Рішення № 10687867, 12.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" липня 2010 р. Справа № 15/751

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Печенюка Ю. П. - директора,

ОСОБА_2 - адвоката, довіреність від 08.06.2010р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (м.Київ)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (с.Гуничі, Овруцького району Житомирської області)

про стягнення 69906,29 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення на його користь з відповідача 69906,29грн., із яких 62056,68грн. основного боргу, 6967,86грн. пені, 881,75грн. - 3% річних. Також, позивач просить стягнути на його користь з відповідача 1800,00грн. витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про відмову від позову в частині стягнення 6967,86грн. пені. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 62056,68грн. основної заборгованості, 881,75грн. - 3% річних та 1800,00грн. послуг адвоката.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позову, господарський суд, роз'яснивши представнику позивача наслідки відмови від позову, прийшов до висновку, що вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №3165508 та № 3165513 (а.с.36-37).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 661457 виданого 07.06.2010р. (а.с. 25), ОСОБА_3 14.12.2001р. зареєстрований Овруцькою районною державною адміністрацією Житомирської області як суб'єкт підприємницької діяльності. Видом діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 є: роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям.

Згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 18.12.2009р., виданого Державною податковою адміністрацією України суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3, видом діяльності підприємця ОСОБА_3 є роздрібна торгівля автотракторними запчастинами (а.с. 26).

Матеріали справи свідчать про те, що з метою здійснення підприємницької діяльності 24.09.2009р. між ТОВ “Агротехніка” (продавець/позивач) та ОСОБА_3 (прокупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №53, згідно з яким продавець зобов'язався передати міні-трактор XZ-180 у власність другій стороні - покупцеві, а покупець зобов'язується попередньо сплатити за нього повну грошову суму.

Згідно з п. 2.1 договору №53, ціна товару вказується у видаткових накладних і складає 23500,00грн.

На виконання умов договору №53, на підставі довіреності серії ЯНО №755369 від 24.09.2009р., засвідченої печаткою приватного підприємця та підписом (а.с. 11), підприємець ОСОБА_3 по видатковій накладній №РН-0000626 від 24.09.2009р. (а.с. 10) отримав від ТОВ “Агротехніка” міні-трактор XZ-180 Синтай на суму 23500,00грн.

Сторонами, також, 24.09.2009р. підписано акт приймання-передачі №35 товару - міні-трактора XZ-180, ящика комплекту ЗІП, технічного опису та керівництва з експлуатації (а.с. 12).

Також, 20.10.2009р. між ТОВ “Агротехніка” (продавець/позивач) та ОСОБА_3 (прокупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №52, згідно з яким продавець зобов'язався передати мотоблоки та обладнання згідно видаткової накладної №РН-0000663 від 20.10.2009р. у власність другій стороні - покупцеві, а покупець зобов'язується попередньо сплатити за нього повну грошову суму.

Згідно з п. 2.1 договору №52, ціна товару вказується у видаткових накладних і складає 38229,98грн.

На виконання умов договору №52, на підставі довіреності серії ЯНО №755367 від 20.10.2009р., засвідченої печаткою приватного підприємця та підписом (а.с. 16), підприємець ОСОБА_3 по видатковій накладній №РН-0000663 від 20.10.2009р. (а.с. 15) отримав від ТОВ “Агротехніка” мотоблоки “Беларус-09Н” у кількості 2 штуки, сцепку універсальну СЦ-00010 у кількості одна штука та мотоблок “Зубр-НТ-135” у кількості 1 штука на загальну суму 38229,98грн.

Сторонами, також, 20.10.2009р. підписано акт приймання-передачі №40 мотоблоків “Беларус-09Н” у кількості 2 штуки, сцепки універсальної до мотоблоку у кількості одна штука та мотоблок “Зубр-НТ-135” у кількості 1 штука (а.с. 17).

20.10.2009р. між ТОВ “Агротехніка” (продавець/позивач) та ОСОБА_3 (прокупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №68, згідно з яким продавець зобов'язався передати автозапчастини згідно видаткової накладної №640 від 01.12.2009р. у власність другій стороні - покупцеві, а покупець зобов'язується попередньо сплатити за нього повну грошову суму.

Згідно з п. 2.1 договору №68, ціна товару вказується у видаткових накладних і складає 10326,70грн.

На виконання умов договору №68 на підставі довіреності серії ЯНО №755368 від 20.10.2009р., засвідченої печаткою приватного підприємця та підписом (а.с. 22), підприємець ОСОБА_3 по видатковій накладній №РН-0000640 від 01.12.2009р. (а.с. 20-21) отримав від ТОВ “Агротехніка” автозапчастини на загальну суму 110326,70грн.

Сторонами, також, 01.12.2009р. підписано акт приймання-передачі №45 автозапчастин згідно накладної №640 від 01.12.2009р. (а.с. 23).

