Рішення № 10675811, 26.04.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.10           Справа № 13/20-10. за позовом:          дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до відповідача: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»

про зобов’язання укласти договір

                                         СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.

За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт

За участю представників сторін:

від позивача: Дудченко В.В., довіреність від 23.12.2009 року.

від відповідача:           не з’явився

У судовому засіданні 12.04.2010 року було оголошено перерву до 19.04.2010 року.

У судовому засіданні 19.04.2010 року було оголошено перерву до 26.04.2010 року.

СУТЬ СПОРУ: позивач в позовній заяві просить суд зобов’язати відповідача – відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» укласти договір з позивачем – дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на транспортування природного газу для потреб населення в 2010 році в редакції дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.04.2010 року просить пункти 3.6, 3.9, 3.10, 3.11, 6.2, 7.3, 7.4 Договору від 16.12.2009 року № 119Н-615 про транспортування природного газу для потреб населення у 2010 році прийняти у редакції відповідача.

У судове засідання 19.04.2010 року представник позивача подав додаткові пояснення по справі щодо обґрунтування викладення спірного п. 6.2 в редакції позивача.

У судове засідання 26.04.2010 року представник позивача подав клопотання, в якому змінює п. 1 прохальної частини позовної заяви та просить «вважати укладеним договір № 119Н-615 від 16.12.2009 року з позивачем на транспортування природного газу для потреб населення в 2010 році в редакції позивача».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного :

Відповідно до п. 2.1 Статуту дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», компанія створена з метою забезпечення безперебійного транспортування природного газу, ефективного функціонування та розвитку газового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і одержання прибутку шляхом здійснення цієї та іншої господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 15785/11-004 від 18.12.2009 року позивач запропонував відповідачу укласти договір на транспортування природного газу для потреб населення у 2010 році, надіславши відповідачу проект договору № 119Н-615 про транспортування природного газу для потреб населення від 16.12.2009 року.

Під час укладення вказаного договору між сторонами виникли розбіжності стосовно його умов.

Між позивачем та відповідачем було вжито заходи щодо урегулювання розбіжностей шляхом обміну протоколами розбіжностей.

Листом № 30/84 від 18.01.2010 року (в справі) відповідач повернув позивачу примірник оформленого договору на транспортування природного газу для потреб населення на 2010 рік з протоколом розбіжностей до нього, в якому висловив заперечення щодо умов п.п. 1.1., 2.1., 3.1., 3.2., 3.4., 3.5, 3.6, 4.3, 4.4, 6.2, 6.3, 7.2, 7.3 договору, а також запропонував виключити п.п. 2.2, 3.3, 3.7, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11 та доповнити договір п. 7.4 та п. 7.5.

Листом № 1133/11-004 від 30.01.2010 року (в справі) позивач направив на адресу відповідача один примірник належним чином оформленого протоколу узгодження розбіжностей до договору № 119Н-615 від 16.12.2009 року про транспортування природного газу для потреб населення.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про трубопровідний транспорт» встановлено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Відповідно до ч. 2 п. 10 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729, постачальники природного газу укладають з газотранспортними підприємствами НАК «Нафтогаз України» та суб'єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, договори про транспортування природного газу.

Обов’язок укладення договорів у цій сфері обумовлюється також монопольним положенням сторін таких договорів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про природні монополії» природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари).

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у ст. 5 Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону. У випадках, встановлених законом, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавство України передбачає обов'язковість укладення договорів між підприємствами з газопостачання та газифікації та газотранспортними організаціями.

Закони України «Про трубопровідний транспорт» та «Про природні монополії» делегують повноваження з регулювання цих відносин Кабінету Міністрів України та Національній комісії з регулювання електроенергетики, нормативно-правові акти яких є обов'язковими для вищезазначених сторін.

На час розгляду справи розбіжності між сторонами щодо умов спірного договору стосуються пунктів 3.6, 3.9, 3.10, 3.11, 6.2, 7.3, 7.4.

Позивач запропонував відповідачу викласти п. 3.6 спірного договору в наступній редакції: «Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

- дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС».

Відповідач запропонував позивачу викласти п. 3.6 в наступній редакції: «Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС».

Оскільки здійсненню обов`язку позивача – надати послуги з транспортування природного газу кореспондується зустрічний обов`язок відповідача оплатити послуги за транспортування газу, господарський суд вважає, що редакція п. 3.6, запропонована позивачем, є обґрунтованою, а вимога щодо викладення зазначеного пункту в редакції позивача такою, що підлягає задоволенню.

Позивач запропонував відповідачу викласти п. 3.9 спірного договору в наступній редакції: «При перевитратах добової норми відбору газу Замовником понад обумовлені даним договором обсяги Виконавець має право здійснювати примусове обмеження подачі газу до встановленого добового обсягу через 24 години з часу попередження».

Господарський суд вважає вимоги позивача щодо викладення п. 3.9 в редакції позивача обґрунтованими та такими, що не суперечать нормам, оскільки відповідно до п. 2.6 «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затвердженого наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1004 року № 355, при перевитратах добової норми відбору природного газу газозбутовою організацією понад обумовлені договором обсяги газопостачальній організації надається право здійснювати примусове обмеження подавання газу до встановленого добового обсягу через 24 години з часу попередження, а газозбутовій організації щодо споживача здійснювати примусове обмеження поставки природного газу до встановленої середньодобової норми через 6 годин після попередження.

Позивач запропонував викласти пункт 3.10 Договору в наступній редакції: «У випадку отримання Замовником повідомлення від Постачальника про зменшення обсягів поставки газу Замовник зобов’язаний негайно повідомити в письмовій формі про це Виконавця та в установленому порядку вжити заходи по зменшенню подачі газу населенню в межах скоригованих обсягів газу».

Відповідач запропонував взагалі виключити даний пункт з тексту Договору, оскільки вважає, що вказане положення договору суперечить основному принципу виконання зобов’язань (ст.. 526 Цивільного кодексу України).

Оскільки позивач як газотранспортна організація, що не має власних ресурсів газу, може передати на ГРС лише той об’єм газу, який надійшов в магістральні газопроводи для споживачів від їх постачальників, а також беручи до уваги, що позивач передає газ на ГРС у мережі відповідача в загальному потоці для потреб всіх категорій споживачів – населення, бюджетних організацій, підприємств комунальної теплоенергетики та промислових підприємств, господарський суд вважає, що пункт 3.10 Договору повинен бути включений в текст Договору.

Позивач запропонував викласти пункт 3.11 Договору в наступній редакції: «У випадку не виділення Постачальником Замовнику планових обсягів поставки газу або неоплати, несвоєчасної оплати Замовником послуг по транспортуванню газу Виконавець має право здійснювати заходи, спрямовані на обмеження подачі газу Замовнику, про що Виконавець в письмовій формі повідомляє Замовника».

Відповідач запропонував взагалі виключити даний пункт з тексту Договору.

Відповідно до п. 2.1. «Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві» - кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу.

Згідно з п. 12 «Порядку забезпечення споживачів природним газом», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року –газотранспортні підприємства НАК «Нафтогаз України» обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов укладених договорів.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає п. 3.11 договору запропонований позивачем, таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Пункт 6.2. спірного договору позивач запропонував викласти в наступній редакції: «Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим постановою від 25 грудня 2008 року № 1529 Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Остаточний розрахунок за фактично надані Виконавцем послуги по транспортуванню газу у звітному місяці здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу».

Відповідач запропонував викласти даний пункт в наступній редакції,а саме доповнити абзацом третім в наступній редакції: «Кошти від проведення централізованих розрахунків в частині фінансування пільг та субсидій населенню з урахуванням тарифів на транспортування природного газу розподільними та магістральними газопроводами та тарифу на постачання природного газу, розподіляються в процентному відношенні відповідно до нормативу розподілу коштів на чотири частини (газ, тарифи на транспортування розподільними та магістральними газопроводами, тариф на постачання природного газу)».

Запропонований відповідачем абзац до пункту 6.2 не може бути включений в договір та не приймається судом, оскільки відповідний механізм проведення розрахунків за природний газ визначений чинним законодавством, а саме Наказом НАК «Нафтогаз України» від 25.12.2009 р. № 479 «Про забезпечення споживачів природним газом з ресурсів НАК «Нафтогаз України», «Порядком перерахування в 2009 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2006 р. № 20, «Порядком перерахування в 2010 році деяких субвенцій на надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні», затвердженим Постановою Кабінету України від 11.01.2005 р. № 20, Наказом НАК «Нафтогаз України» від 25.12.2009 р. № 479 «Про забезпечення споживачів природним газом з ресурсів НАК «Нафтогаз України».

Позивач запропонував викласти п. 7.3 договору у наступній редакції: «У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу».

Відповідач запропонував викласти п. 7.3 договору в наступній редакції: "За несвоєчасне перерахування коштів, які фактично надійшли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу".

Розбіжності щодо умов п. 7.3. договору виникли у зв’язку з включенням до умов відповідного договору положень про відповідальність за несвоєчасну оплату наданих транспортних послуг у вигляді пені.

Заперечення відповідача з цього приводу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є безпідставними, відповідні положення договору прав відповідача не порушують.

Пункт 7.3. договору приймається в редакції позивача, оскільки господарський суд вважає вимоги позивача такими, що не суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідач запропонував доповнити договір пунктом 7.4 в наступній редакції: «У випадку не виконання в повному об'ємі зобов'язань по транспортуванню газу на відповідний місяць надання послуг Виконавець сплачує на користь Замовника пеню за кожний день затримки виконання зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла у період, протягом якого відбувалася затримка виконання зобов'язання, від вартості непротранспортованих об'ємів природного газу у відповідному місяці надання послуг з транспортування».

Пропозиція відповідача доповнити договір п. 7.4. не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, враховуючи ту обставину, що позивач не має власного резерву газу, а тому не має можливості передати в мережу замовника природний газу в обсягах більших, ніж поступили в газотранспортну систему Виконавця для Замовника, тому не підлягає прийняттю.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача – відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» укласти договір з позивачем – дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на транспортування природного газу для потреб населення в 2010 році в редакції дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по державному миту в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Вважати укладеним договір № 119Н-615 від 16.12.2009 року на транспортування природного газу для потреб населення в 2010 році між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Огарьова, 21, код 03352432) та дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) в редакції дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»:

Пункт 3.6: «Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

- надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору;

- дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС».

Пункт 3.9: «При перевитратах добової норми відбору газу Замовником понад обумовлені даним договором обсяги Виконавець має право здійснювати примусове обмеження подачі газу до встановленого добового обсягу через 24 години з часу попередження».

Пункт 3.10: «У випадку отримання Замовником повідомлення від Постачальника про зменшення обсягів поставки газу Замовник зобов’язаний негайно повідомити в письмовій формі про це Виконавця та в установленому порядку вжити заходи по зменшенню подачі газу населенню в межах скоригованих обсягів газу».

Пункт 3.11: «У випадку не виділення Постачальником Замовнику планових обсягів поставки газу або неоплати, несвоєчасної оплати Замовником послуг по транспортуванню газу Виконавець має право здійснювати заходи, спрямовані на обмеження подачі газу Замовнику, про що Виконавець в письмовій формі повідомляє Замовник».

Пункт п. 6.2: «Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим постановою від 25 грудня 2008 року № 1529 Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Остаточний розрахунок за фактично надані Виконавцем послуги по транспортуванню газу у звітному місяці здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу».

Пункт 7.3: «У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу».

Пункт 7.4. не включати в текст договору.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Огарьова, 21, код 03352432) на користь дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) 85 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                        (підпис)           Б.І. ЛИХОВИД

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 29.04.2010 року.

Суддя