Рішення № 106732034, 12.10.2022, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/2064/21

Провадження № 2/486/264/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року м. Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Кредобанк», в інтересах якого звернувся адвокат Павленко Сергій Валерійович, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості

учасники справи: позивач АТ «Кредобанк», представник позивача Павленко С.В., відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2021 року до суду надійшла позовна заява акціонерного товариства «Кредобанк» (далі – АТ «Кредобанк»), в інтересах якого звернувся адвокат Павленко С.В., до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором № 5067/2016 від 11 листопада 2016 року в розмірі 235036,72 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 235036,72 грн., судовий збір в сумі 4906,12 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10% від ціни позову, а саме, 235036,72 грн.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 11 листопада 2016 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5067/2016, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 543638,92 грн. на поточні потреби позичальника зі сплатою процентної ставки в розмірі 15,99 % річних на умовах повернення до 01 листопада 2023 року. ПАТ «Кредобанк» змінив своє найменування на АТ «Кредобанк».

11 листопада 2016 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №5067/2016/2, згідно якого поручитель зобов`язаний відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань в повному обсязі за вказаним кредитним договором.

В цей же день для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ «Кредобанк» та позичальником було укладено договір застави.

Позичальник зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує. Станом на 25 серпня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить 235036,72 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 235036,72 грн.

АТ «Кредобанк» звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом, визначивши, що звернення до суду є способом захисту прав та інтересів передбачений законом. 24 червня 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. було вчинено виконавчий напис на договорі застави.

03 серпня 2021 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі № 486/1262/21 звернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса було зупинено. Тому АТ «Кредобанк» не має можливості здійснити звернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса.

16 березня 2021 року представник АТ «Кредобанк» направив досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості до відповідачів, які повернулись за зворотною адресою.

26 квітня 2022 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення на позовну заяву. В якому вказує, що тіло кредиту у розмірі 235036,72 грн. є не заборгованістю, а поточними щомісячними платежами, передбаченими графіком погашення кредиту, також станом на серпень 2021 року відсутня заборгованість як за тілом, так і за відсотками. Вказує, що позивач умисно заводить суд в оману про відправлення відповідачам досудових вимог щодо дострокових вимог про стягнення заборгованості. Статтею 55 Конституції України не передбачено захист інтересів юридичних осіб. Не погоджується із стягненням витрат на правову допомогу. Просить відмовити в задоволенні позову /т.1 а.с.172-174/.

25 травня 2022 року від представника позивача на адресу суду надійшли пояснення, в якому вказує, що неправомірні дії позичальника суперечать та порушують кредитний договір та графік погашення заборгованості, норми цивільного законодавства, адже порушення договірних зобов`язань є очевидним. Щодо направлень поштових відправлень відповідачам, вказує, що пошук відомостей про трекінг номеру щодо направлення листів АТ «Укрпошта» зберігається протягом 6 місяців. Зазначає про співмірність суми витрат на правову допомогу адвоката за мірками розміру на правову допомогу адвокатів м. Києва. Просить задовольнити позовні вимоги /т.1 а.с.201-202/.

В провадженні головуючого судді Далматової справа перебуває з 28 лютого 2022 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу без представника позивача, позов підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, надали суду заяву з проханням розглядати справу без їх участі, позов не визнали.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Справа розглянута без учасників судового процесу з урахуванням положень ст.223 ЦПК України.

Дослідивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредобанк» був укладений кредитний договір №5067/2016 (далі - договір) /т.1 а.с.30-31/.

Згідно умов договору банк надав позичальнику кредит в сумі 543638,92 грн (п.1.1 договору) на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового характеру використання кредитних коштів на строк до 11 листопада 2023 року. Цільовим призначенням кредиту є оплата за договором купівлі-продажу транспортного засобу Skoda Оktavia A7. Позичальник згідно п. 4.1 договору зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в порядку і у терміни, встановлені п.2.1, п.4.10 та додатками до кредитного договору. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами (ануітетний платіж) протягом усього строку кредитування (п.4.1.1 договору). Відсотки за користування кредитом нараховуються у вигляді змінюваної процентної ставки в розмірі 15,99 відсотків річних на перший період дії ставки (п.3.2-3.3 договору), починаючи з другого на всі наступні періоди дії ставки проценти сплачуються згідно встановленого для цих періодів значення (п.3.4 договору). Період дорівнює календарному місяцю, змінювана процентна ставка, починаючи з другого періоду (місяця), а саме, з 01 грудня 2016 року, визначена як базова ставка 15,99% плюс маржа 3,9% (п.3.5 договору). Розділом 6 договору передбачені умови забезпечення виконання зобов`язань за даним договором, до яких відноситься укладення договору застави транспортного засобу та договір поруки.

В забезпечення виконання умов кредитного договору, 11 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки «SKODA OCTAVIA A7», 2016 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798? колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 /т.1 а.с. 33-34/.

Також в забезпечення виконання зобов`язань, 11 листопада 2016 року ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки №5067/2016/2, згідно умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором (п.1.1.). Згідно п.2.6. договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором /т.1 а.с. 32/.

16 березня 2021 року на адресу відповідачів були направлені досудові вимоги щодо виконання договірних зобов`язань, а відповідачу ОСОБА_1 ще й досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості /т.1 а.с.35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43/.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо надання грошових коштів.

