Рішення № 106725866, 03.10.2022, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/4197/21

Провадження №2/523/727/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"03" жовтня 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого – судді Аліної С.С.

за участю секретаря – Вовкович І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування, про зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування, про зняття з реєстраційного обліку.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2022 року заяву представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 про заміну позивача по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування та про зняття з реєстраційного обліку - задоволено.

Замінено позивача Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його правонаступника ОСОБА_4 .

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», в п.п.1.2 визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з 15.10.2019 року.

01.06.2007 року між АТ "Укрсоцбанк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №2007/13-2.06/347, відповідно до якого, Банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 86 800 дол. США.

В якості забезпечення зобовязань за Кредитним договором №2007/13-2.06/347, ОСОБА_1 , передав в іпотеку трикімнатну квартиру, загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» АТ «Альфа-Банк» належить на праві приватної власності трикімнатна квартира, загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п.4.6.3. Договору іпотеки від 01.06.2007 року, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2021 року №245494150, було зареєстровано право власності за АТ «Альфа-банк», а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

01.07.2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого до ОСОБА_4 перейшло право власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею - 59,8 кв.м., житлова площа - 42,3 кв.м.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.03.2021 року відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 25.03.2021 року на 11год. 10хв.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 25.10.2021 року на 10год.

В судове засіданні позивач ОСОБА_4 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. До суду від представника ОСОБА_5 надійшла письмова заява, яка міститься в матеріалах справи, в якій позовні вимоги підтримав, також просив суд розгляд справи проводити за його відсутності (арк.сп.131).

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є частково обгрунтованим, частково доказаним, тому підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено про те, що 01.06.2007 року між АТ "Укрсоцбанк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №2007/13-2.06/347, відповідно до якого, Банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі86 800 дол. США (арк.сп.9-11).

На підставі Іпотечного договору, в якості забезпечення зобовязань за Кредитним договором №2007/13-2.06/347, ОСОБА_1 , передав в іпотеку трикімнатну квартиру, загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (арк.сп.12-14).

Відповідно до відомості №А5-37418-іо/л від 19.02.2021 року про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні будинку вказано про те, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (арк.сп.15).

Згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», в п.п.1.2 визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з 15.10.2019 року (арк.сп.20).

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» АТ «Альфа-Банк» належить на праві приватної власності трикімнатна квартира, загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п.4.6.3. Договору іпотеки від 01.06.2007 року, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2021 року №245494150, було зареєстровано право власності за АТ «Альфа-банк», а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . згідно п.4.5.3 договору іпотеки іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» (арк.сп.16-17).

З листа №316 від 22.02.2021 року вбачається про те, що АТ «Альфа-Банк» звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, проте у добровільному та позасудовому порядку не вдалося вирішити це питання.

Судом встановлено, та з матеріалів справи вбачається про те, що 01.07.2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу серія та номер: 1846, виданий Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е., відповідно до умов якого до ОСОБА_4 перейшло право власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею - 59,8 кв.м., житлова площа - 42,3 кв.м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 266919865 від 21.07.2021 року (арк.сп.121).

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст.319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Окрім цього, при здійсненні права власності власник не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію; власник не може використовувати право власності на шкоду; власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.319, 322 ЦК України).

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд звертає увагу, що діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «обов`язком власника у негаторному позові не є доказування неправомірності дії відповідача. Вони припускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки» (рішення від 23 грудня 2015 року, справа №6-30278ск15).

Як зазначено в Постанові ВСУ від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Ст.1 Протоколу №1 Конвенції передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Частина 2 ст.109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Відповідно до абз.6 ст.3 Закону України від «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником (ч.1 ст.405 ЦК).

Згідно зі ст.ст.150, 156 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

За умовами ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положенням ч.1, ч.3 ст.12 та ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами ч.1 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У відповідності до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що 21.07.2021 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 1846, який виданий Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального окуругу ОСОБА_6 .

Підставою виникнення права власності зазначено: Іпотечний договір, серія та номер: 1099, виданий 01.06.2007 року, видавник: Приватний нотаріус Трофімець В.В.

Таким чином, правовою підставою для реєстрації права власності ОСОБА_4 на нерухоме майно є відповідне застереження, яке містить в п.п.4.6.3 Договору іпотеки від 01.06.2007 року, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги, що право власності позивача на спірну квартиру є чинним та відповідачами оскаржено не було.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач» вказує на те, що відповідачі продовжують користуватись квартирою та відмовляються добровільно виселитись, чим створють перешкоди у здійсненні законних прав власника.

Судом встановлено, що станом на час судового розгляду справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за вказаною адресою.

Судом приймається до уваги той факт, що спірна квартира на даний час знаходиться у власності ОСОБА_4 , а відповідачі займають спірне приміщення без достатніх правових підстав.

Тому ОСОБА_4 має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном, а неправомірність дій відповідача презюмується.

Вимоги про зняття з реєстраційного обліку відповідачів у спірній квартирі не підлягають задоволенню, оскільки зняття з реєстраційного обліку відповідача є наслідком виконання рішення про визнання його таким, що втратив право користування даною квартирою. Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про позбавлення власника права власності на житлове приміщення або права користування такої особи житловим приміщенням.

Вказані вище правові позиції викладені в Постанові Верховного Суду України №6-57 від 16.01.2012 року.

При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування, про зняття з реєстраційного обліку підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів витрати понесені позивачем за оплату судового збору в розмірі 4 540 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16, 316,317,319,321,322,328, 391 ЦК України, ст.ст.4,12,13,19,76-81,83,89, ч.1 ст.141,п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування, про зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування трикімнатною квартирою, загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 4 540 гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2022 року.

Суддя: Аліна С.С.