КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2022 року справа №320/3834/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Городище-Пустоварівський цукровий завод" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Городище-Пустоварівський цукровий завод" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 10.01.2022 №14 «Про анулювання ліцензії» Акціонерному товариству «Городище-Пустоварівський цукровий завод» на право зберігання пального №1009014202000004 від 03.01.2020;
- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання Акціонерному товариству «Городище-Пустоварівський цукровий завод» ліцензії на право зберігання пального від 03.01.2020 №1009014202000004 та поновити відповідну інформацію щодо наявності такої ліцензії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Городище-Пустоварівський цукровий завод" зазначило, що оскаржуваним розпорядженням Головного управління ДПС у Київській області 10.01.2022 №14 анульовано видану йому ліцензію №1009014202000004 від 03.01.2020 на право роздрібної торгівлі пальним у зв`язку з несплатою чергового платежу. Разом з тим, позивач вказує, що 03 грудня 2021 року на підставі платіжного доручення від 03.12.2021 №79638, яке було проведено банком 03.12.2021, ним була сплачена щорічна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 03.01.2020 №1009014202000004 на 2022 рік в розмірі 780,00 гривень. При цьому наголошує, що вказана плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним була перерахована ним на діючий станом на 03.12.2021 казначейський рахунок для сплати відповідної плати. Таким чином, позивач вважає, що ним виконано обов`язок щодо повної та своєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на 2022 рік, а відтак у Головного управління ДПС у Київській області були відсутні визначені в статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" правові підстави для анулювання ліцензії. Крім того вказує, що несвоєчасне подання ним копії платіжного доручення, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату ним річної плати за ліцензію, а відтак не є підставою для застосування до позивача відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії. Звернув увагу, що позивачем 14.01.2022 надано відповідачу докази сплати чергового платежу за ліцензію.
25.05.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем отримано ліцензію на право зберігання пального з терміном дії з 03.01.2020 по 03.01.2025. У зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію, остання була анульована. Відповідач вважає, що прийняте розпорядження відповідає чинному законодавству та не підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що ним своєчасно було сплачено річну плату за ліцензію, а тому анулювання ліцензії було безпідставним.
Ухвалою суду від 27.04.2022 відкрито у справі спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 28.09.2022 витребувано від позивача та відповідача докази, які свідчили про повідомлення та отримання товариства повідомлення про внесення чергового платежу.
07.10.2022 від представника відповідача на адресу суду надійшли витребувані судом докази.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Публічним акціонерним товариством "Городище-Пустоварівський цукровий завод" отримано ліцензію на право зберігання пального №1009014202000004 від 03.01.2020 терміном дії з 03.01.2020 по 03.01.2025.
АТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» 03.12.2021 здійснило черговий платіж за ліцензію на право зберігання пального, що підтверджується копією платіжного доручення від 03.12.2021 №79638.
Однак, копію платіжного доручення від 03.12.2021 №79638 та лист про внесення чергового платежу на адресу ГУ ДПС у Київській області направило 14.02.2022, що підтверджується копією наявного листа в матеріалах справи. Даний факт відповідачем не заперечується.
10.01.2022 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято розпорядження №14, яким анульовано ліцензію право зберігання пального Акціонерному товариству «Городище-Пустоварівський цукровий завод» №1009014202000004 від 03.01.2020, у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію.
Позивач оскаржив оспорюване Розпорядження в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, однак 23.02.2022 позивач отримав відповідь ДПС України вих. лист від 14.02.2022 №2867/6/99-00-09-02-01-06 про те, що граничний термін сплати чергового платежу за ліцензію 03.01.2022 та оскільки станом на 03.01.2022 до ГУ ДПС у Київській області не надійшла заява АТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» щодо внесення чергового платежу до ліцензії на право зберігання пального від 01.03.2020 №1009014202000004 з копією платіжного доручення з відміткою банку про сплату, як наслідок не підтверджено своєчасну сплату.
Вказані обставини слугували для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст.15 вказаного Закону, зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.
Річна плата за ліцензію на право зберігання пального встановлена у розмірі - 780 грн.
Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених Законом №481/95-ВР, і зараховується до місцевих бюджетів.
Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії. Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі несплати чергового платежу за ліцензію.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.
Варто зазначити, що повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв`язку.
За змістом ст.16 Закону №481/95-ВР, контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
Системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що під несплатою чергового платежу за ліцензію варто розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.
В свою чергу, судом встановлено, що позивачем 03.12.2021 сплачено черговий платіж за ліцензію на право зберігання пального за період з 03.01.2020 по 03.01.2025.
Суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем не подано Головному управлінню ДПС у Київській області копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату чергового платежу за ліцензію до 03.01.2022, хоча і був повідомлений засобами електронного зв`язку про необхідність внесення чергового платежу 04.12.2021, 14.12.2021, 24.12.2021 та 29.12.2021, що підтверджується наданими відповідачем скріншотами з Єдиного реєстру ліцензіатів по ліцензійній справі №1009014202000004.
Проте, суд не погоджується з доводами відповідача щодо застосування до позивача відповідальності за неподання вказаного платіжного доручення у вигляді анулювання ліцензії.
Також з цього приводу варто зазначити й про те, що Велика Палата Верховного Суду, в свою чергу, за результатами розгляду справи №260/81/19 у своїй постанові від 01.07.2020р. дійшла висновку про те, що за практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Сєрков проти України», заява №39766/05, п.43).
А у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.01.2012р. у справі «Рисовський проти України» чітко підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (п.70).
Отже, у разі виникнення спору між платником податків та державою суд не може відмовити громадянину в захисті лише через сумніви в правомірності його дій. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати сумніви інакше як неспроможність податкового органу переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання останнім свого процесуального обов`язку. Натомість, недоведення державним органом обґрунтованості та законності висновків, які покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення, має стати підставою для надання захисту платнику податків, якщо вчинене ним, на думку суб`єкта владних повноважень порушення, не було переконливо доведено перед судом.
Будь-який інший підхід не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Разом із тим, у даній справі, як зазначено вище, відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності нормам чинного законодавства висновків відносно допущення позивачем порушень чинного податкового законодавства, із якими законодавець безпосередньо пов`язує можливість анулювання ліцензій.
При цьому, ненадання суб`єктом господарювання до ГУ ДПС в Київській області, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою (передбаченою Законом №481/95-ВР) для висновку про несплату таким суб`єктом річної плати за ліцензію, а відтак і не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності у анулювання ліцензії.
Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданих правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що ГУ ДПС в Київській області, ухваливши спірне розпорядження, діяла неправомірно, а тому, відповідно, вказане рішення є протиправним і передчасним та відповідно, підлягає скасуванню.
Щодо вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає, що вона є передчасною з огляду на те, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем не будуть вчинені відповідні дії щодо видалення з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання Акціонерному товариству «Городище-Пустоварівський цукровий завод» ліцензії на право зберігання пального від 03.01.2020 №1009014202000004 та поновлення відповідної інформації щодо наявності такої ліцензії, з урахуванням скасування розпорядження Головного управління ДПС в Київській області 10.01.2022 №14.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №80018 від 24.03.2022.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з Головного управління ДПС в Київській області на користь позивача слід стягнути 1240,50 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 10.01.2022 №14 «Про анулювання ліцензії» в Акціонерному товариству «Городище-Пустоварівський цукровий завод» на право зберігання пального №1009014202000004 від 03.01.2020.
Стягнути з Головного управління ДПС в Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод» (код ЄДРПОУ 00372428) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок грн.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.
Судове рішення № 106736521, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 13.10.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/3834/22. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: