Рішення № 10676827, 29.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2010 р. Справа № 29/134-10

вх. № 4953/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Маслов Л.К.

відповідача - Мамаєв С.Г.

розглянувши справу за позовом ВАТ "Видавництво "Харків" Корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", м. Харків

до ТОВ "Оберіг", м. Харків

про стягнення 42754,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Видавництво "Харків" Корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Оберіг" 40224,35 грн. боргу, 609,62 грн. річних, 1920, 96 грн. інфляційних та судові витрати на тій підставі, що позивач виконав для відповідача роботи, а відповідач оплату їх вартості належним чином не здійснив.

03.06.10 до суду надійшло клопотання позивача про забезпечення позову, в якому він просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно ТОВ "Оберіг".

Ухвалою суду від 03.06.10 було порушено провадження по справі та задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.07.2010р. розгляд справи було відкладено на 19.07.2010р.

12 липня 2010 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги він визнає частково, а саме у розмірі 40224,35 грн. та просить суд, у зв"язку із скрутним фінансовим становищем підприємства, скасувати фінансові санкції щодо підприємства відповідача. Разом із відзивом на позовну заяву відповідач надав копії платіжних доручень на підтвердження сплати боргу.

19 липня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду заяву (вих.№0719/1 від 19.07.2010р.), в якій просить суд відкласти розгляд справи, з метою підготовки заперечень на позовну заяву.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення клопотання відповідача не заперечував.

Розгляд справи було відкладено на 29.07.10.

В судовому засіданні 29.07.10 була оголошена перерва до 30.07.10 для надання сторонам можливості викласти письмово свої пояснення.

В судове засідання 30.07.10 позивач не з’явився, раніше позов підтримував у повному обсязі, через канцелярію суду подав заяву, в якій просить долучити до матеріалів справи докази отримання платежів від відповідача – виписки банку (фактично надав їх у вигляді зачвідчених своєю печаткою копій платіжних доручень), та ухвалити рішення з урахуванням здійснених відповідачем платежів. Також, в своїй заяві позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у повному обсязі, оскільки спір виник з вини відповідача та оплата здійснена вже після звернення до господарського суду.

Відповідач проти позову заперечує в частині стягнення 3% річних та інфляційних, надав письмові пояснення щодо здійснених ним платежів платіжними дорученнями №168 та №169 від 8.07.10 (стосовно того, що ці платежі здійснені саме за рахунками, які є предметом спору), також заявив клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду від 3.06.10.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Протягом 2009-2010 ВАТ “Видавництво “Харків” на замовлення ТОВ «Оберіг» виконувало роботу по друкуванню книжок. Загалом позивачем було виконано робіт на загальну суму 90229,35 грн. Результати виконаних робіт з друкування книжок були передані замовнику, що підтверджується накладним, актами, які підтверджують відвантаження продукції та зокрема рахунками в яких стоїть підпис відповідача під отриманням продукції. Претензій до позивача з боку відповідача до якості виконаної роботи не пред’являлись. Після остаточної здачі роботи, відповідач частково розрахувався з позивачем за виконану роботу, сплативши йому 50 005,00 грн. На день розгляду позову сума боргу відповідача перед позивачем складає 40224,35грн.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив про те, що він дійсно замовляв роботу по друкуванню книжок протягом 2009-2010 у ВАТ “Видавництво “Харків”. Виготовлену продукцію вартістю 90229,35 грн. відповідач дійсно отримав, претензій до позивача щодо якості виконаних робіт не має, проте розрахувався з позивачем частково, борг склав 40224,35грн.

Таким чином, між позивачем та відповідачем фактично існували правовідносини підряду, про що представники сторін підтвердили під час розгляду справи.

Згідно з частиною 2 статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тому, відповідач зобов'язаний був оплатити роботи не пізніше наступного робочого дня після отримання товару.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 23.10.2009р. по 31.05.2010 р. в сумі 609,62грн. та інфляційні за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року в сумі 1920,96грн. Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що від відповідає вимогам закону та виконаний з урахуванням офіційно встановлених значень індексів інфляції за відповідні періоди.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Платіжними дорученнями №№168,169 від 8.07.2010 відповідач, з урахуванням наданих письмових пояснень стосовно деяких помилок в призначеннях платежу, основний борг погасив в повному обсязі, з чим в судовому засіданні 29.07.10 представник позивача погодився.

У зв’язку із цим, в частині стягнення 40224,35грн основного боргу провадження по справі підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить стягнути з відповідача в повному обсязі, адже провадження по справі порушено 3.06.10, а борг сплачений 8.07.10, тобто спір виник з вини відповідача.

Керуючись ст.ст. 193, 317 ГК України, ст.ст. 526, 625, 854 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 47, 49, 67-68, 75, п. 1-1) ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Оберіг” (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, б.62, кв. 97, код ЄДРПОУ 31339960, рах. №26008811379740 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 351016) на користь відкритого акціонерного товариства “Видавництво “Харків” корпоративне підприємство ДАК “Укрвидавполіграфія ” (61037, м. Харків, пр-т. Московський, 247, код ЄДРПОУ 05905728, рах. №260090175301 в ХФ АТ Брокбізнесбанк, м. Харків, МФО 350910) 3% річних за період з 23.10.2009р. по 31.05.2010 р. в сумі 609,62грн. та інфляційні за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року в сумі 1920,96грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 427,55 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову провадження по справі припинити.

Суддя