Рішення № 10673739, 03.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

03.08.10                                                                                           Справа№ 12/71

Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. при секретарі Маїк С.Б. розглянула матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд», м. Львів,

про стягнення 26389,71 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Василевський Р.Й.(довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з»явився.

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд»про стягнення 26389,71 грн.

Ухвалою суду від 22.06.10 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03.08.10 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задоволити з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач вимог ухвали суду від 22.06.10 р. не виконав, явки повноважного представника в судове засідання 03.08.10 р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів»(надалі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд»(надалі Покупець) укладено усну угоду, згідно якої Продавцем поставлено Покупцю товар (металопрокат) на загальну суму 58633,12 грн.

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними:

-          № РН - 0015305 від 27 жовтня 2009 року на суму 6832,80 грн.;

-          № РН - 0015556 від 30 жовтня 2009 року на суму 36269,92 грн.;

-          № РН - 0017284 від 2 грудня 2009 року на суму 10560,06 грн.;

-          № РН - 0017826 від 14 грудня 2009 року на суму 4970,34 грн. (долучено до матеріалів справи).

Покупець зобов»язувався прийняти товар і сплатити за нього згідно з видатковими накладними, після отримання товару певну грошову суму.

Факт отримання товару Покупцем підтверджується Довіреністю № 354 від 27 жовтня 2009 року, Довіреністю № 369 від 30 жовтня 2009 року, Довіреністю № 455 від 2 грудня 2009 року, Довіреністю № 484 від 14 грудня 2009 року (долучено до матеріалів справи), однак свої зобов’язання Покупець по оплаті товару виконав частково в сумі 32437,18 грн.

10 березня 2010 року Позивачем Відповідачу було направлено претензію, щодо стягнення заборгованості на суму 26195,94 грн., з вимогою сплатити на користь підприємства борг у розмірі 26195,94 грн. Однак, Відповідачем дана претензія залишена без відповіді та виконання.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 26195,94 грн. та по даний час не погашена.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Відповідно до зазначеного позивачем нараховано 3 % річних в сумі 193,77 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов усної угоди позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 58633,12 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН - 0015305 від 27 жовтня 2009 року на суму 6832,80 грн.; № РН - 0015556 від 30 жовтня 2009 року на суму 36269,92 грн.; № РН - 0017284 від 2 грудня 2009 року на суму 10560,06 грн.; № РН - 0017826 від 14 грудня 2009 року на суму 4970,34 грн.

Факт отримання товару Покупцем підтверджується Довіреністю № 354 від 27 жовтня 2009 року, Довіреністю № 369 від 30 жовтня 2009 року, Довіреністю № 455 від 2 грудня 2009 року, Довіреністю № 484 від 14 грудня 2009 року на отримання товару, однак свої зобов’язання Покупець по оплаті товару виконав частково в сумі 32437,18 грн.

Відповідно до ст. 202. та ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Згідно ст. ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

10 березня 2010 року Позивачем Відповідачу було направлено претензію, щодо стягнення заборгованості на суму 26195,94 грн., з вимогою сплатити на користь підприємства борг у розмірі 26195,94 грн.

Відповідно до ст. 530 якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, Відповідачем дана претензія залишена без відповіді та виконання чим порушено свої зобов»язання.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 193,77 грн., що підлягають до сплати.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 26195,94 грн. –основного боргу та 193,77 грн. –3 процентів річних.

Судові витрати в сумі 263,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд»(79017, м. Львів, вул. О.Бесараб, 11а/8, код ЄДРПОУ 13815583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів»(79034, м. Львів, вул. Навроцького, 1а, код ЄДРПОУ 33286109) –26195,12 грн. –основного боргу, 193,77 грн. –3 процентів річних, 263,90 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

4. Наказ видати у відповідності до ст. ст. 116, 117 ГПК України.

Суддя