Рішення № 106799681, 18.10.2022, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 13/10, офіс 201) до Державного підприємства "РАДІОВИМІРЮВАЧ" (02660, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 24/26) про стягнення 233 117,98 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.07.2021 через "Електронний суд" на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" до Державного підприємства "РАДІОВИМІРЮВАЧ" про стягнення 233 117,98 грн, та була передана 12.07.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "РАДІОВИМІРЮВАЧ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" суму заборгованості за Договором постачання природного газу №14/21 від 28.12.2021 у розмірі 226418,49 грн, а також пеню у розмірі 6699,49 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

01.08.2022 від представника позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів, а саме відповідь на адвокатський запит наданий ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

Як вбачається з останнього, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомило, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХО0000Е8К31007 був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (ЕІС-код 56X930000009170Х) у періоди з 01.12.2021 по 31.12.2021 таз 01.02.2022 по 28.02.2022.

ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» проінформувало, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХО0000Е8К31007 у періоди з 01.12.2021 по 31.12.2021 та з 01.02.2022 по 28.02.2022 та віднесений в алокацію постачальника ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (ЕІС-код 56X930000009170Х), становить:

з 01.12.2021 по 31.12.2021 -23 085,00 м3;

з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 5 881, 00 м3.

02.09.2022 відповідачем в системі «Електронний суд» було сформовано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи до закінчення дії в країні правового режиму воєнного стану оголосити перерву у судовому засіданні у справі № 910/5701/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» до Державного підприємства «Радіовимірювач» про стягнення 233 117,98 грн.

Останнє мотивоване тим, що 25.08.2022 набрав чинності Закон України від 27.07.2022 № 2455-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» (надалі по тексту - Закон № 2455-ІХ).

Вказаним Законом № 2455-ІХ пункт 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі по тексту - Закон № 1404-VIII) було доповнено, зокрема, новими дванадцятим та тринадцятим абзацами, за змістом яких: у період дії воєнного стану встановлено заборону на вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України (абзац 12). Дія заборони, встановленої абзацом дванадцятим цього пункту, не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці дванадцятому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення (абзац 13).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами та доповненнями, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022) з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 до 21 листопада 2022 в Україні запроваджено правовий режим воєнного стану.

Відповідач по справі - Державне підприємство «РАДІОВИМІРЮВАЧ» (код згідно ЄДРПОУ 14308109), згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.02.2014 № 70-р, включене до Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу.

З наведеного убачається, що ДП «РАДІОВИМІРЮВАЧ» є підприємством оборонно-промислового комплексу, визначеним в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та на нього, починаючи з 25.08.2022, поширюється обмеження у вигляді заборони на будь-яке стягнення з нього грошових коштів за судовим рішенням, окрім рішень, стягувачами за якими є особи, перелічені у абзаці тринадцятому пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, інших заяв чи клопотань по суті спору суду не надав.

Суд розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи до закінчення дії в країні правового режиму воєнного стану оголосити перерву у судовому засіданні у справі № 910/5701/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» до Державного підприємства «Радіовимірювач» про стягнення 233 117,98 грн, зазначає наступне.

Частиною 2 та 3 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а відтак оголосити перерву у судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без виклику сторін є неможливим.

Стосовно того, що ДП «РАДІОВИМІРЮВАЧ» є підприємством оборонно-промислового комплексу, визначеним в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та на нього, починаючи з 25.08.2022, поширюється обмеження у вигляді заборони на будь-яке стягнення з нього грошових коштів за судовим рішенням, окрім рішень, стягувачами за якими є особи, перелічені у абзаці тринадцятому пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 12 закон України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

За таких обставин, пред`явлення до примусового виконання виконавчого документу є правом, а не обов`язком стягувача.

Окрім того, судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав оголошення перерви в судовому засіданні до закінчення дії в країні правового режиму воєнного стану.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.12.2021 між Державним підприємством "Радіовимірювач" (надалі - Відповідач, ДП

"Радіовимірювач" або Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" ЕІС-код 56ХО0000Е8К31007 (надалі - Позивач, ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" або Постачальник) укладено Договір постачання природного газу № 14/21 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, за результатами конкурсу (ідентифікатор закупівлі №UA-2021-11-30-16485881) та на підставі умов укладених між Сторонами додаткових угоди до Договору за формою визначеною у Додатку № 1 до цього Договору (далі - Додаткова угода), за результатам аукціонів (відборів) Постачальник зобов`язується поставити Споживачу в період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. природний газ (далі - газ, код предмета закупівлі за ДК 021:2015 Код 09120000-6) у необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити Постачальнику ціну газу у розмірі, строки та порядку, що визначені умовами Договору та відповідної Додаткової угоди.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Постачальник зобов`язується поставити Споживачу газ в обсязі до 170 тис. м3., зокрема по місяцях 2022 року у тис. м3:

Січень - 50 тис. м3

Лютий - 40 тис. м3

Березень - 20 тис. м3

Листопад - 20 тис. м3

Грудень - 40 тис. м3

Всього у 2022 році 170 тис. м3

У відповідності до п. 2.4. Договору, обсяги газу, що визначені в п.2.2. цього Договору, є плановими та можуть змінюватись Сторонами шляхом щоденного коригування впродовж поточного газового місяця за наявності «Заявки на коригування планових розподілів обсягів постачання природного газу», яку Споживач надає Постачальнику до 17:00 годин дня, в якому відбувається коригування. Зміна обсягів замовленої потужності може здійснюватися за допомогою щоденного коригування впродовж поточного газового місяця шляхом подання Постачальнику заявки до 13:00 години дня, що передує дню щодо якого відбувається коригування.

Пунктом 2.12. цього Договору визначено, що приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання Сторонами щомісячних Актів приймання-передачі газу і розрахунку вартості перевищень потужності та відхилення фактичних обсягів спожитого газу над замовленим обсягом. Ці акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Акти приймання-передачі газу, Розрахунок вартості перевищень потужності та відхилень фактичних обсягів спожитого газу над замовленим обсягом, рахунок за поставлений газ складаються Постачальником, підписуються і направляються Споживачу до 12 (дванадцятого) числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Протягом трьох робочих днів з дня отримання проекту Акта та Розрахунку вартості перевищень потужності та відхилень фактичних обсягів спожитого газу над замовленим обсягом від Постачальника Споживач зобов`язаний підписати Акт приймання-передачі газу та Розрахунок або надати Постачальникові обґрунтовані зауваження. Підписані Акти приймання-передачі газу Споживач зобов`язаний направити на адресу Постачальника протягом 3 (трьох) днів з дня їхнього підписання. (п. 2.13. Договору).

Відповідно до п. 3.1. цього Договору, ціна за 1 000,0 (одну тисячу) кубічних метрів газу на окремий розрахунковий період (окремий місяць) без урахування небалансів формується відповідно до результатів конкурсу (аукціону) (ідентифікатор закупівлі №UA-2021-11-30-16485881) та фіксується у кожній окремій Додатковій угоді до Договору.

Пунктом п. 3.2. Договору визначено, що загальна ціна газу визначається відповідно до всіх укладених Додаткових угод і підписаних Актів приймання-передачі газу.

Пунктом 3.3. Договору також визначено, що ціна газу включає в себе всі витрати Постачальника, пов`язані з передачею газу до місця призначення, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються Постачальником, а також всі інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору, фактична ціна газу за результатами споживання і з урахуванням балансування у кожному окремому місяці протягом 2022 року за цим Договором фіксується у відповідному Акті приймання-передачі газу та розраховується за формулою, згідно з п. 3.4. Договору.

Згідно п. 3.7. Договору, в подальшому тариф на послуги замовленої потужності може змінюватися, в тому числі протягом місяця споживання, у разі набуття чинності відповідними нормативно-правовими актами органів державної влади України. У таких випадках змінений тариф визначається шляхом підписання Сторонами відповідних додаткових угод до Договору.

Порядок та строки проведення розрахунків визначено у Розділі 4 Договору.

Так, пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата замовлених обсягів газу за Договором здійснюється Споживачем на підставі наданих Постачальником щомісячних рахунків наступним чином:

підпункт 4.1.1. Договору: 50% сплачується до 15-го числа (включно) місяця поставки газу за замовлений обсяг на місяць;

підпункт 4.1.2. Договору: остаточний розрахунок проводиться до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (за фактом) за фактично спожитий обсяг за попередній місяць.

Відповідно до п. 4.2. Договору, у разі, якщо гранична дата розрахунку випадає на святковий або вихідний день, то вона автоматично переноситься на перший робочий день після свята та/або вихідного дня.

Датою оплати вартості отриманого газу відповідно до цього Договору є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.4. Договору).

Так, у відповідності до п. 5.1. Договору, Споживач має право:

5.1.1. отримувати газ в обсягах та на умовах, визначених Договором;

5.1.4. вільно обирати постачальника та розірвати або призупинити дію цього Договору у встановленому законом та цим Договором порядку;

5.1.8. отримувати від Постачальника довідку про відсутність будь-якої простроченої заборгованості та/або акт звіряння взаємних розрахунків за першою вимогою Споживача.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що, Споживач зобов`язується:

5.2.1. оплачувати Постачальнику ціну газу на умовах, передбачених Договором та Додатковими угодами.

У відповідності до п. 5.3. Договору, Постачальник має право:

5.3.1. отримувати від Споживача оплату поставленого газу в порядку та у строки, визначені цим Договором та Додатковими угодами.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується:

5.4.1. забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених Договором, за умови дотримання Споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за його постачання;

5.4.3. на умовах визначених цим Договором та чинним законодавством надавати Споживачу Акти приймання-передачі газу. Розрахунок вартості перевищень потужності та відхилень фактичних обсягів спожитого газу над замовленим обсягом, рахунок за поставлений газ та рахунки на оплату за поставлений газ до 12 числа (включно) кожного наступного за звітним періодом місяця.

Згідно п. 6.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 6.2. Договору).

У відповідності до п. 10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами, вводиться в дію з дати укладення першої Додаткової угоди до Договору у відповідному розрахунковому періоді та діє в частині постачання газу протягом строку, вказаного в Додатковій угоді, але в будь-якому випадку до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їхнього здійснення.

Відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Договір вважається призупиненим в частині зобов`язань з постачання газу протягом строку, в якому не діє Додаткова угода до Договору, та з дати, з якої постачання газу Споживачеві буде здійснювати новий/інший постачальник, до вступу в дію іншої Додаткової угоди до цього Договору про постачання газу у відповідному розрахунковому періоді.

Пунктом 10.7. Договору визначено, що Сторони зобов`язуються протягом п`ятьох робочих днів інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов`язань за цим Договором та в подальшому погоджувати заходи з усунення таких обставин.

29.12.2021 року між ДП "Радіовимірювач" та ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" укладена Додаткова угода № 2 до Договору постачання природного газу № 14/21 від 28.12.2021р., якою Сторони дійшли згоди про наступне:

"4. На виконання умов п.3.1. Договору, Сторони погодили встановити ціну газу на розрахунковий період з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року в наступному розмірі:

«Ціна за 1 000,0 (одну тисячу) кубічних метрів газу для власних потреб за Договором складає 50 990,09 грн. (п`ятдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень 09 копійок) без ПДВ, окрім того додатковий тариф на замовлену потужність на внутрішніх точках виходу з ГТС України, який відповідно до постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 (зі змінами) становить 136,58 грн. (сто тридцять шість грн. 58 коп.) за 1 000,0 м3 на добу без урахування податку на додану вартість. Загальна ціна 1000,0 (однієї тисячі) кубічних метрів газу для власних потреб складає 51 126,67 грн. (п`ятдесят одна тисяча сто двадцять шість грн. 67 коп.), окрім того ПДВ 20% - 10 225,334 грн. (десять тисяч двісті двадцять п`ять грн. 334 коп.), разом за 1000,0 куб.м. газу на власні потреби - 61 352,00 грн. (шістдесят одна тисяча триста п`ятдесят дві грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ.

Додаткова угода набуває чинності з 01.01.2022р. і діє до 31.12.2022р., а в частині проведення розрахунків - до повного їхнього здійснення.

Як стверджує позивач згідно рахунку № 99 від 28.02.2022 року у лютому 2022 року було поставлено Відповідачу 5,881 тис.м3 природного газу за ціною 31 946,75 грн. без ПДВ, сума без ПДВ 187 878,84 грн., ПДВ - 37 575,77 грн., а всього на загальну суму 225 454,61 грн., а також направлено Акт № УГР00000968 від 28.02.2022р. прийому-передачі природного газу на загальну суму 225 454,61 грн.

Крім того, позивач вказує, що відповідачу направлено рахунок на оплату № 100 від 28.02.2022 року за послуги з компенсації тарифу за послуги замовленої потужності у лютому 2022 року на загальну суму 963,88 грн. з ПДВ та Акт надання послуг № 969 від 28.02.2022р. на загальну суму 963,88 грн.

Оскільки вищевказані акти не були підписані з боку відповідача, а рахунки не оплачені у відповідності до п. 4.1.2. Договору, загальний розмір основної заборгованості ДП - "Радіовимірювач" перед ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" за лютий 2022 року складає: 225 454,61 грн. (заборгованість за поставлений природний газ у лютому 2022 року) та 963,88 грн. (заборгованість на оплату компенсації тарифу за послуги замовленої потужності за лютий 2022р.). Всього заборгованість за Договором постачання природного газу № 14/21 від 28.12.2021р. за лютий 2022 року складає 226 418,49 грн.

27.05.2022 року ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулося до ДП "Радіовимірювач" з претензією № 65-Ю2, якою Позивач повідомив Відповідача, що ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" належним чином виконало свої зобов`язання за Договором щодо постачання природного газу ДП «Радіовимірювач» у строки та в обсязі, що встановлені Договором.

Натомість, Відповідач свої фінансові зобов`язання за Договором постачання природного газу № 14/21 від 28.12.2021р. не виконав, рахунки не оплатив, підписані та скріплені печаткою Акт прийому-передачі природного газу № УГР00000968 від 28.02.2022р. та Акт надання послуг № 969 від 28.02.2022р. позивачу не повернув та не здійснив кінцевий розрахунок за поставлений природний газ у лютому 2022 року.

Окрім того до вищевказаної претензії позивачем було долучено рахунки на оплату № 99 від 28.02.2022р., № 100 від 28.02.2022р. та акти № УГР00000968 від 28.02.2022р., № 969 від 28.02.2022р.

У підтвердження направлення претензії з додатками позивачем долучено опис вкладення від 28.05.2022 року № 0505077268108 та згрупований список відправлень № 4596 від 30.05.2022.

Однак відповідачем вищевказану претензії було залишено без відповіді, заборгованість не погашено.

У зв`язку із вище викладеними обставинами та невиконанням ДП "Радіовимірювач"

своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу № 14/21 від 28.12.2021 року щодо оплати поставленого ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" природного газу у лютому 2022р. у загальній сумі 225 454,61 грн. та витрат за послуги з компенсації тарифу за послуги замовленої потужності у лютому 2021 року у загальній сумі 963,88 грн., позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів погашення заборгованості не подав, про наявність таких не повідомив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин між сторонами).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом укладеного 28.12.2021 між сторонами договору позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2022 році природний газ, планові обсяги якого визначені сторонами у п.2.2 договору, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався оплатити природний газ на умовах цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з долученого представником позивача відповіді на адвокатський запит наданий ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за яким споживач з ЕІС-кодом 56ХО0000Е8К31007 у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 використав газ в об`ємі - 5 881, 00 м3.

Оскільки предметом спору є заборгованість, що виникла у відповідача перед позивачем за поставлений, проте не оплачений газ у період лютий 2022, суд дійшов висновку, що позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу природного газу виконав належним чином, загальна вартість отриманого відповідачем товару склала 225 454,61 грн, а також 963,88 грн., компенсації тарифу за послуги замовленої потужності, однак відповідач, всупереч вимогам укладеного між контрагентами правочину, за поставлений позивачем товар оплату не здійснив.

Суд звертає увагу сторін на те, що у п. 4.1. Договору визначено, що оплата замовлених обсягів газу за Договором здійснюється Споживачем на підставі наданих Постачальником щомісячних рахунків наступним чином:

підпункт 4.1.1. Договору: 50% сплачується до 15-го числа (включно) місяця поставки газу за замовлений обсяг на місяць;

підпункт 4.1.2. Договору: остаточний розрахунок проводиться до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (за фактом) за фактично спожитий обсяг за попередній місяць.

Доказів направлення рахунків позивачем до матеріалів справи не долучено.

Однак зі змісту п. 4.1 Договору не вбачається, що строк оплати пов`язаний з фактом отримання відповідачем рахунку.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір заборгованості за поставлений проте не оплачений товар у розмірі 225 454,61 грн, а також 963,88 грн., компенсації тарифу за послуги замовленої потужності.

Позивачем окрім основної заборгованості заявлено вимоги про стягнення пені у розмірі 6 699,49 грн. за загальний період прострочення з 21.03.2022 по 06.07.2022.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом, відповідач у строк, визначений п.4.1 договору свого обов`язку зі сплати за отриманий у лютому 2022 року природний газ не виконав, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені.

Позивачем при здійсненні розрахунку пені було застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України, оскільки 0,1 відсоток від суми простроченого платежу за кожен день прострочення складав більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 6 699,49 грн. за розрахунком суду становить більше ніж заявлено позивачем, враховуючи право позивача заявити пеню у меншому розмірі, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що ст.129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд зазначає, що на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості позивачем було надано суду належні та вірогідні докази поставки відповідачу товару.

В той же час, відповідачем у справі, будь-яких доказів в обґрунтування своєї позиції суду не надано.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "РАДІОВИМІРЮВАЧ" (02660, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 24/26, код ЄДРПОУ 14308109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817) 233 117 (двісті тридцять три тисячі сто сімнадцять ) грн 98 коп. судовий збір у розмірі 3496 (три тисячі чотириста дев`яносто шість) грн. 75 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2022

Суддя Владислав ДЕМИДОВ