Рішення № 10688503, 29.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.10 Справа № 6/96

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “ВИНФОРТ”, м. Одеса

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 49 484 грн. 49 коп.

Приватного підприємства “Консалтингова група”, м. Макіївка Донецької області

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Громко Г.А., дов. б/н від 01.04.2010;

від відповідача - не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 49484 грн. 49 коп., в т. ч. основний борг 38877 грн. 57 коп., індекс інфляції - 8821 грн. 29 коп., 3% річних 1785 грн. 63 коп. Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Алчевськ Луганської області, вул. Волгоградська, б. 199, кв.8, у звязку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

01.02.2008 між сторонами у справі був підписаний договір поставки № 61315, за умовами якого ТОВ «ВИНФОРТ» - (позивач у справі) зобовязується поставити, а ФОП ОСОБА_1- «Покупець»(відповідач у справі) зобовязується прийняти і оплатити відповідний товар, за ціною згідно товарно-транспортних накладних.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, який в повній мірі не оплатив, у звязку з чим залишилась заборгованість на суму 38 877 грн. 57 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Також позивачем до стягнення заявлені 3% річних в сумі 1 785 грн. 63 коп., інфляційні в сумі 153561 грн. 59 коп., нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України. Окрім цього, позивачем нарахована пеня відповідно до п. 5.4 договору в сумі 8 821 грн. 29 коп.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 01.02.2008 між сторонами у справі було укладено договір на поставку товару. За умовами вказаного договору відповідач постачає відповідачу певний товар, а останній приймає та оплачує його на умовах договору.

Згідно п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця) відповідно до умов ІНКОТЕРМ-2000.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору за видатковими товарно-транспортними накладними (арк. справи 13-28), поставив відповідачу відповідний товар на загальну суму 54 877 грн. 57 коп., який відповідач оплатив частково у сумі 16 000 грн. 00 коп., що підтверджено виписками з банківського рахунку позивача, у звязку з чим за розрахунком позивача, за відповідачем залишилась заборгованість у сумі 38 877 грн. 57 коп.

Зазначена сума підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Згідно п. 3.3 договору сторони узгодили, що оплата позивачем здійснюється протягом 21 банківського дня з моменту отримання товару.

Товар за вказаними вище накладними отримувався відповідачем, про що свідчить печатка останнього на кожній із накладних.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

Відповідач доказів оплати зазначеної суми не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 38 877 грн. 57 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних за період травень 2008 лютий 2010 в сумі 8 821 грн. 29 коп. і 3% річних за цей же період в сумі 1 785 грн. 63 коп. слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та відсотки нарахував правомірно, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, кодНОМЕР_1, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНФОРТ», м. Одеса, пров. В.Катаєва, 3, код 30704028, основний борг у сумі 38877 грн. 57 коп., індекс інфляції у сумі 8821 грн. 29 коп., 3% річних у сумі 1785 грн. 63 коп., витрати по оплаті держмита у сумі 49 484 грн. 49 коп., витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 30.04.2010.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько