Постанова № 10677392, 03.08.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р.Справа № 3/57/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 182 від 08.07.2010 року колегію суддів у складі В.В. Беляновського, В.В. Шевченка, М.А. Мирошниченка замінено на колегію суддів у складі Г.П. Разюк, С.І. Колоколова, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Ніколащенко С.О. (довіреність № 84 від 04.01.2010 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера”

на рішення господарського суду Миколаївської області від „10” червня 2010 року

по справі № 3/57/10

за позовом Одеської залізниці, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера”, м. Миколаїв

про стягнення 59 236 грн.

В С Т А Н О В И В:

20.04.2010 року Одеська залізниця (далі по тексту –позивач) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” (далі по тексту –відповідач) заборгованості в сумі 59 236 грн. Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору про експлуатацію залізничної під’їзної колії від 25.01.2006 року, норм ст.ст. 42, 46, 137 Статуту залізниць України, пункті 5, 8 Правил зберігання вантажів та мотивовані тим, що ТОВ „МСП Ніка-Тера” відмовляється добровільно сплатити збір в сумі 59 236 грн. за зберігання вантажу (мінеральні добрива) в вагонах затриманих в жовтні 2009 року на станції призначення Жовтнева Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.06.2010 року по справі № 3/57/10 (суддя Смородінова О.Г.) здійснено процесуальне правонаступництво відповідача. Замінено ЗАТ „МСП Ніка-Тера” на ТОВ „МСП Ніка-Тера”. Позовні вимоги Одеської залізниці задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ „МСП Ніка-Тера” на користь позивача заборгованість за зберігання вантажу в вагонах на путях станції Жовтнева Одеської залізниці в жовтні місяці 2009 року в розмірі 59 236 грн., державне мито в сумі 592,36 грн. та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „МСП Ніка-Тера” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв’язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, одержувач не був повідомлений залізницею належним чином про прибуття на його адресу вантажу.

Також скаржник посилається на те, що між ТОВ „МСП Ніка-Тера” та Одеською залізницею не укладався окремий договір на зберігання вантажів, як на станціях так і у вагонах, яка б обумовлювала місце і терміни зберігання вантажів, умови і порядок їх зберігання, відповідальність сторін.

На думку скаржника, вагони, на яких Одеською залізницею нараховується плата за зберігання, є власними вагонами підприємства, крім того, ці вагони знаходились на колії № 1 Власника.

Скаржник вважає, що Одеською залізницею було порушено порядок складання актів загальної форми.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ТОВ „МСП Ніка-Тера” без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення № 199755 від 09.07.2010 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Одеської залізниці та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ „МСП Ніка-Тера”, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

25.01.2006 року між Одеською залізницею та ЗАТ „МСП Ніка-Тера”, яке в подальшому перейменовано на ТОВ „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера”, було укладено договір № 5584 про експлуатацію залізничної під’їзної колії ЗАТ „Ніка-Тера”, предметом якого є експлуатація під’їзної колії, яка належить Порту, що примикає до станції Жовтнева Одеської залізниці через стрілку № 156 і обслуговується власним локомотивом.

За змістом вищевказаного договору сторони домовились, що максимальна переробна спроможність вантажних пунктів: вивантаження - мінеральні добрива 2 вагони за 0 год. 12 хв. (одного виду вантажу), зерно - 2 вагони за 0 год. 40 хв.(одного виду вантаж), тарно - пакувальні вантажі - 1 вагон за 1 год. 10 хв. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Власник колії сплачує Залізниці плату:

- за подачу, забирання вагонів: вагони на під'їзну колію подаються локомотивами Власника колії, у разі подачі вагонів локомотивом Залізниці на колію №1 Власника колії згідно таблиці №1 Тарифного керівництва №1 „Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України", затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. р. №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 р. за №828/4121 зі змінами та доповненнями за фактичну кількість поданих та забраних вагонів на протязі доби;

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, відповідно ст. 19 Статуту залізниць України;

- за маневрову роботу - згідно Тарифного керівництва № 1;

- за зберігання вантажу у вагонах, які не подані під вивантаження з вини Власника колії, а також за зберігання рухомого складу на своїх осях на передавальних коліях №3 або №5 парку прийому справляється збір за зберігання вантажу після закінчення терміну безоплатного зберігання згідно Тарифного керівництва № 1;

- інші збори і плати згідно Тарифного Керівництва № 1 та вільних тарифів. Збори і плати вносяться: централізовано через ТехПД з урахуванням діючого коефіцієнту на підставі Договору № 413033 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до умов зазначеного договору, він не регулює відносини щодо виконання залізницею операцій, пов’язаних з завантаженням, розвантаженням вантажів.

Стаття 908 Цивільного кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України „Про залізничний транспорт”.

Згідно ст.ст.2, 8 цього Закону, умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.

Спірні правовідносини сторін по даній справі за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею та їх зберіганням.

Матеріали справи свідчать, що в жовтні 2009 року на станцію Жовтнева Одеської залізниці прибули вагони з вантажем (карбамид) на адресу ТОВ „МСП Ніка-Тера”. З пояснень сторін –це вантаж був не транзитний напрямком з Горлівки Донецької області.

З наданих позивачем накопичувальних карток та довідок –розрахунків всі вагони, за якими виставлено рахунки за зберігання, мають нумерацію на цифру „5”, тобто є власними вагонами відповідача. Відтак, залізниця не є власником зазначених вагонів.

Пункт 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (з наступними змінами і доповненнями) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Правила зберігання вантажів (розділ 7 Правил перевезень), затверджені на підставі пункту 5 Статуту залізниць України Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24.11.2000 року за № 866/5087 (з наступними змінами і доповненнями), у пункті 5 встановлюють, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пункт 8 Правил зберігання вантажів встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці –з моменту затримки.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затверджений Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 № 551 та зареєстрований Міністерством юстиції 01.12.1999 за № 828/4121 (з наступними змінами і доповненнями) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Оскільки ст.908 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України визначили, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами (статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, то у суду нема правових підстав не застосовувати норми Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1, які видані і зареєстровані у встановленому порядку, і не скасовані, не визнані нечинними та не зняті з державної реєстрації.

Норми пункту 46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1 не передбачають обов’язкового укладання окремого договору на зберігання вантажу до його фактичної видачі одержувачу, який перевозиться за договором перевезення (накладної), як і не передбачають винятку щодо плати за зберігання вантажів у вагонах, які належать іншим країнам, або належать вантажовласникам на праві власності (приватні вагони).

Пункт 7 Правил зберігання вантажів встановлює, що на прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначаються окремою угодою між залізницею і вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберігатись вантажі у вагонах і контейнерах. В цих випадках плата за зберігання визначається за вільними тарифами на умовах цієї окремої угоди.

Між тим, така угода на зберігання вантажів з оплатою за вільними тарифами сторонами по даній справі не укладалась.

Згідно з пунктом 42 Статуту залізниць України, залізниця зобов’язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.

Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Згідно з пунктом 2.5 додаткової угоди до договору № 5584 від 25.01.2006 р., сторони дійшли згоди, що повідомлення про подачу вагонів на колію № 1 парку прийому, передаються цілодобово по телефону за 2 години до подачі із записом в книзі повідомлень.

Пункт 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і не загального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24 години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Відповідно до вимог частини першої статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною другою статті 129 Статуту, визначено вичерпний перелік обставин, для засвідчення яких складається комерційний акт. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (частина 4 ст. 129 Статуту).

У відповідності із ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Залізниця же зі свого боку по спірним відносинам повинна довести належними засобами доказування дотримання порядку повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу, факт зберігання вантажу понад встановлені терміни безоплатного зберігання, довести, що понаднормативне зберігання не залежало від залізниці, а залежало від вантажовласника.

Позивач, в свою чергу, документально (книга прибуття вантажів та витяг з книги повідомлення про дату прибуття вантажу) довів дотримання порядку повідомлення відповідача про прибуття вантажу на станцію. Так, з записів вбачається, що телефонограмами про подавання вагонів залізницею були повідомлені наступні особи відповідача: 17.10.2009 року –Осипов; 18.10.2009 року –Игнатенков; 21.10.2009 року –Карпов.

Також з огляду залізничних накладних (вагони з грузом - селітра аміачна), наприклад - накладної 008064, вбачається, що накладна має штамп Миколаївської митниці про дозвіл перетину державного кордону від 18.10.09 р. що свідчить про те що відповідач на якого покладені обов’язки щодо розкредитування вантажу, був повідомлений про подання вагонів 17.10.09 р., як і зафіксовано в книзі повідомлень.

Виходячи з пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за № 165/3458 (далі - "Правила користування") у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, (форми "ГУ-23" - Додаток № 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855. Відповідно до п.3 зазначених Правил, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення з очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Отже, належним і допустимим доказом посвідчення обставин, що є підставою для нарахування плати за понаднормативне зберігання вантажу є Акти загальної форми.

Відповідно до вищевикладеного, Одеська залізниця на підтвердження факту затримки вагонів надала Акти загальної форми № 4955 від 22.10.09 р., № 4956 від 22.10.2009 р., № 4957 від 22.10.2009 р., № 4958 від 22.10.2009 року, № 4977 від 23.10.2009 року, № 4978 від 23.10.2009 року, які відповідають Додатку 6 (Форма ГУ-23) Правил користування вагонами і контейнерами. Представник вантажоотримувача від підпису в актах та в накопичувальних картках відмовився.

Після ж закриття актів загальної форми та подавання вагонів на під’їзду колію ТОВ “МСП Ніка-Тера”, позивачем були відкриті пам’ятки про подавання вагонів під вивантаження, які, до речі, підписані представниками як позивача так і відповідача без зауважень.

З аналізу наданих Одеською залізницею документів вбачається, що вони складені ним в зв’язку з понаднормовим зберіганням вантажу у вагонах, в яких зазначені час початку та закінчення простою, вказані причини простою вагонів на коліях Одеської залізниці з вини одержувача.

З цих же підстав не можуть бути прийняті до уваги посилання ТОВ „МСП Ніка-Тера” на відсутність окремого договору на зберігання вантажів, на те, що залізниця неналежним чином сповістила товариство про прибуття вантажу та на відсутність вільних місць для вивантаження вагонів.

Крім того, в розрахунку Одеської залізниці при нарахуванні збору за зберігання 3436,0 селітри у розмірі 46 956 грн. позивач посилається на норми п.2.1 Тарифного керівництва № 1.

Відповідно п.п.2.1 Тарифним керівництвом № 1 не передбачено справляння збору за зберігання небезпечних вантажів в вагонах. У відповідності з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України наведено перелік термінів, які вживаються в цьому Статуті. Так, зокрема, під транспортними засобами розуміється залізничний рухомий склад, до якого належать вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт і окремо зазначено контейнери. В п.п.2.1 Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України зазначено, що після закінчення терміну безоплатного зберігання до моменту вивезення вантажів вантажоодержувачами (експедиторами) за зберігання небезпечних вантажів справляється збір за кожну добу в розмірах: 2,10 грн. за одну тону вантажу при зберіганні в критих складах і 1,20 грн. за одну тону вантажу - при зберіганні на відкритих складах. В даному разі під поняттям „критий і відкритий склад" необхідно розуміти визначення транспортного засобу, яке передбачено в ст. 6 Статуту залізниць України, тобто це залізничний рухомий склад до якого належать вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт і окремо зазначено контейнери.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України під небезпечними вантажами розуміють речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які через присутні їм властивості за наявності певних факторів можуть в процесі транспортування, під час проведення вантажних робіт та збереження призвести до вибуху, пожежі, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів транспорту, заподіяння матеріальних втрат і шкоди навколишньому середовищу, а також загибелі, травмування, отруєння, опіків, захворювання людей, тварин.

Перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом регулюються Правилами перевезень небезпечних вантажів залізницями, затвердженого на п'ятнадцятому засіданні Ради по залізничному транспорту 05.04.1996 року. У відповідності з вимогами п.п.1.1.1 зазначених Правил дія цих Правил розповсюджується на перевезення небезпечних вантажів залізницями держав-учасниць СНД та являються обов'язковими для працівників залізничного транспорту, відправників та одержувачів небезпечних вантажів, портів та ін.

Відповідно до офіційних даних аміачно-нітратне добриво (селітра) відноситься до небезпечних вантажів.

Згідно п.п.1.1.5 зазначених Правил вантажовідправники, вантажоодержувачі та залізниці несуть відповідальність за невиконання дійсних Правил у відповідності з діючим законодавством своїх країн та міжнародними угодами.

За змістом положень п. 2.1.40 Правил перевезень небезпечних вантажів вагони з небезпечними вантажами, повинні бути прийняті вантажоодержувачами та портами на свої під'їзні колії. Дрібні відправки та контейнери з небезпечними вантажами повинні бути вивезені з території станції протягом 24 годин з моменту одержання вантажоодержувачем повідомлення про прибуття вантажу. Вантажоодержувачі не мають права відмовитись від прийому прибувши на їхню адресу небезпечних вантажів.

Вищенаведене свідчить, що вантажоодержувач –ТОВ „МСП Ніка-Тера” порушив вимоги Правил перевезень небезпечних вантажів в частині несвоєчасного прийому вагонів, завантажених небезпечним вантажем 5-го класу (селітра аміачна), під вивантаження на власну колію.

За умовами пункту 2.6 додаткової угоди до договору № 5584 від 25.01.06 р. вагони для під’їзної колії подаються локомотивом Залізниці на виставочну колію № 1 парку прийому, що знаходиться на балансі Власника колії.

Подальший рух вагонів виконується локомотивом Власника колії.

У пункті 2.9 додаткової угоди до договору встановлено, що при знаходженні власних вагонів на колії № 1 парку прийому станції, що знаходиться на балансі власника колії плата за користування, збір за зберігання не нараховується.

В ході дослідження матеріалів справи судом було встановлено, що твердження відповідача про знаходження вагонів на колії № 1 парку прийому ст. Жовтнева спростовується пам’ятками про користування вагонами та відомостями плати за користування вагонами, які складаються після виконання прийомо-здавальних операцій на коліях станції Жовтнева, на підставі яких нараховані суми за користування вагонами за актами затримки та які підписані представниками залізниці та відповідача без зауважень і ці суми списані з особистого рахунку відповідача.

Отже, понаднормова затримка вагонів сталася з причин, які залежали саме від вантажоотримувача –порту.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „МСП Ніка-Тера”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

ТОВ „МСП Ніка-Тера” було повідомлено залізницею належним чином про прибуття на його адресу вантажу, що підтверджується відповідними записами у книзі повідомлення вантажоодержувача, яке ведеться на підставі укладеного сторонами договору про експлуатацію під’їзної колії відповідача. Витяг за такої книги, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 01-08/71 може бути належним доказом повідомлення залізницею вантажовідправника, вантажоодержувача про подачу вагонів або про зміну встановленого порядку подачі вагонів та інших повідомлень.

Відомості плати за користування вагонами №№ 23103130, 24103133, 25103148, 25103152, 25103154, 26103172, 19113468 свідчать про нарахування сум за користування вагонами за актами затримки по віні вантажоодержувача. Такі відомості підписані представниками сторін без зауважень, а відповідні суми списані з особистого рахунку відповідача в ТехПД.

ТОВ „МСП Ніка-Тера” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог Одеської залізниці.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 10.06.2010 року по справі № 3/57/10 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „МСП Ніка-Тера” –без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від „10” червня 2010 року по справі № 3/57/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” –без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя           С.І. Колоколов

Суддя           Г.П. Разюк

Суддя           М.С. Петров