Рішення № 10687868, 15.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" липня 2010 р.Справа № 10/483

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кувшин В.І., довіреність від 02.11.2009р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт" (м. Житомир)

про стягнення 25 954, 25 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 25954,25 грн., з яких: 19597,63 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору №01/10-11 від 01.10.2010р., 3876,85 грн. пені, 1940,16 грн. інфляційних нарахувань, 539,61 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення 19597,63 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору №01/10-11 від 01.10.2010р., 1940,16 грн. інфляційних нарахувань, 539,61 грн. 3% річних.

Крім того, в засіданні суду надав заяву, в якій відмовляється від стягнення з відповідача на користь позивача 3876,85 грн. пені та просить суд припинити провадження в цій частині.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позову, роз'яснивши представнику позивача наслідки відмови від позову, господарський суд вважає, що вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів і приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Копії ухвал господарського суду Житомирської області про порушення провадження у справі від 20.04.2010р. та 14.06.2010р., яку було направлено на зазначену позивачем у позовній заяві адресу: 10002, м.Житомир, вул. 1-го Травня, 40, повернулася до суду з відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не працює".

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.32-33), наданого Державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради, станом на 29.01.2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт" знаходиться за адресою: 10002, м.Житомир, вул. 1-го Травня, будинок,40.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" , господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Неявка представника відповідача в судове засідання та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджають вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "М'ясо Полісся" (позивач, постачальник) та ТОВ "Бакалія-Продукт" (відповідач, покупець)було укладено договір купівлі-продажу № 01/10-11 від 01.10.2008р., за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у визначений цим договором строк або термін покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти відповідно до умов, викладених у цьому договорі та оплатити товари, які є власністю постачальника (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1. договору товари поставляються окремими партіями, в кількості зазначеній в рахунку або у видатковій накладній. Одиниця виміру товарів по даному договору - нетто кілограм.

На виконання умов вищевказаного договору відповідно до видаткових накладних за період з 01.10.2008р. по 23.03.2009р. (т.1 а.с.46-144, т.2 а.с.1-87, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні) відповідачем було отримано від позивача товар на загальну суму 70658,17грн.

Згідно з п. 5.1 договору сторони погодили, що форма оплати за товар - попередня оплата або по факту поставки, відстрочка платежу 7 (сім) календарних днів. Вид оплати - безготівкова або готівкова (відповідно законодавства). Валюта платежу за цим договором є валюта ціни - українська гривня.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість отриманого товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати його отримання по кожній накладній.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені строки не виконав. Здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар за даними позивача на загальну суму 51404,06 грн., зокрема: шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в сумі 46000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку ТОВ "М'ясо Полісся": за 30.10.2008р., 10.11.2008р, 13.11.2008р., 24.11.2008р., 01.12.2008р., 24.12.2008р., 05.01.2009р., 28.01.2009р., 19.02.2009р., 07.04.2009р. (т.2 а.с.96-105), та шляхом повернення позивачу товару згідно накладних (т.2 а.с.106-150, т.3 а.с. 1-28).

Отже, на момент пред'явлення позову до суду, у відповідача залишилась непогашеною заборгованість перед позивачем в сумі 19254,11 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 19254,11 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 19254,11 грн. основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 343,52 грн. задоволенню не підлягають, оскільки поставка товару згідно видаткових накладних № МП/К-01171 від 16.10.208р. на суму 138,34 грн. та № МП/К-01730 від 22.10.2008р. на суму 205,18 грн. не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивач просить стягнути з відповідача 539,61 грн. - 3% річних та 1940,16 грн. інфляційних нарахувань.

Розглядаючи питання про обґрунтованість нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує таке.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку (а.с. 18) позивач просить стягнути з відповідача 539,61 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2009р. по 01.03.2010р. на суму заборгованості 19597,63грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням встановлених судом обставин що суми наявної заборгованості, господарський суд встановив, що правомірним є наступне нарахування 3% річних в сумі 528,56грн., нарахованих за період з 01.04.2009р. по 01.03.2010р. на суму заборгованості 19254,11грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 528,56грн. Позовні вимоги в частині стягнення 11,05грн. - 3% річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.17), з урахуванням встановленої судом суми заборгованості, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування інфляційних за період з квітня 2009 року по лютий 2010 року на суму заборгованості 19254,11грн., що становить 1926,76грн.

З огляду на зазначене, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення 1926,76грн. інфляційних нарахувань, в решті заявленої до стягнення суми інфляційних (13,40грн.) слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 19254,11 грн. основної заборгованості, 528,56грн. - 3% річних та 1926,76грн. інфляційних нарахувань.

Провадження у справі в частині стягнення 3876,85 грн. пені підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 343,52 грн. основного боргу, 11,05грн. - 3% річних та 13,40грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Продукт" (10002, м.Житомир, вул. 1-го Травня, б. 40, ідентифікаційний код 33019762)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (01133, м.Київ, бульвар Лихачова, 1/27, ідентифікаційний код 31088620)

- 19254,11 грн. основної заборгованості;

- 528,56грн. - 3% річних;

- 1926,76грн. інфляційних нарахувань;

- 217,09грн. витрат по сплаті державного мита;

- 197,39грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3876,85 грн. пені.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяПрядко О.В.

Дата підписання: "20" липня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам