Ухвала суду № 106771848, 14.10.2022, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/746/22

Провадження № 2-о/0186/39/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2022 року м. Першотравенськ.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Кривошеї С.С.

при секретарі: Кобки Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з заявою, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що у період часу з 29 жовтня по 19 грудня 1987 року він перебував у зоні відчуження та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку з чим отримав статус ліквідатора аварії на ЧАЕС, а тому має право на отримання пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

19.12.1997 року Центральним архівом Міністерства оборони України йому видано довідку №51/1/6953 в якій зазначено "... По документам воинской части № НОМЕР_1 установлено, что ОСОБА_1 был призван на сборы и в составе части принимал участие в ликвидации последствий аварии на ЧАЭС в период с 15.11.1987 (приказ № 368) по 19.12.1987 (приказ № 402)...".

Проте у довідці Центрального архіву Міністерства оборони України від 19.12.1997 року №51/1/6953 міститься описка щодо початкової дати перебування, а сама зазначено "... 15.11.1987...", що зазначено помилково, так як фактично він прибув у зону ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 29.10.1987, що також підтверджується змістом самої довідки, а саме: на першій сторінці довідки зазначено, що він виїжджав у зону небезпеки 03, 04, 05, 06, 07, 08 та 11 листопада 1987 року, що не узгоджується з вказаною датою прибуття 15.11.1987, тобто згідно дат виїзду вбачається, що він здійснював виїзди раніше ніж взагалі прибув, що свідчить про наявність помилки; у тексті довідки, зазначено що всього він мав 39 виїздів, при цьому якщо порахувати кількість днів у період перебування з 15.11.1987 року по 19.12.1987 року, як зазначено на першій сторінці довідки, то всього кількість днів за цей період становить 34 дні, що знову ж таки підтверджує наявність помилки у початковій даті перебування, так як кількість днів виїзду 39 є меншою, ніж загальний період перебування 34 дні; на третій сторінці довідки вказується грошовий розрахунок, який проводиться, де зазначено перебування "... с 29.10 по 19.ХІІ-87- 52 дня, отпуск с 12.ХІ-14.ХІ-3 дня...", тобто підтверджується реальна дата та реальна кількість днів перебування - 52 дні, що відповідає зазначеному періоду та узгоджує 39 днів виїздів, про які зазначено на першій сторінці.

Більше того, факт перебування його з 29.10.1987 року по 19.12.1987 року у зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС також підтверджується: довідкою в/ч НОМЕР_2 у якій зазначено, що строк його перебування з 29.10.1987 року, а також проведено розрахунок виходячи саме з дат та строків перебування з 29.10.1987 року по 19.12.1987 року; довідкою Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/6029 від 14.08.2019 року; довідкою Галузевого державного архіву міністерство оборони України №179/1/10015 від 25.10.2021 року, де також зазначено, що період його перебування з 29.10.1987 року (наказ № 35 від 29.10.1987 по 19.12.1987 (наказ № 402 від 19.12.1987).

Тобто дійсно, можна вести мову про те, що у довідці центрального архіву Міністерства оборони України від 19.12.1997 року №51/1/6953 міститься описка, яка спростована відомостями цієї ж довідки та іншими довідками.

Однак враховуючи таку помилку щодо початкової дати перебування у зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він не може отримати пенсію у справедливому розмірі, який має відповідати рівню грошового забезпечення, яке б він мав би отримати.

10.09.2020 року рішенням Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №909340150046 за результатами розгляду його заяви про перерахунок пенсії, йому було відмовлено на тій підставі, що "... відповідно до наданих документів встановлено розбіжності, а саме у довідці ЦАМО від 19.12.1997 року №51/1/6953 та довідці про заробітну плату від 14.08.2019 року №248/6029, яка видана департаментом фінансів Міністерства оборони України міститься розбіжності у періоді перебування в зоні ЧАЕС (в довідці №51/1/6953 період зазначено 15.11.1987 року по 19.12.1987 року, у довідці про заробітну плату від 14.08.2019 року 24 6029 період зазначено з 29.10.1987 року по 19.12.1987 року).

17.02.2021 року рішенням Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення №909340150046, згідно якого йому повторно було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з більшої заробітної плати, а в описовій частині вказано, що підставою відмови є наявність розбіжностей у довідках від 19.12.1997 року №51/1/6953 наданих Центральним архівом Міністерство оборони України та довідці від 14.08.2019 року №248/6029 наданої Департаментом фінансів Міністерства оборони України, щодо періоду його роботи в зоні відчуження на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Управлінням направлялись запити від 10.09.2020 року та 17.02.2021 року, однак відповідей немає (про що зазначено в тексті самого рішення), відтак вбачається, що є розбіжності у даті його перебування у зоні відчуження на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що позбавляє його права на перерахунок пенсії.

Також доказами того, що йому відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з наявними розбіжностями у датах перебування є листи Головного управління Пенсійного фонду України №5311-5512/С-02/8-1200/21 від 30.12.2021 року та Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України № 2800-03203-8/26520 від 29.06.2022 року, тобто у позасудовому порядку надати інформацію про дати перебування він немає можливості, що є підставою для звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту.

Спору про право щодо встановлення періоду його перебування немає, оскільки заінтересована особа у зв`язку з розбіжностями не бере період перебування до уваги, а від встановлення юридичного факту його перебування у зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС залежить виникнення його майнових прав на пенсію.

Сторони у справі у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає що заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1)родинних відносин між фізичними особами; 2)перебування фізичної особи на утриманні; 3)каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4)реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5)проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6)належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7)народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8)смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9)смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті315 ЦПК України).

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Пунктом 1 частини першої ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Кошти ПФУ відповідно до статті 73 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи ПФУ; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів ПФУ.

Відповідно до п.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління встановлено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України

Основними завданнями управління ПФУ є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом (пункт 3 зазначеного Положення).

Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення управління ПФУ відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій ПФУ є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування, перерахунку та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, є публічно-правовим спором, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу перерахунку та виплати пенсії заявнику.

Оскільки спір є публічно-правовим, який виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому спір який стосується саме невиконання суб`єктом владних повноважень своїх функцій з приводу перерахування та виплати пенсії заявнику та повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №712/1924/18 (провадження № 61-3277св19) Верховного Суду зробила аналогічний висновок, зазначивши, що відповідно до покладених завдань і функцій ПФУ є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування, перерахунку та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановись обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини (далі - «ЄСПЛ», «Суд») у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд залишає без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження (адміністративне судочинство), з урахуванням ч.2 ст.20 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.315 ЦПК України, - суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право звернутися із адміністративним позовом до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

СУДДЯ: С.С.Кривошея