Рішення № 10688281, 01.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.10 Справа № 6/66

За позовом Публічного акціонерного товариства “ІДНУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК”, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 14807 грн. 76 коп.,

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Шевцова Т.Є., дов. № 11/150 від 20.01.2010;

від відповідача - не прибув;

в с т а н о в и в:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 223-ю від 13.04.2007 у розмірі 14807 грн. 76 коп., в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом 9714 грн. 59 коп., сума нарахованих відсотків 167 грн. 14 коп., прострочена заборгованість по відсоткам за кредитом 3368 грн. 72 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків 1557 грн. 31 коп. Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем реєстрації та проживання відповідача є: м. Алчевськ Луганської області, вул. Леніна, 47/48, у звязку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження (проживання) особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню (проживанню), визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

13.04.2007 між акціонерним товариством “Індекс-Банк”, правонаступником якого є ПАТ «Індекс-банк» (позивач у справі, далі банк), та ФОП ОСОБА_1 (відповідач, позичальник), був укладений генеральний кредитний договір № 223-ю з додатковою угодою до нього (далі договір).

За умовами вказаного договору позивач зобовязується надати відповідачу кредитні кошти в сумі 32 274 грн. 36 коп. з кінцевим строком погашення до 12.10.2008.

Відповідно до п.1.1 договору сторони узгодили, що за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування встановлюється процентна ставка в 31,4%.

На виконання умов кредитного договору позивач згідно розпорядження від 13.04.2007 за платіжним дорученням № 1 від 13.04.2007 перерахував з позичкового рахунку кредитні кошти в сумі 32274 грн. 36 коп. на поточний рахунок відповідача.

Відповідно умов договору позивальник зобовязаний використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків.

Сума погашення кредиту та відсотки за кредит сплачуються щомісячно до 15 число кожного місяця.

У звязку з тим, що відповідачем умови договору в повній мірі не виконувалися та не сплачувалися встановлені графіком суми заборгованості та відсотків, позивач звернувся до суду з даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом 9714 грн. 59 коп., суму нарахованих відсотків 167 грн. 14 коп., прострочену заборгованість по відсоткам за кредитом 3368 грн. 72 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків 1557 грн. 31 коп.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві та наведених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представника позивача та надані ним докази суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики і відповідно до ст. 1046 ЦК України а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у

власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на виконання умов кредитного договору № 223-ю від 13.04.2007 надано відповідачу відповідні кредитні кошти в сумі 32 274 грн. 36 коп. Відповідач в свою чергу умови договору щодо дотримання строків та сум сплати кредиту визначених за графіком погашення виконував неналежним чином, у звязку з чим утворилась прострочена заборгованість в сумі 9714 грн. 59 коп. Також відповідачем не дотримувалися строки погашення відсотків, у звязку з чим за розрахунком позивача утворилась заборгованість за відсотками за період з 26.01.2009 по 22.01.2010 у сумі 3535 грн. 86 коп., в т.ч. сума нарахованих відсотків 167 грн. 14 коп., прострочена заборгованість за відсотками за кредитом 3368 грн. 72 коп.

Так, як було вказано вище договором сторони визначили розмір процентів 31,4 %.

Відповідач доказів оплати простроченої заборгованості за кредитом та процентами до суду не надав, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині слід визнати обґрунтованими та задовольнити.

Згідно ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що за останнім утворилась прострочена заборгованість за кредитним договором № 223-ю від 13.04.2007 в сумі 9 714 грн. 59 коп., у звязку з чим стягнення позивачем решти суми кредиту у розмірі 9 714 грн. 59 коп. є обґрунтованим.

В той же час, п. 4.1 договору передбачено, що за прострочку повернення кредиту або процентів, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки від простроченої суми, за кожен день прострочення, у звязку з чим позивачем нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту та за відсотками у сумі 1 557 грн. 31 коп.

Відповідач доказів належного виконання зобовязань за кредитним договором № 223-ю від 13.04.2007 не надав, доводи позивача в цій частині не спростував, у звязку з чим нарахування пені також є обґрунтованим.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, позов задовольнити в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь:

- Публічного акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк”, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код 14361575 (адреса для листування м. Луганськ, вул. К. Маркса, 7), прострочену заборгованість за кредитом 9714 грн. 59 коп., суму нарахованих відсотків 167 грн. 14 коп., прострочену заборгованість по відсоткам за кредитом 3368 грн. 72 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків 1557 грн. 31 коп., витрати по держмиту у сумі 148 грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 01.04.2010

Суддя Т.А. Василенко