Згідно наданого позивачем розрахунку, у відповідача вперше виникла прострочена заборгованість станом на 01 березня 2018 року в сумі 1195,67 грн., станом на 01 червня 2018 року в сумі 4955,17 грн. Зазначене прострочення було погашене відповідачем станом на 01 липня 2018 року. Порівнявши розрахунок заборгованості із графіком платежів, на який посилається відповідач, судом встановлено, що на 01 лютого 2018 року відповідач сплатив банку щомісячний платіж менший ніж передбачено графіком (3396,26 грн. замість 4100,24 грн.). На 01 серпня 2018 року заборгованість погашена єдиним платежем в сумі 8963,87, тоді як згідно графіку погашення заборгованості щомісячний платіж становив 4466,06 грн.

Таким чином суд критично ставиться до заперечень відповідача проти позову з посиланням на повну та своєчасну сплату згідно графіку щомісячних платежів, що є додатком до договору. Також суд зауважує, що наданий позивачем розрахунок відповідачем не оспорений, власного розрахунку відповідач не надав.

Також з порівняння розрахунку заборгованості, що також підтверджується випискою з руху коштів на рахунку, та графіку погашення заборгованості вбачається, що у березні 2019 року боржник сплатив 5055,55 грн. замість 5490,86 грн. і станом на 01 квітня 2019 року виникла прострочена заборгованість у сумі 272,20 грн., яка надалі накопичувалася щомісячною недоплатою по платежам, спрямованим на погашення кредитного зобов`язання /т.1 а.с. 5-6, 9-29,175-178/.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору, повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом з нарахованими процентами рівними сумами протягом усього строку кредитування згідно графіку погашення заборгованості, який є невід`ємною частиною цього договору.

Отже, як вбачається із досліджених доказів, відповідач щомісячно сплачує 10815 грн. як тіло кредиту, та проценти, щомісячна сума яких визначена графіком погашення заборгованості і які позивач в повному обсязі не сплатив, чим порушив умови кредитного договору.

Відповідно до п.4.9 кредитного договору сторони домовились, що банк у випадках, передбачених п.2.10 цього договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника. Однією із підстав, визначених п.2.10 кредитного договору є випадок несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту).

Розмір вказаної заборгованості відповідачем не спростовано під час розгляду справи, власних розрахунків ним суду не надано.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

При цьому, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, відповідачем не здійснюється своєчасно платежі за договором, а тому суд дійшов висновку, що за умовами договору банк має право на дострокове стягнення всієї несплаченої суми заборгованості за кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №536/1841/15-ц від 23 червня 2020 року визначила, оскільки кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

У статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

З договору поруки, укладеного між банком та ОСОБА_2 вбачається, що згідно п.1.1 поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань в повному обсязі за кредитним договором №5067/2016 від 11 листопада 2016 року.

Пунктами 2.1, 2.2 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором банк письмово повідомляє поручителя про це із зазначенням суми заборгованості боржника. Поручитель зобов`язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором.

Як вбачається з пункту 2.6 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 2.7 договору поруки передбачено, що поручитель може надавати згоду на збільшення обсягу його відповідальності за цим договором, у разі: збільшення суми кредиту або продовження строку повернення кредиту та/або запровадження нових умов застосування (встановлення, зміна) змінюваної процентної ставки за кредитним договором в бік збільшення шляхом надання кредитору окремої письмової згоди на це, або укладення між кредитором та поручителем окремого додаткового договору до цього договору, або проставлення на відповідному договорі, які вносяться ці зміни в кредитний договір, свого підпису.

Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що поручитель підтверджує, що йому відомі усі умови кредитного договору, в тому числі, умови застосування (встановлення, зміна) змінюваної процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором.

Пунктом 4.4 цього договору передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін і складаються в письмовій формі.

Пунктами 4.6, 4.7 цього договору передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами. Цей договір припиняється за спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором.

Пунктом 4.8 цього договору передбачено, що у випадку внесення без згоди Поручителя до кредитного договору змін, внаслідок чого збільшується розмір зобов`язань за кредитним договором, обсяг його відповідальності не збільшується. У цьому випадку поручитель несе часткову відповідальність в межах, визначених пунктом 1.1 на момент укладення договору поруки або останніх погоджених ним змін до кредитного договору.

За викладеного, вимоги позивача, щодо солідарного стягнення правомірні.

Посилання відповідача на неможливість відстеження поштового відправлення і, як наслідок, не можливості отримання такого листа, суд вважає безпідставними, оскільки фіскальні чеки та службові чеки направлення досудових вимог АТ «Кредобанк» датовані 16 березня 2021 року, а відповідач відстежував відправлення 13 квітня 2022 року /т.1 а.с.181, 179, 183/, тобто більше ніж через рік.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Кожна сторона, у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов (постанова Верховного Суду №752/2345/16-ц від 20 березня 2019 року).

Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стосовно витрат на правову допомогу суд вважає необхідним зазначити наступне.

За правилами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, суду наданий витяг з договору, який не визначає жодних затрат ні в грошовому ні у відсотковому еквіваленті. Тому суд погоджується із запереченнями відповідача щодо необгрунтованості вимоги про стягнення витрат на правову допомогу і вважає доцільним використати право відмови у задоволенні такої вимоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частках з кожного по 2453 гривні 06 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №5067/2016 від 11 листопада 2016 року в сумі 235036 (двісті тридцять п`ять тисяч тридцять шість) гривень 72 копійки.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір в сумі 4906,12 гривень по 2453 (дві тисячі чотириста п`ятдесят три) гривні 06 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне найменування позивача: акціонерне товариство «Кредобанк», місцезнаходження: вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, МФО 325912, ЄДРПОУ 09807862.

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Семиозерне, Семиозерного району Кустанайської області, Казахстан, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м.Нова Ляля, Свердловської області, Російської Федерації, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А.Далматова