Рішення № 10676929, 03.08.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          03.08.2010           Справа № 2/129-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Чумаченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні Дистриб'юторські Системи", м. Київ

до Малого приватного підприємства "Таврія", смт. Нововоронцовка Херсонської області

про стягнення 43019,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гірняк О.І., довіреність від 05.05.2010 року

від відповідача: не прибув

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні Дистриб'юторські Системи" звернулось до суду з позовом до малого приватного підприємства "Таврія" про стягнення 43019,84 грн. заборгованості та інших нарахувань за отриману відповідачем продукцію, оплата якої ним здійснена не була. Позовні вимоги ґрунтуються на ствердженні позивача про невиконання покупцем договірних зобов'язань щодо розрахунку за товар, отриманий МПП "Таврія" у грудні 2009 року, строк оплати якої сплинув.

В судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав заявлені вимоги та просить стягнути з МПП "Таврія" на користь ТОВ "УДС" 36944,28 грн. вартості отриманого товару, 3783,50 грн. пені, 555,68 грн. - 3% річних, 1736,38 грн. інфляційних збитків та судові витрати по справі, з посиланням на надані докази і матеріали справи, здійснені розрахунки.

Відповідач до суду не прибув про причини неприбуття в судове засідання свого представника не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу не надав. В той же час, матеріали справи свідчать про отримання МПП "Таврія" позовної заяви з викликом в судове засідання, але відповідач наданими йому процесуальними правами не скористувався.

Згідно положень ст.ст.4-2, 4-3 Господарсько-процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Призначаючи розгляд справи на 03.08.2010 року, суд надавав можливість сторонам, в тому числі і відповідачу, підготувати та подати всі необхідні документи для вирішення спору по суті, безпосередньо прийняти участь в судовому засіданні.

Відповідач у судове засідання не прибув, наданими йому процесуальними правами скористатись не побажав.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі матеріалів і доказів, що знаходяться у справі і надані позивачем.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, заслухавши представника позивача, дослідивши правовідносини сторін і умови договору між ними, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2009 року між ТОВ "Універсальні Дистриб'юторські Системи" (позивачем, постачальником) та МПП "Таврія" (відповідачем, покупцем) укладено договір поставки № 0732-543, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця алкогольні та безалкогольні напої, що мають назву продукції або товару, в асортименті партіями відповідно до накладних, а покупець взяв на себе зобов'язання сплатити отриману за накладними та іншими товаро-розпорядчими і транспортними документами продукцію. Ціна товару, його якість, кількість, асортимент, назва та інше зазначається у специфікаціях, накладних, які узгоджуються сторонами і засвідчуються підписами уповноважених осіб.

Відповідно до пункту 2.4 договору сторони узгодили, що покупець кожну партію товару сплачує не пізніше 7 календарних днів з дати його отримання згідно даних супровідних документів.

За умовами договору поставки № 0732-543 від 29.05.2009 року ТОВ "УДС" 07.12.2009 року за накладною № РН-43-017220 передав, а МПП "Таврія" отримав горілчану продукцію загальною вартістю 40982,40 грн., яку повинен був оплатити до 15.12.2009 року - дати оплати згідно договору, з урахуванням відстрочки платежу 7 календарних днів. В той же час, відповідач оплату отриманого товару здійснив частково, у розмірі 4038,12 грн., у зв'язку із чим створилась заборгованість у розмірі 36944,28 грн. Доказів перерахування цих грошових коштів товариству "УДС" МПП "Таврія" в судове засідання не надало.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України господарські договірні зобов'язання повинні виконуватись належним та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, позовні вимоги товариства до підприємства про стягнення 36944,28 грн. основного боргу суд вважає законними і обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

На підставі положень ст. 625 ЦК України позивачем заявлені вимоги про стягнення з МПП "Таврія" 555,68 грн. - 3 % річних, а також 1736,38 грн. інфляційних збитків відповідно до наданих розрахунків.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як слідує з приписів зазначеної норми, сума інфляції та річних нараховуються на суму боргу основного грошового зобов'язання.

Передбачене статтею 625 ЦК України право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним коштами, які підлягають сплаті кредитору. Враховуючи зазначене, інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних входять у склад грошового зобов'язання. Три процента річних за період з 16.12.2009 року по 16.06.2010 року за 183 дні прострочення з суми боргу 36944,28 грн. складає 555,68 грн. за формулою: 36944,28 х 183 х 3 % : 365 = 555,68.

Збитки пов'язані з інфляцією за період з 16.12.2009 року по 16.06.2010 року із розрахунку діючих індексів інфляції 2009-2010 років становлять 1736,38 грн., які нараховані за формулою: 36944,28 х 1,047 = 38680,66 - 36944,28 = 1736,38. Індекс інфляції: 100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9 х 99,7 х 99,4 = 1,047.

Розрахунок 3% річних та інфляційних збитків перевірені судом і визнаються правильними, а тому 555,68 грн. річних та 1736,38 грн. інфляційних підлягають стягненню з МПП "Таврія" на користь позивача.

З посиланням на пункт 3.3. договору, ст.ст. 549-552, 623-624 ЦК України, 230-232 ГК України відповідачеві нарахована пеня, яка визначена у договорі поставки від 29.05.2009 року у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. В той же час, ТОВ "УДС" здійснило нарахування пені з 16.12.2009 року по 16.06.2010 року за 183 дні за подвійного обліковою ставкою НБУ, що діяла у той час. Розмір нарахованої пені згідно наданого позивачем розрахунку складає 3783,50 грн. Але ця вимога товариства "Універсальні Дистриб'юторські Системи" задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.2 ст.343 цього ж Кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України "Про відповідальність за своєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. N 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002р. N 2921-ІП), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За вказаних обставин суд вважає, що пункт 3.3. договору № 0732-543 від 29.05.2009 року є таким, що суперечить чинному законодавству, а тому застосуванню не підлягає.

Суд також прийшов до висновку, що ТОВ "УДС" та МПП "Таврія" за договором поставки не узгодили відповідальність покупця з питань несвоєчасної оплати або прострочення оплати за отриманий товар. Відповідний пункт договору (п. 3.3.) не містить даних про початок нарахування пені, строк її нарахування, прив'язаність до плаваючої величини облікової ставки НБУ та інших суттєвих даних щодо порядку, підстав та методики нарахування цієї штрафної санкції.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Таким чином, пункт 3.3. договору слід вважати недійсним.

З урахуванням викладеного, з МПП "Таврія" на користь товариства підлягає стягненню 36944,28 грн. основного боргу, 555,68 грн. 3 % річних, 1736,38 грн. інфляційних збитків, а інші вимоги суд залишає без задоволення. Судові витрати по справі суд покладає на відповідача відповідно до положень ст. 49 ГПК України, пропорційно суми задоволених вимог від ціни позову, що складає 91,21 %.

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з малого приватного підприємства "Таврія", 74200, Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, 22-А, код ЄДРПОУ 14129039, р/р2600401002346 в ХФ ВАТ "Кредобанк" МФО 352413 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні Дистриб'юторські Системи", 04050, м. Київ, вул. Артема, 103 в літері "А", код ЄДРПОУ 36411407, п/р 26005144884 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805, 36944,28 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 28 коп.) основного боргу, 555,68 грн. (п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 68 коп.) - 3% річних, 1736,38 грн. (одна тисяча сімсот тридцять шість гривень 38 коп.) інфляційних збитків, 392,36 грн. (триста дев'яносто дві гривні 36 коп.) державного мита та 215,26 грн. (двісті п'ятнадцять гривень 26 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам по справі

          Суддя С.В.Скобєлкін

          Дата підписання рішення

          відповідно до вимог ст. 84 ГПК України                     05.08.2010 р.