Рішення № 10676719, 27.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 р. Справа № 55/92-10

вх. № 4306/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Яковлевої О.М.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіабата", м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення 85944,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адіабата", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків, 76729,62 грн. заборгованості, 9215,02 грн. штрафних санкцій та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 238/0209ВХ від 11.02.09 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 червня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 червня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 22 червня 2010 року.

07 червня 2010 року позивач надав до канцелярії суду клопотання про забезпечення позову (вих.№48 від 03.06.2010р.), в якому просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача на суму 85944,64грн.

18 червня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області супровідним листом (вих.б/н від 16.06.2010р.) документи, на виконання вимог ухвали суду у справі 55/92-10.

18 червня 2010 року позивач надав до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№11817), в якій просить суд стягнути з відповідача 76729,62 грн. заборгованості, пеню у розмірі 4912,80грн., інфляційні витрати у розмірі 3583,27грн., 3% річних у розмірі 718,95грн., 859,45грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 12 липня 2010 року.

Ухвалою голови господарського суду від 12 липня 2010 р., у зв"язку зі стажуванням судді Гребенюк Н.В. в Харківському апеляційному господарському суді, справу № 55/92-10 було передано для подальшого розгляду судді Інте Т.В.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 12 липня 2010 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 12 серпня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 липня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 27 липня 2010 року.

Ухвалою голови господарського суду від 26 липня 2010 р., у зв"язку з великою навантаженістю судді Інте Т.В., справу № 55/92-10 було передано для подальшого розгляду судді Гребенюк Н.В.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги .

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно довідки з Головного Міжрегіонального управління статистики у м. Києві станом на 15 травня 2010 року юридична адреса відповідача - 61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 7, саме на вказану адресу судом направлялись процесуальні документи.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

11 лютого 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адіабата", м. Київ (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" м. Харків, (далі відповідач) було укладено договір № 238/0209ВХ, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставляти товар, а відповідач, в свою чергу, приймати та оплачувати його. Пунктом 15.4 договору передбачена відповідальність відповідача, а саме за порушення строку оплати товару відповідач на вимогу позивача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення оплати. Пунктом 16.1 договору передбачений строк його дії, а саме цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до терміну, визначеному в п. 8 Угоди про Умови.

Сторони до договору уклали додаткову угоду № 1 погодження розбіжностей від 11.02.09 р., в якій п. 7.1 виклали в наступній редакції:"Строк оплати товару визначається в пункті 3 Угоди про Умови, і відраховується або з дня виконання позивачем зобов"язання з поставки товару".

Сторони також уклали угоду про умови, відповідно до п. 3 якої строк платежу- 45 календарних днів з дня поставки на товари виробництва концерна "МАХІТ"; 30 календарних днів на всі інші товари. Пунктом 7 строк дії договору встановлений до 31.12.09 р.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 156286,97 грн., що підтверджується видатковими накладними № № 162505, 162483 від 20.07.09 р., 166091 від 23.07.09 р., 171835 від 30.07.09 р., 189066 від 19.08.09 р., 204404 від 04.09.09 р., 210012 від 10.09.09 р., 211266 від 11.09.09 р., 215739 від 16.09.09 р., 216723 від 17.09.09 р., 227441 від 28.09.09 р., 233098, 233107, 233128 від 02.10.09 р., 251687 від 21.10.09 р., 275883 від 17.11.09 р., які підписані обома сторонами.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей ЯПТ № 099648/4687 від 13.07.09 р., ЯПТ № 099735/4774 від 20.07.09 р., 099835/4875 від 27.07.09 р., ЯПТ № 099957/5097 від 17.08.09 р., ЯПТ № 431352/5292 від 31.08.09 р.., ЯПТ № 431416/5356 від 07.09.09 р., ЯПТ № 431492/5432 від 14.09.09 р., ЯПТ № 431634/5774 від 28.09.09. р., ЯПТ № 242006/5646 від 28.09.09 р., ЯПТ № 242246/5886 від 19.10.09 р., 12ААА№ 793000/6240 від 16.11.09 р., які видані на отримання цінностей від ТОВ"Адіабата".

Як було вищезазначено, сторони в договорі чітко встановили строк оплати товару- 45 календарних днів з дня поставки на товари виробництва концерна "МАХІТ"; 30 календарних днів на всі інші товари.

Відповідачем було частково оплачено вказаний товар на суму 1091,29 грн.

Також відповідач повернув частково товар на загальну суму 78466,06 грн., що підтверджуються накладними на повернення № 14071 та № 14073 від 25.02.10 р.

На вимогу суду позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що загальна сума повернення за вказаними накладними становить 143388,10 грн., проте враховано в позовній заяві тільки повернення товару на суму 78466,06 грн., оскільки тільки на цю суму товар, який передавався відповідачу за вказаними в позовній заяві накладними, було повернено. Повернення твоару в частині 64922,04 грн. зараховано в повернення товару, що відвантажувався за іншими видатковими нкаладниим, на які позивач не посилається у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 38 від 02.04.10 р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 76729,62 грн., що підтверджується поштовим повідомленням та описом.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 76729,62 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –76729,62 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних та інфляційних витрат допустив помилки. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у сумі 466,68 грн. 3% річних та 3581,59 грн. інфляційних витрат, в решті заявлених вимог у сумі 252,27 грн. 3% річних та 1,68 грн. інфляційних витрат слід відмовити, як зайво нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором. Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а саме те, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня , позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, за період з 02.01.10 р. по 26.04.10 р. підлягає задоволенню у сумі 4912,80 грн.(розрахунок перевірений судом).

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв”язку з необгрунтуванням і непідтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також недоведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків( 61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 7, р/р № 26006065159900 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харкова, МФО 351005, код 34859030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіабата", м. Київ(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-б, р/р № 26009601305408 в ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528, код 33402646) 76729,62 грн. заборгованості, пеню у розмірі 4912,80 грн., інфляційні витрати у розмірі 3581,59 грн., 3% річних у розмірі 466,68 грн., 856,90 грн. державного мита та 235,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 252,27 грн. 3% річних та 1,68 грн. інфляційних витрат відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 29 липня 2010 року.