Постанова № 10677536, 11.06.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 червня 2009 року Справа № 2-2/1544-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Заворотний Антон Валерійович, довіреність № б/н від 30.04.08, товариство за обмеженою відповідальністю "Техноторг";

представник відповідача: Владимирська Тетяна Володимирівна, довіреність № 228 від 10.11.08, Дочірнє підприємство "Хлібодар" Закритого акціонерного товариства "Укрзернопром";

розглянувши апеляційну скаргу товариства за обмеженою відповідальністю "Техноторг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 16 квітня 2009 року у справі №2-2/1544-2009

за позовом           товариства за обмеженою відповідальністю "Техноторг" (пр. Гер. Сталінграду, 113, місто Миколаїв,54025)

до           Дочірнього підприємства "Хлібодар" закритого акціонерного товариства "Укрзернопром" (вул. Леніна, 18,Перове, Сімферопольський р-н,97560)

про стягнення 90129,28 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивач –товариство за обмеженою відповідальністю "Техноторг" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до дочірнього підприємства "Хлібодар" закритого акціонерного товариства "Укрзернопром", з посиланням на статті 526, 530, 625, 662, 692 Цивільного кодексу України про стягнення 90129,28 грн

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 16 квітня 2009 року у справі №2-2/1544-2009 відмовлено у позові в частині стягнення 1229,28 грн річних та 10900,00 грн інфляційних втрат; у частині стягнення 78000,00 грн основного боргу провадження у справі припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

При розгляді справи суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем його договірних обов’язків з оплати поставленого товару. Відмовляючи у частині стягнення 1229,28 грн річних та 10900,00 грн інфляційних втрат суд зазначив, що позивач не звертався до відповідача з окремою письмовою вимогою про стягнення цих сум. У частині стягнення 78000,00 грн основного боргу суд припинив провадження у зв’язку зі сплатою цієї суми відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду в частині відмови у стягненні 1229,28 грн річних та 10900,00 грн інфляційних втрат, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить рішення господарського суду у цій частині скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засідання представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін 10 вересня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" поставило дочірньому підприємству "Хлібодар" закритого акціонерного товариства "Укрзернопром" товар загальною вартістю 268000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТОВ-001275 від 10 вересня 2008 року, та підписаним сторонами актом прийому-передачі від 10 вересня 2008 року (арк. с. 9, 10).

24 листопада 2008 року за вих. № 32 на адресу дочірнього підприємства "Хлібодар" закритого акціонерного товариства "Укрзернопром" була направлена вимога про сплату боргу у розмірі 268000,00 грн, яка отримана відповідачем (арк. с. 11, 12). Після чого, відповідач здійснив часткову оплату товару у розмірі 190000,00 грн. Інша частина боргу у розмірі 78000,00 грн залишилась несплаченою, що явилось підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення зазначеної суми з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції.

Однак, під час розгляду справи позивач погасив основну суму боргу у сумі 78000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 10 від 15 квітня 2009 року (арк. с. 22), у результаті чого провадження в цій частині вимог було припинено судом першої інстанції на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки та підлягають регулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобов’язання.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт належного виконання обов’язків позивачем підтверджується матеріалами справи, проте, дочірнє підприємство "Хлібодар" закритого акціонерного товариства "Укрзернопром" за поставлений товар розрахувалося несвоєчасно, що також підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по суті.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено, 24 листопада 2008 року за вих. № 32 на адресу дочірнього підприємства "Хлібодар" закритого акціонерного товариства "Укрзернопром" позивачем була направлена вимога про сплату боргу у розмірі 268000,00 грн в тижневий термін, яка отримана відповідачем 06 грудня 2008 року, отже, відповідач повинен був сплатити зазначену суму 13 грудня 2008 року.

За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені положення статті 625 Цивільного кодексу України, щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора відсотків річних від простроченої суми, кореспондується зі статтею 536 цього Кодексу, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.05.2006 № 10/557-26/155 та від 17.01.2006 № 11/690.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на пред’явлення письмової вимоги, як на необхідну умову для стягнення процентів річних, судова колегія знаходить помилковим та таким, що не має під собою правового обґрунтування. Отже, судове рішення в частині відмови у стягненні 1229,28 грн річних та 10 900,00 грн інфляційних втрат підлягає скасування з прийняттям нового про задоволення відповідних позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд          

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства за обмеженою відповідальністю "Техноторг" задовольнити.

           2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2009 року у справі №2-2/1544-2009 у частині відмови у стягненні 1229,28 грн річних та 10 900,00 грн інфляційних втрат скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Стягнути з дочірнього підприємства "Хлібодар" закритого акціонерного товариства "Укрзернопром" (97560, вул. Леніна, 18, Перове, Сімферопольський р-н, АР Крим, ЄДРПОУ 32177689) на користь товариства за обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, пр. Гер. Сталінграду, 113, місто Миколаїв, р/р 26000140036 в ВАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629, ЄДРПОУ 30976452) 1229,28 грн річних та 10900,00 грн інфляційних, 121,30 грн –державного мита, 15,88 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

6. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                І.В. Черткова