Рішення № 10688326, 01.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.10                                                                                 Справа № 17/51

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №4 УЖКГ», м. Антрацит Луганської області

про стягнення 33595 грн. 28 коп.

          Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Бухорський К.П. - юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 36 від 01.01.2010;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 29212,13 грн., пені у сумі 447,67 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3460,35 грн. та 3% річних у сумі 475,13 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву № 28 від 29.03.2010 позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу та інфляційних нарахувань, відносно стягнення 3% річних та пені просив не стягувати у зв’язку з відсутністю вини по несвоєчасному розрахунку за спожиту електроенергію, та, у зв’язку з фінансовими труднощами, просив розглянути справу без участі його представників.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» (позивач у справі), як Постачальником, та Житлово-експлуатаційною конторою № 4 УЖКГ міськвиконкома, назва якого змінена на Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора №4 УЖКГ»(відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 78 від 24.10.2005 на постачання електричної енергії (далі –Договір), за яким Постачальник зобов’язується постачати електричну енергію, а Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику її вартість.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору кінцевий розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі та поставлено електричну енергію відповідачеві.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії у встановлені строки не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за послуги надані у травні – липні 2007 року та листопаді –грудні 2009 року у сумі 29212,13 грн., яку відповідач не погасив у терміни зазначені у п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у сумі 447,67 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3460,35 грн. та 3% річних у сумі 475,13 грн. за періоди згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідачем позов визнано в частині стягнення основного боргу та інфляційних нарахувань, 3 % річних відповідач просить не стягувати у зв’язку зі скрутним фінансовим станом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату. Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії у сумі 29212,13 грн. в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами та визнано відповідачем.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 447,67 грн. за період згідно наданого розрахунку.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Отже, зазначена пеня є обґрунтовано заявленою та вірно нарахованою.

Однак, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, а населення несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, що надаються відповідачем. Суд вважає за доцільне застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені до 147,67 грн. У стягненні решти суми пені слід відмовити.

Стосовно зменшення суми 3 % річних суд зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов’язання, не є штрафною санкцією, а тому не можуть бути зменшені на вимогу відповідача.

Позивач просить стягнути інфляційні нарахування у сумі 3460,35 грн. та 3% річних у сумі 475,13 грн. за період згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 3460,35 грн. та 3% річних у сумі 475,13 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №4 УЖКГ», м. Антрацит Луганської області, вул. Петровського, буд. 17, ідентифікаційний код 24184648, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:

- заборгованість за активну електроенергію у сумі 29212,13 грн. на п/р зі спеціальним режимом використання № 260393189060 у філії ЛОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 304665, видати наказ.

- пеню у сумі 147,67 грн., інфляційні нарахування у сумі 3460,35грн., 3% річних у сумі 475,13 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 335,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. на п/р № 2600518645 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 02.04.2010.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова