком «Договірні величини споживання електричної енергії»до договору № 141 кс сторони узгодили обсяги споживання відповідачем електричної енергії, так, на грудень 2009 р. з урахуванням заяви відповідача від 30.11.09 про корегування величини споживання електроенергії величина споживання складала 940 кВт/рік.

Разом з цим, відповідно до звіту відповідача, ним у лютому 2008 року було спожито електроенергії у кількості 1073 кВт/рік, що на 133 кВт/рік більше очікуваного обсягу.

Тобто, відповідач перевищив договірні величини споживання електроенергії у грудні 2009р. на 133 кВт/рік.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у разі необхідності коригування договірної величини споживання електричної енергії у поточному розрахунковому періоді Споживач може звернутися до Постачальника електричної енергії з заявою на очікуваний обсяг споживання електричної енергії в цьому розрахунковому періоді.

Пунктом 4.4.2 договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з пунктами розділу 5 договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.

Вказане підтверджується матеріалами справи, розрахунком позивача та звітами відповідача про використання електроенергії у вказаний період та не спростовано відповідачем.

Відповідно до абзацу 3 п. 11 Порядку постачання електричної енергії відповідач мав право на протязі поточного розрахункового періоду звернутись до позивача з заявою про корегування договірної величини споживання електроенергії, але доказів такого звернення відповідачем, до суду не надано.

Позивачем за позовом та додатковими поясненнями вказано, що відповідач повинен оплатити 1073 кВт/р сплатити за тарифом 0,613 грн., а за перевищення договірних величин 133 кВт/р двократну вартість –1, 22600 грн., у зв’язку з чим сума складає 163 грн. 06 коп.

В той же час, відповідно до договірних величин з урахуванням заяви відповідача від 30.12.09 на січень 2010 року останній повинен був спожити 1500 кВт/р, але фактично спожив електроенергії у кількості 2675 кВт/р, що підтверджено відповідними матеріалами справи (звітом про використану електроенергію).

За розрахунком позивача, відповідач повинен оплатити вартість активної електроенергії за 2675 кВт/р за тарифом 0,6271 на суму 736 грн. 84 коп., а за перевищення в 1175 кВт/р двократну вартість на загальну суму 1473 грн. 69 коп.

З метою отримання вказаних сум, позивачем були виставлені відповідні рахунки відповідачу.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі ( крім населення, професійно-технічних учбових закладів та вищих учбових закладів 1-4 рівня акредитації державної та комунальної власності) у разі споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії.

Відповідно до п.п.7 п. 8.1 Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.

У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 ГК України).

Виходячи з наведених норм та приписів ст.26 Закону України "Про електроенергетику" передбачена вказаною статтею санкція (сплата двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії) є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання.

З огляду на це, слід звернути увагу на те, що внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання, у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов’язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною. Остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в рамках справ № 26/32 (постанова від 11.02.09), № 7/223 (постанова від 04.03.10).

          Тобто, позивачем був невірно здійснений розрахунок вартості активної електроенергії та двократної різниці між фактично використаною та договірної величиної споживання електроенергії.

Так, за використану в межах договірних величин електроенергію у грудні 2009 року електроенергію у кількості 940 кВт/р відповідач повинен оплатити за тарифом 0,613 грн., а за перевищення у 133 кВт/р двократну вартість за тарифом 1,22600 грн. Але, позивачем вірно розрахована вартість перевищення, яка складає 163 грн. 06 коп., у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо стягнення вартості активної електроенергії за січень 2010 року у сумі 2012 грн. 99 коп. і двократної вартості у сумі 1473 грн. 689 коп. слід зазначити наступне.

Виходячи з наведених вище норм діючого законодавства, за узгоджені величини електроенергії 1500 кВт/р відповідач повинен оплатити і вартість електроенергії за тарифом 0,6271 грн., що складає 940 грн. 65 коп., а за перевищення у кількості 1175 кВт/р двократну вартість за тарифом 1,25420 грн., у зв’язку з чим двократна вартість складає 1473 грн. 69 коп.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з активної електроенергії у сумі 940 грн. 65 коп., та двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною у сумі 1636 грн. 75 коп., а усього 2 577 грн. 40 коп. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82,84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лугань», Луганська область, Краснодонський район, с. Білоскелювате, вул. Шкільна, 4, код 32025450 на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ, кв. Гайового, 35 «а», код 31443937, вартість активної електроенергії у сумі 940 грн. 65 коп., двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії у сумі 1 636 грн. 75 коп. (на р/р № 2603231590060, МФО 304665 у ВАТ «Державний ощадний банк України»), витрати по сплаті державного мита в сумі 72 грн. 03 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 166 грн. 66 коп. (на рахунок № 260418644 у ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007), видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у десятиденний строк з моменту його прийняття.

Дата підписання рішення –30.04.2009.

          Суддя                                                                       Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько