Ухвала суду № 10678510, 07.07.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2010 р.Справа № 2-а-10821/09/1570 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Тенти Сервіс»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Тенти Сервіс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 07.08.2009 року №0007052310/0, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.08.2009 року приватне підприємство «Тенти Сервіс»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0007052310/0 від 07.08.2009р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року в задоволенні адміністративного позову ПП «Тенти Сервіс»відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник приватного підприємства «Тенти Сервіс»02.12.2009 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року і закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача в підтримку апеляційної скарги, виступ представника відповідача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 21.07.2009р. по 27.07.2009р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси проведено документальну виїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Тенти Сервіс», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Прокс-М».

За результатами даної перевірки 27.07.2009р. складено акт №133/23-8009/82751310, яким встановлено порушення з боку позивача п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, а саме: встановлено, що позивач відносив до складу податкового кредиту перевіреного періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, які не виписувались посадовими особами ТОВ «Прокс-М», а саме фіктивним директором ОСОБА_1.

На підставі встановлених в ході проведення перевірки порушень, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 07.08.2009 р. №0007052310/0, яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання у розмірі 240 292 грн., з яких за основним платежем 160 194 гри. та за штрафними (фінансовими) санкціями 80 097 грн.

Відповідно наданих під час перевірки договору на виконання робіт №27/08 від 27.08.2008 р. та додатків до нього та договору від №23/05 23.05.2008 р. та додатків до нього, ПП «Тенти Сервіс»отримаав від ТОВ «Прокс-М»акти виконаних робіт та податкові накладні. Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних звітних періодів, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних позивача та відповідають даним декларації з ПДВ підприємства за вересень та червень 2008 р.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2009 р. старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси допитаний в якості свідка ОСОБА_1, який згідно вироку Київського районного суду м. Одеси від 22.08.2008 р. відбуває покарання в Одеській виправній колонії №14. Під вартою ОСОБА_1 знаходиться з моменту затримання, а саме з 07.06.2008р. Згідно протоколу допиту ОСОБА_1 судом встановлено, що він підприємницькою діяльністю не займався, а ТОВ «Прокс-М»зареєстрував на своє імя за грошову винагороду на прохання малознайомого йому чоловіка. Щодо взаємовідносин ТОВ «Прокс-М»з іншими суб'єктами господарювання, то свідок пояснив, що фактично директором ТОВ «Прокс-М»він не являвся і не являється і акти виконаних робіт та податкові накладні від імені ТОВ «Прокс-М»він ніколи не підписував.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем незаконно було включено до податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, які нібито були надані ПП «Тенти Сервіс»ТОВ «Прокс-М», оскільки в ході слідчої перевірки та судового засідання по цій справі було встановлено, що ОСОБА_1, який нібито від імені ТОВ «Прокс-М»укладав договори з Позивачем та виписував податкові накладні, фактично не є директором вищезазначеного підприємства, і до того ж, під час укладання договорів, підписання актів виконаних робіт та складання податкових накладних, знаходився під вартою у зв'язку з порушенням відносно нього кримінальної справи.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Посилання представника ПП «Тенти Сервіс»на довідки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Одесі від 26.05.2009 р. №508/15-4/32751310/84 про результати документальних перевірок в підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності складання податкового кредиту з посиланням на відповідні первинні документи, не спростовує висновок суду щодо недоліків у підписанні та оформленні податкових накладних, актів виконаних робіт відносно їх недостовірності.

Відповідно до п.7.2.4. Закону №168/97 - ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 7.4.5 Закону №168/97 ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також, відповідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закон №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом».

У відповідності до вимог п.7.3 ст.7 Закон №168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Також, у п.6 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 (зі змінами та доповненнями) вказано, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобовязань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закон України №168/97 ВР. При цьому, у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою «Х»).

Також, пунктом 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та рядку її заповнення», затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.97р. передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Окрім того, частина 2 статті 19 Конституції України також встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи всі докази у справі в їх сукупності, суд першої інстанції цілком правильно дійшов висновку щодо того, що дане спірне рішення прийняте субєктом владних повноважень (т.б. ДПІ) повністю грунтується на законі і фактах, які встановлені в ході перевірки та прийняте з дотриманням всіх норм законодавства.

Судова колегія також зазначає, що надані свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Прокс-М»та про реєстрацію ТОВ «Прокс-М», як платника податку на додану вартість, в даному конкретному випадку, не є належними доказами, які підтверджують законність зачислення позивачем до податкового кредиту сум по результатам взаємодії з ТОВ «Прокс-М», оскільки ці докази підтверджують лише тільки право ТОВ «Прокс-М»займатись підприємницькою діяльністю та виписувати податкові накладні про включення податку на додану вартість, але разом з тим, в свою чергу, не підтверджують законність договорів, які укладені для господарської діяльності, а також актів виконаних робіт та податкових накладних, які були складені за результатами їх виконання неповноважною посадовою особою.

Крім того, як вбачається із вироку Київського районного суду м.Одеси від 22.08.2008р., колишній фіктивний директор ТОВ «Прокс-М»ОСОБА_1 був визнаний винним та засуджений за ст.309 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі. Також з даного вироку та протоколу допита ОСОБА_1 від 24.02.2009р. вбачається, що ОСОБА_1 з 7.06.2008р. знаходився під вартою і відповідно, ні які договори, акти виконаних робіт, податкові накладні і декларації від імені ТОВ «Прокс-М»не підписував і підприємницькою діяльністю ніколи не займався.

Встановлені по даній кримінальній справі факти, на думку судової колегії, свідчать про те, що контрагент позивача - ТОВ «Прокс-М»було засноване на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність і фактично в цих господарських операціях діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення господарських операцій та підписання податкового обліку, до яких відноситься і спірні податкові накладні.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, вивчивши всі матеріали справи, судова колегія прийшла до висновку про те, що незаконність дій позивача, який, в свою чергу, в суді не довів правильність своєї позиції, знайшла своє відображення та підтверджується наявними у матеріалах справи належними і беззаперечними доказами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

За таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,207,254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Тенти Сервіс»- залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.