Постанова № 10678190, 05.08.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 05/76-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача –Баули Т.П. (дов. № б/н від 02.08.2010р.)

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спорт" (м. Київ) (вх. № 2064 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.05.10 р. по справі № 05/76-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спорт" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Експрес" (м. Харків)

про стягнення 62 573,36 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спорт" (м. Київ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Експрес" (м. Харків) на свою користь основний борг в сумі 41330,90 грн., інфляційні в сумі 7778,26 грн., річні в сумі 1576,20 грн. та пеню в сумі 11888,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу № б/н від 10.01.2008р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2010р. по справі № 05/76-10 (суддя Ольшанченко В.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2010р. по справі № 05/76-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Направлена за місцезнаходженням відповідача ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2010р. про прийняття апеляційної скарги до провадження (згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.05.2010р. - 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5) повернулась на адресу суду з відміткою поштового органу "За вказаною адресою фірма не знаходиться".

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, який просить рішення суду першої інстанції скасувати, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, 10 січня 2008 року між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № б/н (далі –Договір), за яким Продавець (позивач) зобов’язується передати у власність товар, а Покупець (відповідач) зобов’язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2. даного Договору обумовлено, що асортимент, кількість та ціна товару вказується в накладних на передачу товару на кожну партію і є невід’ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна товару, який поставляється, вказується у накладних відповідно п.1.2. Договору.

Згідно з пунктом 5.2. Договору товар відпускається Покупцю за наявності довіреності, виданої особі, якій доручено отримати товар від продавця, або штампу, круглої печатки покупця, якщо товар доставляється на склад покупця. Зразки штампу і круглої печатки покупця наведені нижче.

Пунктом 5.3 передбачено, що умови доставки товару визначаються сторонами додатковою угодою.

Відповідно до п. 6.1. Договору покупець зобов’язується оплатити продавцю товар протягом трьох банківських днів від дня його реалізації.

В обґрунтування вимог по стягненню заборгованості позивач послався на те, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № б/н від 10.01.2008р. ним було поставлено відповідачеві товар згідно видаткових накладних №С-00000005 від 10.01.2008 р. на суму 47186,78 грн., №29/01/08 від 29.01.2008 р. на суму 15138,17 грн., №1603 від 04.02.2008 р. на суму 20680,80 грн., №1659 від 12.02.2008 р. на суму 6783,00 грн., №23/02/08 від 23.02.2008 р. на суму 17058,97 грн., №1058/2-1 від 19.03.2008 р. на суму 1386,00 грн., №1058/2 від 19.03.2008 р. на суму 9265,20 грн., №2512 від 15.04.2008 р. на суму 11508,00 грн., №6/05/08 від 06.05.2008 р. на суму 2709,30 грн., №2469 від 14.07.2008 р. на суму 17078,86 грн. (аркуші справи 12-21).

Отримання відповідачем товару позивач підтверджує підписами представників одержувача, відбитком круглої печатки ТОВ "Спорт-Експрес", а також копіями довіреностей відповідача на отримання товару: серії ЯНЖ №681199 від 29.01.08 р., №681200 від 12.02.08 р. та серії НББ №273203 від 23.02.08 р., №273209 від 19.03.08 р., №273215 від 06.05.08 р. (аркуші справи 27-31).

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд вказав, що оскільки позивачем не надано на вимогу суду доказів визначення сторонами предмету договору, ціни товару, суми договору та умов доставки товару, тому договір купівлі-продажу № б/н від 10.01.2008 р. слід вважати неукладеним, так як в ньому відсутні всі істотні умови договору купівлі-продажу. Крім того, за наявними у справі матеріалами судом з’ясовано, що поставка товару здійснювалась позивачем відповідачу не за договором купівлі-продажу № б/н від 10.01.2008р., і докази на виконання його умов позивачем не надані. За таких обставин, суд визначився, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак при вирішенні даного господарського спору суд не з'ясував та неправильно визначив підстави виникнення цивільних прав та обов'язків сторін, не взяв до уваги фактичні обставини, суттєві для розгляду цього спору, не проаналізував належним чином наявні у справі документальні докази в їх сукупності, а висновки, викладені в ньому, не відповідають наявним у справі матеріалам. Все це призвело до неправильного застосування судом положень чинного законодавства та прийняття неправомірного рішення по суті.

10 січня 2008 року між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № б/н, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у власність товар, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Даний Договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки з елементами купівлі-продажу.

В силу частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виконуючи умови спірного Договору позивач фактично поставив відповідачеві товар, про що свідчать наявні у справі копії накладних та довіреностей на отримання товару (аркуші справи 12-21, 27-31). Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей містять посилання на номери та дати спірних видаткових накладних.

Однак відповідач в порушення вимог Договору розрахувався з позивачем лише частково на суму 51740,00 грн., що підтверджується наданими позивачем до апеляційної скарги в порядку ст. 101 ГПК України копіями банківських виписок. Позивач стверджує, що ці документи надавались суду першої інстанції для огляду в судовому засіданні, проте не знайшли свого відображення в оскарженому рішенні. Інша частина вартості товару в сумі 41330,90 грн. залишилась відповідачем несплаченою. Наявність зобов’язань відповідача сплатити вартість товару в означеній сумі підтверджується також наявним в матеріалах справи двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2008р. по 30.09.2008р. з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 41330,90 грн. (аркуш справи 23).

Матеріали справи свідчать про те, що інших підстав для поставки товару по спірним накладним у позивача не було і такі докази у справі не містяться, в зв’язку з чим колегія суддів визначає, що поставка товару згідно спірних накладних, наданих позивачем на підтвердження його вимог, відбулась в межах та саме за Договором № б/н від 10.01.2008 р.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проте, у справі не міститься жодного доказу, який би підтверджував інші взаємовідносини сторін у справі, ніж Договір купівлі-продажу б/н від 10.01.2008 р.

Як встановлено під час судового розгляду апеляційної скарги та свідчить аналіз матеріалів справи, посилання у видаткових накладних №С-00000005 від 10.01.2008 р. та №29/01/08 від 29.01.2008 р. на реквізити Договору № С-00000001 від 10.01.2008 р. само по собі не свідчить про те, що між сторонами відбувалися ще якісь правовідносини, оскільки із матеріалів справи вбачається, що сторони фактично виконували умови спірного Договору, і інших договорів ніж спірний між собою не укладали. Це стосується також і решти накладних, в яких відсутні посилання на будь-який договір.

Крім того, з урахуванням всіх вищевикладених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що між сторонами належним чином було узгоджено всі істотні умови Договору щодо кількості товару, його асортименту, ціни, загальної вартості, порядку та строків оплати його вартості, оскільки відповідач товар прийняв, розпорядився ним на власний розсуд і докази повернення товару у справі не містяться. Разом з цим, колегія суддів визначає, що погодження між сторонами у справі ціни товару підтверджується також проведеною відповідачем частковою його оплатою.

Документи на підтвердження сплати вартості товару у повному обсязі за спірними видатковими накладними у відповідності до умов Договору у справі відсутні.

Пунктом 6.1. сторонами обумовлено, що відповідач зобов’язується оплатити позивачу товар протягом трьох банківських днів від дня його реалізації.

Що стосується строку настання оплати товару в порядку, встановленому вказаним пунктом Договору, колегія суддів визначає, що з моменту останньої поставки товару минуло майже 2 роки і за цей час відповідач вже проводив часткову сплату товару та реально міг реалізувати весь поставлений товар. Відтак строк оплати поставленого товару згідно з умовами Договору для відповідача вже настав.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення з боку відповідача строків оплати вартості отриманого товару, позивач на підставі пункту 7.1. Договору та з урахуванням обмежень, встановлених статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань“ нарахував відповідачеві пеню в розмірі 11888,00 грн. та заявив вимогу про стягнення цієї суми.

Розглядаючи дану вимогу колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, оскільки вона відповідає вимогам закону та умовам спірного Договору.

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скориставшись своїм правом та відповідними приписами чинного цивільного законодавства позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Дослідивши правовідносини сторін та враховуючи норми Цивільного кодексу, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині, через що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1576,20 грн. 3% річних та 7778,26 грн. інфляційних, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятого на себе зобов'язання по спірному Договору щодо сплати вартості товару, оскільки розрахунок позовних вимог в цій частині є правомірним, обґрунтованим, повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

В дотримання вимог вищевказаної статті позивач належним чином документально обґрунтував правомірність своїх вимог до відповідача та довів суду апеляційної інстанції, що відповідачем, в порушення вимог укладеного між ними Договору та чинного законодавства оплата вартості товару згідно спірних видаткових накладних здійснена не в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що викладені господарським судом Харківської області в оскарженому рішенні від 17.05.2010р. по справі № 05/76-10 висновки не відповідають обставинам справи, і при його прийнятті судом було порушено норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а вказане рішення –скасуванню, а у справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним покласти всі судові витрати, пов’язані із розглядом справи на відповідача, оскільки саме з його вини даний спір був доведений до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 44, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спорт" (м. Київ) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2010р. по справі № 05/76-10 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Експрес" (61023, м. Харків, вул. Весніна, 5, р/р № 26006036389000 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код 33605525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Спорт" (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, буд. 21/38, літера А, р/р № 260063011331 в ТОВ КБ "Актив банк" в місті Києві, МФО 300852, код 35488699) суму основного боргу в розмірі 41330,90 грн., пеню в сумі 11888,00 грн., інфляційні в сумі 7778,26 грн., 3 % річних в сумі 1576,20 грн., витрати з державного мита по справі в сумі 938,61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Повний текст постанови підписано 05 серпня 2010 року.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

Судді Барбашова С.В.

Пушай В.І.