Рішення № 106768681, 25.03.2022, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1310/21

Провадження № 2/503/42/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2022 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Калашнікової Т.О.,

при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання в порядку спадкування права власності на спадкове майно. В позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 1,78 га, що розташована на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вона є єдиним спадкоємцем за законом І-ї черги. Однак оформити спадщину позивачка не може через втрату оригіналу державного акту на земельну ділянку серії ЯА № 296892, виданого Кодимською районною державною адміністрацією. А тому ОСОБА_1 змушена звернутися з даним позовом до суду про визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, від неї надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Представник Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в підготовче засідання також не з`явився, надавши до суду заяву, в якій визнав позов та просив розглянути цивільну справу у його відсутність.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , місце смерті Республіка Молдова, м. Рибниця, що стверджується копією свідоцтва про смерть з офіційним перекладом (а.с.10-11).

Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 та відповідно є спадкоємцем І-ї черги за законом після його смерті. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 05.08.1979 року (а.с.8).

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №296892, що був виданий 28.11.2005 року Кодимською райдержадміністрацією, ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 1,78 га, що розташована на території Писарівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень ст.15 Договору між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікованого 10.11.1994 року, документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Як вказано у Листі-роз`ясненні Міністерства юстиції України №26-26/291 від 11.05.2010 року щодо застосування міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, такі документи звільняються від потреби легалізації в державах-членах СНД, оскільки це передбачено Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах в редакції від 21.01.2006 року.

Так, дійсно відповідно до ст.13 цієї Конвенції документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2021 року (а.с.9), виданого державним нотаріусом Рибницького нотаріального округу Рак В.В. встановлено, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється його дружина ОСОБА_1 . Спадкова справа №294/2021. Отже, позивачка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка.

Цей документ підготовлений та засвідчений компетентним органом Республіки Молдова, скріплений гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, і за цими ознаками, виходячи із змісту ст.13 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах в редакції від 21.01.2006 року та положень ст.15 Договору між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікованого 10.11.1994 року, має силу документа на території України без потреби будь-якого іншого засвідчення, доказове значення як офіційний документ, та в розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України є належним, допустимим та достовірним доказом у даній цивільній справі на підтвердження викладених у позовній заяві обставин.

Разом з цим, як вбачається зі змісту листа державного нотаріусу Кодимської державної нотаріальної контори Налдіної М.М. №1140/01-16 від 27.11.2021 року спадкова справа в Україні до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась (а.с.19).

Процедура спадкування в Україні визначає й регулює ЦК України, але за умови наявності в таких відносинах іноземного елемента застосовується Закон України "Про міжнародне приватне право".

Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

За загальним правилом, спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Рибниці, Республіка Молдова, що стверджується копією свідоцтва про смерть з офіційним перекладом (а.с.10-11).

Окрім Закону України "Про міжнародне приватне право", спадкування з іноземним елементом може регулюватися низкою міжнародних документів, присвячених питанням іноземного спадкування. 10 листопада 1994 року Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, та 14 липня 1995 року вона набула чинності для України.

Застосовується Конвенція у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном.

Громадяни кожної із держав-учасниць цієї Конвенції, а також особи що проживають на їхніх територіях, користуються на території всіх інших Договірних Сторін по відношенню до своїх особистих і майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни даної Конвенції.

Згідно зі ст.ст.44 ,45, 48 Конвенції громадяни кожної із Договірних сторін можуть спадкувати на територіях інших Договірних сторін майно чи права за законом чи за заповітом на рівних умовах і в тому ж об`ємі, як і громадяни даної Договірної сторони. Право спадкування майна, крім випадків, передбачених пунктом 2 ст.45, визначається по законодавству тієї Договірної Сторони, на території якої спадкодавець мав останнє місце проживання. Право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони на території якої знаходиться це майно. Провадження в справах про спадкування рухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких спадкодавець мав останнє місце проживання на час своєї смерті. Провадження в справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких знаходиться нерухоме майно.

Так, дійсно, позивач ОСОБА_1 звернулася для оформлення спадкових прав до нотаріуса за місцем відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 померлого ОСОБА_2 , а саме у Республіці Молдова та прийняла спадщину. Крім того, позивачка оформила право власності на спадкове майно, що знаходиться у Республіці Молдова. Також судом встановлено, що спадкове майно після смерті ОСОБА_2 також знаходиться і на території України, а саме земельна ділянка площею 1,78 га, що розташована на території Писарівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

. Однак оформити спадщину позивачка не може через втрату оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку та не прийняття спадщини на території України. Дана обставина підтверджується оголошенням про втрату оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №296892, що був виданий 28.11.2005 року Кодимською райдержадміністрацією на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,78 га на території Писарівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеного у друкованому виданні «Вісті Кодимщини», випуск №38 (10998) від 18.09.2021 року (а.с.12).

Відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно відповідно до п.2 Глави 7, п.1 Глави 13 розділу І та п/п.4.12 п.4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції №296/5 від 22 лютого 2012 року, є підставою для відмови у вчиненні нотаріусом відповідної нотаріальної дії - відмови у видачі спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину.

Статтями 16, 328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.ст.1216-1218, ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Передбачені ст. 1224 ЦК України підстави щодо усунення позивача від права на спадкування відсутні.

Таким чином, при відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити своє право на прийняту спадщину шляхом одержання в нотаріальній конторі відповідного свідоцтва про право на спадщину, тому належним способом захисту її порушеного спадкового права є визнання за нею в судовому порядку права власності на належну спадкодавцю ОСОБА_2 земельну ділянку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Крім того, відповідач визнав позов у повному обсязі, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що з урахуванням положень ч.4 ст.206 ЦПК України, надає суду підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 1,78 га на території Писарівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на підставі втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА №296892, що був виданий 28.11.2005 року Кодимською райдержадміністрацією, належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду складено 25 березня 2022 року.

Суддя Т.О. Калашнікова