Рішення № 10672488, 10.03.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2010 р.Справа № 18/2 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/2

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", смт. Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "2-ге ім. Петровського", смт.Олександрівка Кіровоградської області

про стягнення 71 649,12 грн.

Представники сторін:

від позивача - Вишневецький А.В., довіреність № 1217 від 28.12.09 юрисконсульт;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 3 від 05.01.2010 року про стягнення з відкритого акціонерного товариства "2-ге ім. Петровського" заборгованості в розмірі 44905,53 грн., з якої: 15508, 30 грн. основна заборгованість за Договором, 1014,22 грн. - сума індексу інфляції за весь час прострочення, 4455,48 грн. - 9% річних, 11881,25 грн. - пеня та 12 046,28 грн. - сума процентної ставки за кредитуванням.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару за договором № Од 18/03-1 від 18.03.2008р.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2010 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/2.

Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2010 року надав уточнення до позовної заяви № 91 від 16.02.2010 року (а.с. 73-75), за змістом якого просить припинити провадження у справі 18/2 в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства "2-ге ім. Петровського" основної суми заборгованості за договором № ОД 18/03-1 від 18.03.2008 року в розмірі 15508,30 грн. з підстав його сплати відповідачем в добровільному порядку та заявляє до стягнення 1014,22 грн. індексу інфляції за весь час прострочення, 4455,48 грн. - 9% річних, 10215,76 грн. пені та 40199,49 грн. суми процентної ставки за кредитуванням.

Заявою від 25.02.2010 року за № 116 позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відкритого акціонерного товариства "2-й ім. Петровського" заборгованість в сумі 56553,29 грн., з якої: 1014,22 грн. сума індексу інфляції за весь час прострочення, 4496,57 грн. 9% річних, пеня в сумі 10539,44 грн. та 40503,06 грн. сума процентної ставки за кредитуванням (а.с. 87-91).

В судовому засіданні 05.03.2010 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення їх розміру підтримав; представники відповідача позовні вимоги заперечили, однак, письмового відзиву до суду не подали.

В судовому засіданні по даній справі оголошувалась перерва з 05.03.2010 року до 10.03.2010 року.

10.03.2010 року позивачем подано заяву № 157 від 10.03.2010 року про зменшення розміру позовних вимог до 56140,82 грн., з якої: 1153,79 грн. сума індексу інфляції за весь час прострочення, 4496,57 грн. 9 % річних, 10539,44 грн. пені та 39951,02 грн. сума процентної ставки за кредитування (а.с. 100-103).

З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає справу з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання 10.03.2010 року не забезпечив; будь-яких клопотань щодо неможливості прийняти участь в засіданні суду відповідачем не подано.

Оскільки представники відповідача приймали фактичну участь в судових засіданнях по даній справі 16.02. і 05.03.2010 р., відповідач належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (а.с. 99) та враховуючи граничні строки вирішення спору у даній справі, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/2 в судовому засіданні 10.03.2010 р. за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 10.03.2010 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши подані докази і заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Агросвіт" (Продавець) та відкритим акціонерним товариством "2-ге ім. Петровського" (Покупець) 18.03.2008 року укладено договір № Од 18/03-1 (далі - Договір).

За умовами даного Договору Продавець зобов'язувався передати, а Покупець прийняти та оплатити агрохімікати, насіння, добрива (надалі Товар), в кількості, за номенклатурою, цінами, строками та умовами постачання, згідно умовам цього Договору та Доповнень до нього, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.4. Договору ціна Товару, що постачається, узгоджується для кожної партії Товару окремо та відображається у відповідних Доповненнях до даного Договору. Вартість даного Договору визначається як сума всіх Доповнень до нього.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що порядок та строки оплати за Товар узгоджуються по кожній партії Товару окремо і відображаються у відповідних Доповненнях.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п. 12.5 Договору).

Договір № Од 18/03-1 від 18.03.2008 року укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.

В подальшому між сторонами підписано Доповнення до договору № Од 18/03-1 від 18.03.2008 року, в яких узгоджено найменування Товару, його кількість, ціна, умови поставки і порядок розрахунків (а.с. 15-36).

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" поставило відповідачу Товар на загальну суму 293098,30 грн., що підтверджується накладними № № 04-384 та 04-383 від 17.04.08р., 04-217 від 11.04.08р., 04-219 та 04-218 від 11.04.08р., 04-460 від 21.04.08р., 05-120 від 08.05.08р., 05-191 від 13.05.08р., 05-289 від 16.05.08р., 05-449 від 23.05.08р., 06-23 від 02.06.08р., 06-221 від 17.06.08р., 07-23 від 03.07.08р., 08-145 від 27.08.08р., 09-78 від 08.09.08р., 10-108 від 21.10.08р., 01-36 від 16.01.08р. (а.с. 50-63, 105).

На отримання товару за вказаними вище накладними відповідачем виписано довіреності № № 368438 від 17.04.08р., 368435 від 11.04.08р., 368446 від 08.05.08р., 368445 від 16.05.08р., 368450 від 23.05.08р., 314504 від 02.06.08р., 314508 від 17.06.08р., 314515 від 03.07.08р., 314542 від 27.08.08р., 365710 від 08.09.08р., 365729 від 21.10.08р., 368412 від 16.01.08р., які містяться в матеріалах справи (а.с. 39-49, 105).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Доповненням № 11 від 01.12.2008 р. до договору № ОД 18/03-1 від 18.03.2008 року сторонами встановлено строк розрахунків за весь поставлений Товар до 05 липня 2009 р. (а.с. 38).

Однак, відповідач у встановлений строк за отриманий Товар повністю не розрахувався, оплативши його вартість частково в сумі 277590,00 грн.

Таким чином, за повідомленням позивача, заборгованість відповідача за отриманий товар на час звернення до суду становить 15508,30 грн.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач визнав основну суму заборгованості та повідомив про сплату; щодо інших нарахувань будь-яких обґрунтованих пояснень або заперечень до суду не надав.

Позивачем повідомлено про сплату відповідачем 12.02.2010 р. основної суми заборгованості за договором № ОД 18/03-1 в сумі 15508,30 грн., що підтверджується випискою з банку (а.с. 76) та карточкою контрагента (а.с. 77).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність предмета спору в частині стягнення основного боргу в сумі 15508,30 грн., що є підставою для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому господарським судом роз’яснено, що відповідно до частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в п. 8.2. Договору погоджено, що за порушення строків оплати переданого Товару Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Наведений позивачем розрахунок пені (а.с. 102) враховує приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 10539,44 грн. за період прострочення з 06.07.2009 р. по 31.12.2009 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9% річних в сумі 4496,57 грн. за період прострочення платежу з 06.07.2009 р. по 31.12.2009 р. та 1153,79 грн. індексу інфляції за період з липня 2009 року по грудень 2009 року, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 8.4 Договору сторони встановили розмір річних на рівні 9% від простроченої суми.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму процентної ставки за кредитування в розмірі 39951, 02 грн. за період з 02.12.2008 року по 31.12.2009 року.

За приписами частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 1057 Цивільного кодексу України за договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу (Кредит), якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

До відносин за кредитним договором, в свою чергу, застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України (Позика), якщо інше не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

В доповненні № 11 від 01.12.2008 року до Договору сторони встановили процентну ставку за кредитування в розмірі 2% в місяць від суми фактичної поставки Товару за Договором (а.с. 38).

За обґрунтованим розрахунком позивача, сума процентної ставки за кредитування за період з 02.12.2008 р. по 31.12.2009 р. становить 39951,02 грн. (а.с. 102-103) та підлягає стягненню з відповідача.

З викладеного вище, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог по стягненню з відповідача 56140,82 грн. боргу, з якого: 1153,79 грн. сума індексу інфляції за весь час прострочення, 4496,57 грн. 9 % річних, 10539,44 грн. пені та 39951,02 грн. сума процентної ставки за кредитування. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "2-ге ім. Петровського" (27300, Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Леніна, 106, ідентифікаційний код 00386287, відомості про рахунки відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт" (28034, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Приютівка, вул. Свердлова, 2/1, ідентифікаційний код 23233729, р/р 260008056 в ОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Кіровоград, МФО 323538) заборгованість в сумі 56140,82 грн., з якої: 1153,79 грн. сума індексу інфляції, 4496,57 грн. 9% річних, 10539,44 грн. пені та 39951,02 грн. процентної ставки за кредитуванням, а також 716,49 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства "2-ге ім. Петровського" основної суми заборгованості за Договором № ОД 18/03-1 від 18.03.2008 року в розмірі 15508,30 грн. - припинити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська