Рішення № 10675808, 29.04.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.10           Справа № 15/44-10. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Універбур”, м. Суми, Сумська область

до відповідача Приватного підприємства “Інвестрембуд”, м. Глухів, Сумська область

про стягнення 47 273 грн. 98 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Оскорбін А.Г., довіреність №095 від 28.04.2010р.

Від відповідача: не з‘явився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 47 273 грн. 98 коп. заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу №21/09/09 від 21.09.2009р., в тому числі 38152 грн. 00 коп. основного боргу, 3428 грн. 45 коп. пені, 2670 грн. 64 коп. штрафу, 2518 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 504 грн. 86 коп. – 3% річних.

В судове засідання представник позивача подав для долучення до матеріалів справи копію акту звірки взаєморозрахунків №108 від 01.12.2009р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, і відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.12.2009р. складає 38152 грн. 00 коп.

Відповідач відзив на позов не подав, в засідання суду не з’явився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано 31.03.2010р, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення), причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 21.09.2009р. був укладений договір купівлі-продажу №21/09/09, за умовами п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов‘язується продати, а покупець (відповідач) зобов‘язується купити та оплатити продукцію.

Кількість, ціна, фракція, вартість товару зазначаються в рахунках та накладних продавця (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору оплата – на протязі п‘яти банківських днів з моменту отримання товару. Датою визначається дата виписаних накладних від продавця.

По накладній №317 від 05.10.2009р. та №316 від 05.10.2009р. позивач поставив відповідачу за договором продукцію (щебінь) на загальну суму 38152 грн. 00 коп..

Для оплати вказаної продукції позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури №330 від 05.10.2009р. та №331 від 05.10.2009р.

При цьому у накладних №317 від 05.10.2009р. та №316 від 05.10.2009р. зазначено, що підставою оплати є рахунки-фактури №330 від 05.10.2009р. та №331 від 05.10.2009р.

Але за продукцію відповідач у встановлений договором строк оплати повністю розрахунок не провів.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу №21/09/09 від 21.09.2009р., накладними №317 від 05.10.2009р. та №316 від 05.10.2009р., на яких міститься підпис повноважної особи відповідача та відбиток печатки відповідача (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи).

Крім цього, розмір боргу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків №108 від 01.12.2009р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, і відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.12.2009р. складає 38152 грн. 00 коп.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 38152 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому вимоги позивача щодо стягнення 38152 грн. 00 коп. боргу за поставлену продукцію суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору купівлі-продажу №21/09/09 від 21.09.2009р., позивач просить стягнути з відповідача 3428 грн. 45 коп. пені за період 13.10.2009р. по 22.03.2010р. (згідно п. 5.1 договору за порушення термінів проведення розрахунків покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки).

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3428 грн. 45 коп. передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлена вимога по стягненню з відповідача 2670 грн. 64 коп. штрафу за порушення строків проведення розрахунків, нарахування якого передбачено пунктом 5.1 договору в розмірі 7% від неоплаченої суми

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

Штрафними санкціями ст. 230 Господарського кодексу України визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплати у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 2670 грн. 64 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору купівлі-продажу №21/09/09 від 21.09.2009р., позивач просить стягнути з відповідача 2518 грн. 03 коп. інфляційних збитків та 504 грн. 86 коп. – 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 2518 грн. 03 коп. інфляційних збитків та 504 грн. 86 коп. – 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Інвестрембуд” (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Партизан Глухівщини, 23, код 32064510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Універбур” (40030, м. Суми, вул. Кірова, 36, код 34328050) 38152 грн. 00 коп. основного боргу, 3428 грн. 45 коп. пені, 2670 грн. 64 коп. штрафу, 2518 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 504 грн. 86 коп. – 3% річних, 472 грн. 74 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 30.04.2010р.

Суддя