Рішення № 10676450, 27.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2009 р. Справа № 54/20-09

вх. № 582/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Смагіна Г.Ю., дов. № 57 від 22.01.2008 року

відповідача - Мирошник Т.Ю., дов. від 01.09.2008 року

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Макрохім", м. Київ

до ТОВ Компанія "Сеса", м. Чугуїв

про стягнення 351992,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 351992,25 грн. заборгованості, з яких 307880,00 грн. - основний борг, 24842,88 грн. - пеня, 16164,00 грн. - інфляційні втрати, 3105,37 грн. - три відсотка річних. Крім того, просить покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги викладені у позовні заяві підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує у повному обсязі з мотивів викладених у відзиві на позов, наданому 24.03.2009 року за вх. 2497 до канцелярії господарського суду.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2008 року між ЗАТ "Макрохім" (позивач) та ТОВ "Компанія "Сеса" (відповідач) було укладено договір поставки № 128.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті, кількості та по цінам вказаного договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.1. договору поставки № 128 відповідач зобов'язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 60 календарних днів з дати поставки продукції.

Відповідно до матеріалів справи позивачем протягом червня - серпня 2008 року, за домовленістю сторін, було здійснено поставки товару відповідачу:

- на підставі видаткової накладної № М0025222 від 19.06.2008 року, передав відповідачеві товар на загальну суму 90000,00 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується довіреністю НБЙ № 519408/49 від 18.06.2008 року;

- на підставі видаткової накладної № М0030638 від 21.07.2008 року, передав відповідачеві товар на загальну суму 84960,00 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується довіреністю НБЙ № 519468/109 від 18.07.2008 року;

- на підставі видаткової накладної № М0033799 від 26.08.2008 року, передав відповідачеві товар на загальну суму 163920,00 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується довіреністю № 159 від 19.08.2008 року, але оплату вартості поставленого товару у повному обсязі не здійснив.

Також, між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 20.03.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 307880,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи складає 307880,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

До теперішнього часу, існуюча заборгованість відповідачем не погашена.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за договором, вони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Пунктом 10.3 у випадку порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок за договором поставки № 128 позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 24842,88 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 3105,37 грн. та інфляційні у сумі 16164,00 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 307880,00 грн. основного боргу, 24842,88 грн. пені, 16164,00 грн. інфляційних втрат, 3105,37 грн. - 3% річних є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита в розмірі 3519,92 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "СЕСА» (адреса: 63500, Харківська область, м. Чугуїв, м-н Авіатор, Чугуївський АРЗ, код ЄДРПОУ 23909138) на користь Закритого акціонерного товариства «Макрохім» (адреса: 02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4, 7 пов., п/р 26007925 у ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 24720905) 307880,00 грн. основного боргу, 24842,88 грн. пені, 16164,00 грн. інфляційних втрат, 3105,37 грн. - 3% річних, 3519,92 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя

Повний текст рішення підписано 05.05.2009 року.