Таким чином, відповідачем на підставі укладених з позивачем договорів купівлі-продажу № 53 від 24.09.2009р., № 52 від 20.10.2009р. та № 68 від 20.05.2010р. та видаткових накладних №РН-0000626 від 24.09.2009р. на суму 23500,00грн., №РН-0000663 від 20.10.2009р. на суму 38229,98грн., №РН-0000640 від 01.12.2009р. на суму 10326,70грн. було отримано товар на загальну суму 72056,68грн.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що за отриманий товар, відповідач розрахунки провів частково, на суму 10000,00грн. Непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за договорами №52, №53, №68 на суму 62056,68грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.03.2010р. №6 про проведення розрахунків або повернення техніки в строк до 01.04.2010р. (а.с. 24). Зазначена претензія отримана відповідачем 20.03.2010р. про що свідчить вчинений на ній відповідачем напис.

У зв'язку з тим, що відповідач оплату в сумі 62056,68грн. не провів, техніку позивачу не повернув, позивач у червні 2010 року звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами є договори купівлі-продажу №53 від 24.09.2009р., № 52 від 20.10.2009р. та № 68 від 20.10.2009р.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зокрема, у пунктах 3.1 договорів купівлі-продажу №53 від 24.09.2009р., №52 від 20.10.2009р., №68 від 20.10.2009р. сторони погодили, що розрахунки мають бути проведені до 31.12.2009р.

Проте, відповідач зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару належним чином не виконав. Відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за отриманий товар на суму 10000,00грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 01.03.2010р. (а.с.18).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 10000,00грн. були зараховані позивачем в рахунок часткової оплати за товар, отриманий по видатковій накладній №РН-0000663 від 20.10.2009р. згідно договору № 52 від 20.10.2009р.

Таким чином, на момент подання позову до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 62056,68грн. Зокрема, повністю непогашена заборгованість по договору № 53 від 24.09.2009р. за отриманий товар згідно видаткової накладної № РН-0000626 від 24.09.2009р. в сумі 23500,00грн., по договору № 68 від 20.10.2009р. за отриманий товар згідно видаткової накладної № РН-0000640 від 01.12.2009р. в сумі 10326,70грн. та частково непогашена заборгованість по договору № 52 від 20.10.2009р. за отриманий товар по видатковій накладній № РН-0000663 в сумі 28229,98грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 62056,68грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 62056,68грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 881,75грн. - 3% річних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість нарахування позивачем 3% річних, господарський суд враховує таке.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій (а.с. 42), позивач просить стягнути з відповідача 881,75 грн. - 3% річних, із яких:

- 315,29грн. - 3% річних нарахованих по договору № 53 від 24.09.2009р. за період з 01.01.2010р. по 10.06.2010р. на суму заборгованості 23500,00 грн.,

- 427,91грн. - 3% річних нарахованих по договору № 52 від 20.10.2009р. за період з 01.01.2010р. по 01.03.2010р. на суму заборгованості 38229,98грн. та за період з 01.03.2010р. по 10.06.2010р. на суму заборгованості 28229,98грн.,

- 138,55грн. - 3% річних нарахованих по договору № 68 від 20.10.2009р. за період з 01.01.2010р. по 10.06.2010р. на суму заборгованості 10326,70грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що правомірним є наступне нарахування 3% річних, в межах визначеного позивачем періоду:

по договору № 53 від 24.09.2009р.

- розмір 3% річних нарахованих за період з 01.01.2010р. по 10.06.2010р. на суму заборгованості 23500,00грн. становить 310,97грн.;

по договору № 52 від 20.10.2009р.

- розмір 3% річних нарахованих за період з 01.01.2010р. по 28.02.2010р. на суму заборгованості 38229,98грн. становить 185,39грн.,

- розмір 3% річних нарахованих за період з 01.03.2010р. по 10.06.2010р. на суму заборгованості 28229,98грн. становить 236,67грн.;

по договору № 68 від 20.10.2009р.

- розмір 3% річних нарахованих за період з 01.01.2010р. по 10.06.2010р. на суму заборгованості 10326,70грн. становить 136,65грн.,

тобто, на загальну суму 869,68грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 869,68грн. Позовні вимоги в частині стягнення 12,07грн. - 3% річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1800,00грн. витрат на послуги адвоката.

З цього приводу слід зазначити таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг від 07.06.2010р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 (а.с.29-30), Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності, видане 30.11.2006р. за №142 ОСОБА_2 (а.с.39) та платіжне доручення №618 від 08.06.2010р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_2 1800,00грн. за надання юридичних послуг згідно договору від 07.06.2010р. (а.с.31).

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката є правомірними та такими що підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 62056,68грн. основного боргу та 869,68грн. - 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6967,86грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову. У задоволенні позову в частині стягнення 12,07грн. - 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст. 22, 49, п.4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (04201, м.Київ, вул. Кондратюка, 1, ідентифікаційний код 32626041):

- 62056,68грн. основного боргу;

- 869,68грн. - 3% річних;

- 1620,28грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката;

- 629,26грн. витрат по сплаті державного мита;

- 212,44грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 6967,86грн. пені.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання: "19" липня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам