Рішення № 10673380, 22.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.10                                                                                 Справа № 19/142

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноантрацит”, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Ремо””, м.Свердловськ Луганської області

про стягнення 223534 грн. 98 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Біленький В.І., довіреність № б/н від 01.06.2010;

від відповідача –Батишева О.О., довіреність № 95 від 19.04.2010.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 223534,98 грн.

У судових засіданнях 15.06.2010, 06.07.2010, 20.07.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, були оголошені перерви.

Заявою від 14.06.2010 № 14/06/10-2 позивач уточнив позовні вимоги, а саме просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 223534,98 грн., що складається з суми боргу у розмірі 119264,70 грн., пені у розмірі 84587,08 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 15540,09 грн. та 3% річних у розмірі 4143,11 грн.

Дана заява була розглянута у судовому засіданні та прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 15.06.2010 представник відповідача подав клопотання № 205 від 14.06.2010 про припинення провадження по даній справі, на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України, у зв”язку з вилученням документації в рамках кримінальної справи.

Подане клопотання було розглянуто судом та відхилено, оскільки відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов”язаної з нею іншої справи, що розглядається судом, а кримінальна справа № 17-2010-309 на розгляд суду не передана, до того ж ст.79 Господарського процесуального кодексу України містить підстави для зупинення, а не припинення провадження по справі.

У судовому засіданні 06.07.2010 представник позивача подав заяву № б/н від 05.07.2010, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, в межах суми позовних вимог, на рахунках відповідача.

Подана заява була розглянута судом у судовому засіданні та відхилена судом, з наступних підстав.

Згідно ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Роз”яснення Вищого господарського суду від 23.08.1994 № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Дане питання вже вирішувалось при порушенні провадження по справі та позивачем знов не надано доказів про те, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.

У цьому ж судовому засіданні представник відповідача надав письмові пояснення № б/н від 06.07.2010, де вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ним умови договору виконувались, але підтверджень цього на даний час відповідач надати не може.

Також відповідач подав клопотання, в якому просить продовжити термін розгляду справи на 2 місяці, на підставі ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, для поновлення бухгалтерського обліку.

Дане клопотання було розглянуто у судовому засіданні та відхилено, оскільки позивач заперечив проти продовження терміну розгляду справи.

У судовому засіданні 20.07.2010 представник відповідача надав додаткові пояснення № б/н від 19.07.2010, де зазначив, що доводи позивача безпідставні, оскільки ним відповідно до п.4.2 договору № 4/09-08 не були виставлені рахунки на оплату продукції.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Техноантрацит” (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Ремо”” (покупець, відповідач) 04.09.2008 був укладений договір купівлі-продажу № 4/09-08, за умовами якого продавець зобов”язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі –продукція), марки, кількість в партії, ціна, якісні характеристики та інші умови поставки якої узгоджуються в додатках, які є невід”ємною частиною договору.

Згідно додатку до договору № 1 від 04.09.2008 продавець зобов”язався у 2008 році поставити покупцю, а останній прийняти і оплатити вугілля марки „А” (антрацит) у кількості 60 тонн+/-10%, за ціною 943,91 грн. з ПДВ за 1 тонну, на загальну суму 56634,6 грн. з ПДВ.

Згідно додатку до договору № 2 від 06.01.2009 продавець зобов”язався у 2009 році поставити покупцю, а останній прийняти і оплатити вугілля марки „А” (антрацит) у кількості 65 тонн +/-10%, за ціною 1887,59 грн. з ПДВ за 1 тонну, на загальну суму 122693,35 грн. з ПДВ.

22.09.2008 продавцем згідно видаткової накладної № РН-0000093 (а.с.16) було відвантажено покупцю продукцію за договором у кількості 61,788 тонн на загальну суму 58322,32 грн. з ПДВ.

20.01.2009 продавцем згідно видаткової накладної № РН-0000025 (а.с.18) було відвантажено продукцію у кількості 61,258 тонн на загальну суму 115629,86 грн. з ПДВ.

02.02.2009 продавцем згідно видаткової накладної № РН-0000028 (а.с.20) було відвантажено продукцію у кількості 0,900 тонн на загальну суму 1698,83 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.4.1 договору покупець здійснює оплату за поставлену в рамках договору продукцію протягом 22 календарних днів з дати відвантаження, в грошовій формі шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. При взаємній домовленості сторін можлива передплата за узгоджену до відвантаження партію продукції (вугілля).

Згідно до п.4.2 договору оплата здійснюється в національній валюті України згідно виставлених рахунків продавця.

На виконання умов договору продавцем були виставлені покупцю рахунки-фактури № СФ-0000019 від 22.09.2008, № СФ-0000001 від 20.01.2009, № СФ-0000004 від 02.02.2009 на загальну суму 175651,01 грн. (а.с.17, 19, 21, 60-62).

В свою чергу, покупець умови договору виконав не в повному обсязі, частково оплатив отриманий товар у сумі 56386,31 грн., у зв”язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 119264,70 грн. з ПДВ.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Тобто позивачем правомірно нараховані відповідачу інфляційні нарахування за період з жовтня 2008 року по березень 2010 року в сумі 15540 грн. 09 коп. та 3% річних за період з 14.10.2008 по 01.04.2010 у сумі 4143 грн. 11 коп., які підлягають до стягнення.

Згідно п.4 додатків до договору № 1 від 04.09.2008 та № 2 від 06.01.2009 у разі порушення покупцем строків оплати продукції, продавець має право стягнути з покупця пеню, у розмірі 0,5% вартості поставленого та неоплаченого обсягу вугілля, за кожну добу прострочення.

Тобто позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня, але невірно здійснений розрахунок, оскільки відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1).

Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.2).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Як вбачається з приписів ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до норми ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, розрахунок пені є такий:

Максимальний строк нарахування 6 місяців.

Строк позовної давності 1 рік, перебіг починається з 21.05.2009, оскільки позивач звернувся до суду 21.05.2010).

115629,86 грн. –видаткова накладна № РН-0000025 від 20.01.2009;

117565,87 грн. –видаткова накладна № РН-0000093 від 22.09.2008 (5865,10 грн.)+ видаткова накладна № РН-0000025 від 20.01.2009 (115629,86 грн.) –банківська виписка № БВ-0000131 від 12.06.2009 (3929,09 грн.);

1698,83 грн. –видаткова накладна № РН-0000028 від 23.02.2009.

Сума заборгованостіПеріод нарахування пеніКількість днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУРозмір пені

115629,86 грн.21.05.2009- 11.06.2009220,241672,67 грн.

117565,87 грн.12.06.2009-14.06.200930,24231,91 грн.

117565,87 грн.15.06.2009-11.08.2009580,224109,97 грн.

1698,83 грн.21.05.2009-14.06.2009250,2427.93 грн.

1698,83 грн.15.06.2009-11.08.2009580,2259,39 грн.

1698,83 грн.12.08.2009-24.08.2009130,20512,40 грн.

всього 6114,27 грн. В решті заявленої до стягнення пені слід відмовити. За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, але підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем державне мито в сумі 00 грн. 65 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 22.07.2010 за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Ремо"", Луганська область, м.Свердловськ, вул.Глінки, б.1А, код 19076980 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноантрацит", м.Київ, вул.Саксаганського, б.52А, код 34423981 заборгованість у сумі 119264 грн. 70 коп., пеню у сумі 6114 грн. 27 коп., 3% річних у сумі 4143 грн. 11 коп., інфляційні нарахування у сумі 15540 грн. 09 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 1450 грн. 62 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 153 грн. 15 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноантрацит", м.Київ, вул.Саксаганського, б.52А, код 34423981 зайве сплачене за платіжним дорученням № 2424 від 18.05.2010 державне мито в сумі 00 грн. 65 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 27.07.2010.

Суддя                                                             Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова