Постанова № 10677491, 03.06.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 червня 2009 року Справа № 5020-9/138                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: 04.06.09 Курбацький Валерій Іванович, довіреність № 361 від 03 травня 2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Тавріда АГРО";

відповідача: 04.06.09 та 18.06.09 Білий Володимир Володимирович, довіреність № 1/5 від 19 березня 2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Юг"

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Тавріда АГРО" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 21 квітня 2009 року у справі №5020-9/138

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тавріда АГРО", ідентифікаційний код 32989285 (вул. Леніна, 1, село Тінисте, Бахчисарайський район, 98452)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Юг", ідентифікаційний код 22237783 (вул. Кулікове поле, 3, місто Севастополь, 99007)

(вул. В. Морська, б. 41, кв. 23, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсними умов (пунктів) договору постачання № Юг-06-0141 від 08 травня 2008 року

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    19 лютого 2009 року ТОВ "Тавріда АГРО" на підставі частини 2 статті 207 Господарського кодексу України, статей 525, 655, 663 Цивільного кодексу України, 61 Конституції України звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до ТОВ "Хімагромаркетинг Юг" про визнання недійсними умов пунктів 3.8., 5.4. та 5.5. договору постачання № Юг-06-0141 від 08 травня 2008 року засобів захисту рослин. Позовна заява мотивована тим, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 2-3).

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 квітня 2009 року у справі №5020-9/138 у задоволенні позову відмовлено.

                    Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для визнання договору недійсним, так як він відповідає волевиявленню сторін та чинному законодавству. Судом не прийнято до уваги посилання ТОВ "Тавріда АГРО" на частину 2 статті 207 Господарського кодексу України з тих підстав, що не доведено нікчемність укладеної між сторонами угоди (а.с. 61-63).

                    В апеляційній карзі ТОВ "Тавріда АГРО" просить скасувати зазначене рішення, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове, яким позов задовольнити. Позивач оскаржує рішення з тих же підстав, що вказані в позовній заяві, так як ТОВ "Хімагромаркетинг Юг" не поставив товар відповідно до кількості, визначеної умовами договору (а.с. 69-71).

                    У відзиві на апеляційну скаргу від 04 червня 2009 року ТОВ "Хімагромаркетинг Юг" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, вважає його законним (а.с. 84-85).

                    У зв'язку з відпусткою судді Градової О.Г., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 червня 2009 року, здійснено заміну судді Градової О.Г. на суддю Остапову К.А.

                    04 червня 2009 року справа слухалась за участю представників обох сторін і на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18 червня 2009 року.

                    У судове засідання 18 червня 2009 року представник ТОВ "Тавріда АГРО" не з'явився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином (розписка від 04 червня 2009 року в матеріалах справи (а.с. 104)). Явка сторін у судове засідання 18.06.09 не визнавалась обов'зковую.

                    У судових засіданнях представник відповідача 04.06.09 та 18.06.09 заперечував проти доводів апеляційної скарги, представник позивача 04.06.09 підтримував апеляційну скаргу.

                    У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

                    Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутність представника ТОВ "Тавріда АГРО".

                    Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.                                        

                    Судом встановлено, що 08 травня 2008 року між ТОВ "Тавріда АГРО" (далі Покупець) та ТОВ "Хімагромаркетинг Юг" (далі Продавець) укладено договір поставки № ЮГ-06-0141 (далі Договір) засобів захисту рослин, договір підписаний сторонами без зауважень (а.с. 16).

                    Пунктом 1.2. передбачено, що загальна вартість товару складає 17 862,00 грн., відповідно до пункту 3.8. Договору Продавець має право поставити товар Покупцеві на суму, що менше ніж визначено у пункті 1.2. Договору. Покупець зобов'язаний у письмовому вигляді звернутись до Продавця з вимогою про поставку товару на всю суму, що визначена у пункті 1.2.

                    Відповідно до пункту 5.4 Договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктами 2.1 даного договору, більш ніж 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі 15 % від ціни Договору.

                    Пунктом 5.5 цього Договору встановлено, що сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру %-ої ставки, передбаченою частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють у розмірі 15 %. З дня закінчення строків сплати, передбачених пунктом 2.1 Договору, вважається, що Продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних.

                    Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Тавріда АГРО" провело розрахунок за договором поставки № ЮГ-06-0141, а отже відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припинено за цим договором (а.с. 50-52).

                    Відповідно до пунктів 1,3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

                    Згідно з статтею 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

                    Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

                    Частиною 1 пункту 1 статті 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

                    Як слідує з пояснень сторін та матеріалів справи, умови договору № ЮГ-06-0141 від 08 травня 2008 року підписані без зауважень, тобто сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

                    Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

                    З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору № ЮГ-06-0141 від 08 травня 2008 року сторони домовились по всіх істотних умовах (даний договір підписаний без зауважень), у тому числі про можливість поставки товару на суму менше, ніж визначено пунктом 1.1 Договору, що є вільним волевиявленням сторін.

                    На підставі викладеного, судова колегія прийшла до висновку, що пункт 3.8 Договору про те, що ТОВ "Хімагромаркетинг Юг" має право поставити товар "Тавріда АГРО" на суму, що менше ніж визначено у пункті 1.2. Договору, не суперечить вимогам статей 525, 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України.

                    Що стосується пункту 5.4 Договору, то відповідно до пункту 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. А пункт 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим посилання ТОВ "Тавріда АГРО" на те, що пункт 5.4 Договору поставки не відповідає нормам діючого законодавства, так як суперечить пункту 2 статті 9 Господарського кодексу України про те, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, правомірно не прийняті судом.

                    Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    Таким чином, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три процента річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та відносити до санкцій.

                    Необґрунтованими також є посилання заявника апеляційної скарги на невідповідність пунктів 3.8, 5.4, 5.5 Договору частині 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного. Нікчемною умову господарського зобов'язання може бути визнано таку, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони. Так як відповідно до вказаної статті недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Тобто, йдеться тільки про типові договори і договори приєднання, а договір постачання № Юг-06-0141 від 08 травня 2008 року таким не являється.

                    Що стосується пункту 5.5 Договору про збільшення сторонами відсоткової ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, то суд вважає, що передбачена пунктом 5.5 Договору сума не є неустойкою у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

                    З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

                    Безпідставними є посилання ТОВ "Тавріда АГРО" на порушення судом першої інстанції норм статті 77 Господарського процесуального кодексу України, так як справа розглянута в одному судовому засіданні. Необхідність відкладення слухання справи вирішується судом залежно від конкретних обставин справи і якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

                    Керуючись статтями 101, 103 пункт 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          1. Апеляційну скаргу ТОВ "Тавріда АГРО" залишити без задоволення.

          2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21 квітня 2009 року залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді