Рішення № 106735625, 18.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною,-

ВСТАНОВИВ:

10.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо непроведення у день звільнення виплати всіх належних сум при звільненні зі служби.

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області середній заробіток за час затримки при звільненні виплати всіх належних сум в період з 26.01.2022 року по 27.04.2022 року в розмірі 41 146 (сорок одна тисяча сто сорок шість) гривень, 08 (вісім) копійок.

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невключення до остаточного розрахунку при звільнені доплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 за період з 01.03.2021 року по 31.12.2021 року включно.

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача доплати, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 за період з 01.03.2021 року по 31.12.2021 року включно.

- визнати протиправною діяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо здійснення перерахунку премії в лютому 2022 року за період січень 2017 рік - березень 2021 рік на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.02.2022 року № 181 о/с.

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області виплату в розмірі 12 896 (дванадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) гривень 09 (дев`ять) копійок.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з ним не проводився остаточний розрахунок у день звільнення та виплачено з затримкою одноразову грошову допомогу при звільненні. Відповідачем не виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення, визначеною постановою КМУ №375 за період з березня 2021 року по грудень 2021 року. Окрім того, за період з січня 2017 року по березень 2021 року позивачу нарахована надбавка у розмірі 12896,09грн за несення служби в нічний час, проте жодних нарахувань на картку/рахунок не проводилось. Разом з тим відповідачем у лютому 2022 року було здійснено перерахунок премії з січня 2017 року по березень 2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6643/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 15.06.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зупинення провадження у справі.

17.06.2022 року представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 року щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.

22.06.2022 року до суду надійшов від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на таке. Кошти на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським ГУНП в Дніпропетровській області, звільненим у січні 2022 року, надійшли на рахунок ГУНП у квітні 2022 року, а саме 25.04.2022 року. Цю доплату позивачу виплачено відповідно до Порядку №260-2016 та Постанови КМУ №988.

Також відповідач зазначає, що додаткова доплата з Постановою КМУ №375 не є обов`язковою та залежить від бюджетних асигнувань. Капітану поліції ОСОБА_1 у липні 2021 року наказом №313 о/с від 28.07.2021 року встановлено та виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ №375 – 2020 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах в період з 01.01.2021 року по 17.02.2021 року. На поточний момент відсутні постанови КМУ та будь-які інші нормативно-правові акти щодо виділення бюджетних асигнувань на виплату поліцейським Національної поліції України додаткової доплати до грошового забезпечення за відповідними бюджетними програмами з 18.02.2021 року по теперішній час. Зміни до паспорту бюджетної програми КПКВ 1007070 щодо збільшення обсягу бюджетних призначень на 2021 рік не вносились. Відповідно до пункту 20 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства. Таким чином, на думку відповідача, встановлення поліцейським додаткової доплати до грошового забезпечення, якщо бюджетні асигнування на виплату такої доплати не виділялись, тягне за собою порушення норм бюджетного законодавства України, а саме статті 51 Бюджетного кодексу України.

Разом з тим, відповідач наголошує, що з метою дотримання рекомендованих граничних розмірів грошового забезпечення, враховуючи нараховану у лютому 2022 року доплату та службу у нічний час за період з грудня 2016 року по лютий 2021 року, ОСОБА_1 у лютому 2022 року було відповідно перераховано розмір премії з урахуванням рекомендованих граничних розмірів грошового забезпечення по займаній посаді за відповідний період. Загальна сума перерахунку премії склала – 12896,09 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 10.08.2009 року позивача прийнято на службу в органах внутрішніх справ; 06.11.2015 року звільнився з органів внутрішніх справ; 07.11.2015 року прийнятий на службу до національної поліції; 25.01.2022 року звільнений зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області №80 о/с від 24.01.2022 року звільнено капітана поліції ОСОБА_1 за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

26.01.2022 року позивачем направлено запит до відповідача щодо нарахування доплати за службу в нічний час за період з грудня 2016 року по лютий 2021 року включно та додаткових доплат відповідно до ПКМУ №375.

У матеріалах справи наявні графіки несення служби в нічний час з грудня 2016 року по лютий 2021 року.

Листом ГУНП в Дніпропетровській області від 23.02.2022 року надано відповідь на звернення від 26.01.2022 року та надіслано запитувану інформацію.

05.04.2022 року позивач звертався до відповідача із запитом про надання інформації щодо нарахування додаткової доплати на період карантину, установленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 в період з березня 2021 року по грудень 2021 року.

21.04.2022 року ГУНП в Дніпропетровській області надано відповідь на звернення від 05.04.2022 року, якому зазначено: одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну – протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Станом на день надання відповіді кошти на виплату одноразової грошової допомоги, поліцейським звільненим у січні 2022 року на рахунки ГУНП не надходили. Так, виплату буде проведено протягом п`яти робочих днів після надходження коштів на рахунки ГУНП з центрального органу управління поліцією на вищезазначену виплату. Разом з тим, відповідач зазначає, що станом на дату надання відповіді відсутні бюджетні асигнування на виплату додаткових доплат за Постановою КМУ №375.

Листом №1307/29/2/03-2022 від 08.06.2022 року Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП повідомив про забезпечення виплати колишнім працівникам у квітні 2022 року, зокрема ОСОБА_1 у розмірі 43591,31грн

Відповідно до довідки №2005 від 16.06.2022 року на поточний момент відсутні постанови КМУ та будь-які інші нормативно-правові акти щодо виділення у 2022 році бюджетних асигнувань на виплату поліцейським НПУ додаткової доплати до грошового забезпечення визначеної ПКМУ №375-2020. Встановлення ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, визначеної ПКМУ №375 за період після 18.02.2021 року, враховуючи, що бюджетні асигнування на виплату такої доплати за зазначені періоди не виділялись, тягне за собою порушення норм бюджетного законодавства України, а саме ст. 51 БКУ.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»(зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342«Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

За приписами п.п.2-5 Постанови №375 передбачено, що встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок)

У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

Як встановлено судом під час з`ясування офіційних обставин справи ГУНП в Дніпропетровській області, в межах виділених бюджетних асигнувань на вказані цілі, нараховано та виплачено додаткову доплату на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2, за період з січня 2021 року по 17.02.2021 року у розмірі 11550,02грн.

Доказів того, що відносно позивача приймались накази про здійснення додаткових доплат на період дії карантину в період з 01.03.2021 року по 31.12.2021 року до суду надано не було.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що настали обставини, які передують нарахуванню позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 в період з 01.03.2021 року по 31.12.2021 року.

Тож, у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги позивача про виплату середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні всіх належних сум, а саме одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.01.2022 року № 80 о/с позивач з 25.01.2022 року був звільнений зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Відповідно до вказаного наказу стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги становить 12 років 05 місяців 16 днів.

Останнім робочим днем позивача, відповідно до вищезазначеного наказу, було 25.01.2022 року, проте в останній робочий день остаточний розрахунок з позивачем не було проведено, а саме не виплачено одноразову грошову допомогу.

Згідно довідки Акціонерного товариства «Приват Банк» виплата одноразової грошової допомоги при звільнені з позивачем була здійснена 28.04.2022 року в розмірі 36387,66 гривень та 27.01.2022 року - грошове забезпечення за 25 діб у розмірі 11068,54грн.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства -КЗпП України.

З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд зазначив, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116,117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні позивачу повинна бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби, а не проведення з вини відповідача виплати одноразової грошової допомоги у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 440/4332/18, від 13 лютого 2020 року в справі № 809/698/16, від 06 березня 2020 року в справі № 1240/2162/18, від 27 квітня 2020 року в справі № 812/639/18, від 22 травня 2020 року в справі № 320/1263/19.

Окрім того, Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Зважаючи на приписи частини 2 статті 116 КЗпП України, відповідач зобов`язаний був виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в повному обсязі у день звільнення – 25.01.2022 року, проте виконав свій обов`язок зі сплати лише 27.01.2022 року в розмірі 11068,54 грн. та 36387,66 в розмірі 28.04.2022 грн.

Враховуючи, що працівникові не виплачена належна йому частина грошового забезпечення в день звільнення, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку є правомірними.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як роз`яснено у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 3 пункту 2 два Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту два Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наявної довідки Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №2003 від 16.06.2022 року середній заробіток позивача за 1 день станом на 25.01.2022 року становить: 12313,93 грн/31 календарний день – 391,26 грн (після утримання податку на доходи фізичних осіб, нарахування компенсації податку та утримання військового збору 1,5%).

Проте, суд не погоджується з таким розрахунком середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 , оскільки відповідачем у порушення положень Порядку №100 для такого обчислення застосовано місяць у якому позивача було звільнено – січень, а не останні два місяці, які передували події, а саме: листопад 2021 року та грудень 2021 року.

Згідно довідки, наданої відповідачем, №993 від 23.02.2022 року у листопаді 2021 року заробіток позивача склав 12380,54грн, у грудні 2021 року – 12313,83 грн (з вирахуванням 9642,75 грн як матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань).

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 404, 82 грн ((12313,83+12380,54)/61).

Остаточний розрахунок з позивачем було здійснено 27.01.2022 року та 28.04.2022 року.

Тобто, період за який здійснюється розрахунок за даною виплатою – з 26.01.2022 року (наступний день після звільнення) по 27.01.2022 року та з 26.01.2022 року по 28.04.2022 року включно, що становить 95 календарних днів.

Так, суд вказує на те, що середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку складає 38457,90 грн (404.82 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 95 (кількість днів затримки).

Аналізуючи поведінку позивача у спірних правовідносинах, суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звертатися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у спірних правовідносинах працівник (у широкому розумінні поняття) має діяти добросовісно, реалізовуючи його права, не допускаючи дій, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною діяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо здійснення перерахунку премії в лютому 2022 року за період січень 2017 рік - березень 2021 рік на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.02.2022 року № 181 о/с, суд зазначає, що оскільки Наказ, на підставі якого здійснено перерахунок премії не скасований та не визнаний протиправним, то у суду немає підстав для визнання протиправними дій на підставі такого наказу, у зв`язку з чим ця вимога не підлягає задоволенню.

Одночасно, немає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області виплату в розмірі 12 896,09 грн як похідної від попередньої вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20 а, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання бездіяльності протиправною – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо непроведення у день звільнення виплати всіх належних сум при звільненні зі служби ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні виплати всіх належних сум у розмірі 38457,90 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 330,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко