Рішення № 10672399, 02.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/47402.08.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк Столиця»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси»про стягнення 13781775,67 грн. за участю представників позивача –не з’явився, відповідача-1 –не з’явився, відповідача-2 –не з’явився, ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Банк «Столиця»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення»(відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси»(відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 12476434,42 грн. суму кредиту, 1234029,41 грн. відсотків, 71311,84 грн. пені, у зв’язку за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем-1 19.09.2007 р. № 19/07-К (кредитний договір) та договором застави товарів в обороті № 19/07-К-2Z (договір застави), укладеним 25.11.2008 р. між позивачем та відповідачем-2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, перерахувавши на позичковий рахунок відповідача-1 грошові кошти в повному обсязі, згідно з умовами кредитного (основного) договору, свої зобов’язання за цим договором виконав. Проте, відповідач-1 та відповідач-2 своїх зобов’язань перед позивачем не виконали, не погасивши заборгованість за кредитним договором у сумі 13781775,67 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2009 порушено провадження у справі №14/474 та призначено її до розгляду на 21.10.2009 р. (суддя Нарольський М.М.).

17.09.2009 р. позивач подав суду м. заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу 1 у розмірі 13781775,67 грн. та накласти арешт на майно, що належить відповідачу 2, а саме на мазут М-100 в кількості12066,95 тон, що зберігається за адресою: м. Київ, вул.. Рухівська, 1А, АЕК «Київенерго»(філія «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго») та заборонити відповідачу 2 вчиняти дії з відчуження вищевказаного майна.

02.10.2009 р. позивач подав доповнення до заяви про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу 1 у розмірі 13781775,67 грн. та накласти арешт на майно, що належить відповідачу 2, а саме на мазут М-100 в кількості12066,95 тон, що зберігається за адресою: м. Київ, вул.. Рухівська, 1А, АЕК „Київенерго” (філія „Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго”) та заборонити відповідачу 2 вчиняти дії з відчуження вищевказаного майна. Додатково просить в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу 2 в розмірі 13781775,67 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.10.2009р. заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти відповідача 1 та відповідача 2 в межах ціни позову –13781 775,67 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року ухвалу господарського суду м. Києва від 28.10.2009 року у справі № 14/474 скасовано в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси»в межах ціни позову»–13781775,67 грн. (тринадцять мільйонів сімсот вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят п’ять грн.. 67 коп.) гривень). Резолютивну частину ухвали викладено в наступній редакції:

«Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ 34819820) та знаходяться на п/р № 260063019294 в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (Закрите акціонерне товариство), п/р № 260004153 в АКБ "Легбанк", МФО 300056, п/р № 26002300014207 в ПАТ "Банк Столиця", МФО 380623, в межах ціни позову –13781 775,67 грн. (тринадцять мільйонів сімсот вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят п’ять грн. 67 коп.) гривень.». Справу передано на розгляд господарського суду м. Києва.

Через канцелярію суду 11.03.2010 року представник відповідача надав заяву про збільшення розміру та уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 14840061,36 грн. заборгованості, з яких 12476434,42 грн. –сума кредиту, 2191176,69 грн. –відсотки, 170450,25 грн. –пеня, та просив замінити Відкрите акціонерне товариство «Банк Столиця»його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця».

Відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або в ухвалі.

Враховуючи те, що Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця» є правонаступником усього майна, усіх майнових прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства «Банк Столиця», суд у відповідності до ст.25 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне замінити відповідача у справі Відкрите акціонерне товариство «Банк Столиця»на Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця».

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв’язку із збільшенням позовних вимог позивача, які визнані судом такими, що підлягають задоволенню, так як відповідають чинному законодавству та умовам кредитного договору, не спростовані відповідачем, підтверджені розрахунками позивача, суд вважає за доцільне зі своєї ініціативи вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ „Укрметалзабезпечення” в межах суми, на яку збільшено позовні вимоги позивачем –1 058 285,69 грн., тому що подані позивачем матеріали містять достатньо підстав вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання даного судового рішення.

За резолюцією заступника Голови господарського суду міста Києва справу № 14/474 передано судді Чебикіній С.О. для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2010 року прийнято справу до провадження суддею Чебикіною С.О. та призначено до розгляду на 15.07.2010 року.

Представники сторін в судове засідання 02.08.2010 року не з’явилися, ,про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком «Столиця»правонаступником якого згідно зі Статутом затвердженим установчими зборами від 05.12.2008 р. є Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця»(кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення»(позичальник) укладено договір № 19/07-К про надання кредиту, згідно умов якого відповідачу-1 було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти (кредит) у розмірі 12500 000,00 (Дванадцять мільйонів п’ятсот тисяч грн. 00 коп.) гривень. Кредит був наданий для поповнення обігових коштів зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 20 (Двадцять три) % річних.

20.03.2008 р., 29.09.2008 р., 10.10.2008 р., 31.10.2008 р. та 14.11.2008 р. між позичальником та кредитодавцем були укладені додаткова угода № 1 та договори про внесення змін № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 до договору, якими змінено кінцевий термін повернення кредиту та процентна ставка за користування кредитом, а саме 23 % річних. Крім того, внесені зміни до п. 3.2. Договору, відповідач 1 взяв на себе зобов’язання щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами не пізніше 14 (чотирнадцятого) числа наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день закінчення строку дії Договору, на рахунок № 20688300014207.

Також до розділу 4 «Забезпечення виконання зобов’язань за договором»внесено п. 4.1. договору, відповідно до якого: «В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань перед кредитодавцем щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси», передає в заставу товари в обороті, а саме мазут М-100 та укладає з Кредитодавцем договір застави».

30.01.2009 р. договором про внесення змін № 9 змінено кінцевий термін повернення кредиту до 12.02.2009 р.

12.02.2009 р., 16.03.2009 р., 26.03.2009 р., 06.04.2009 р. та 14.04.2009 р. укладено договори про внесення змін № 10, № 11, № 12, № 13 та № 14 до договору. Згідно цих договорів був встановлений графік погашення кредиту та змінена кінцева дата повернення кредиту –не пізніше 15 червня 2009 року.

Судом встановлено, що кредитний договір із договорами про внесення змін до нього відповідають вимогам чинного законодавства, підписані повноважним представником позивача та відповідача-1, кредитний договір містить в собі всі істотні умови, встановлені для договорів даного виду.

Як вбачається із поданої позивачем копії меморіального ордеру № 19/07-К (#727732) від 19 вересня 2007 року останній на виконання п. 1.1. договору перерахував на позичковий рахунок відповідача-1 грошові кошти у розмірі 12500 000,00 (дванадцять мільйонів п’ятсот тисяч) грн. 00 коп., що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які, згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідач-1, в порушення пунктів 1.1., 3.1., 3.2., підпункту 5.2.3., 5.2.7. договору та ч.1 ст. 1054 ЦК України своїх зобов’язань по договору щодо сплати кредиту та процентів не виконав і не погасив суму боргу за кредитом у розмірі 12476434 грн. 42 коп. та не сплатив проценти за користування кредитом в сумі 2193176 грн. 69 коп. за період з 01.03.2009 р. по 30.11.2009 р.

Судом встановлено прострочення відповідачем-1 сплати суми боргу за кредитом та прострочення сплати процентів за користування кредитом в період з 01.03.2009 р. по 30.11.2009 р.

Відповідач не заперечив доводи позивача, не спростував встановлені факти, не подав суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору.

Крім того, позивачем 06 та 11 серпня 2009 року направлені відповідачу-1 та відповідачу-2 вимоги про погашення заборгованості за договором. Відповідач-1 листом від 06.08.2009 року визнав суму основного боргу.

Отже, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача-1 12476434 грн. 42 коп. боргу по кредиту та 2193176 грн. 69 коп. процентів за користування кредитом законною і обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем-1, тобто такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.6.1.1 Договору у випадку порушення строків сплати процентів позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з Відповідача-1 пені у сумі 170450,25 грн. за прострочення сплати процентів за період з 31.07.2009 р. по 26.01.2010 р. підлягає задоволенню як така, що відповідає чинному законодавству та умовам кредитного договору, не спростована відповідачем, підтверджена розрахунками позивача.

В забезпечення виконання умов договору № 19/07-К від 19.09.2007 р. про надання кредиту між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» укладено договір застави товарів в обороті № 19/07-К-2Z від 25.11.2008 р., згідно з яким відповідач-2 передав у заставу товари в обороті, а саме мазут М-100 в кількості 12066,95 тонн, що зберігався за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1А, АЕК «Київенерго»(філія «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго»).

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про заставу»№2654-ХІІ від 02.10.1992 р. із змінами та доповненнями, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, позивач має право задовольнити свої вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача-1 за кредитним договором у сумі 14840061,36 грн. за рахунок звернення стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті № 19/07-К-2Z від 25.11.2008 р, укладеного з відповідачем-2.

Проте відповідачем-2 були порушені зобов’язання визначені п.п. 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3. договору застави, предмет застави був реалізований без згоди позивача та без заміни на інше аналогічне майно.

Зокрема, судом встановлено, що господарським судом міста Києва ухвалено рішення по справі № 41/207 за позовом ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(надалі - АЕК «Київенерго») за участю третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору –ТОВ «Торговий дім «Ресурси», ДП «Стальінвест»ТОВ «Донметалзбут»щодо виконання зобов’язання в натурі, зокрема, повернення на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»мазуту марки М-100 в кількості 40 990,759 тонн та мазут марки М-100 в кількості 33 848,313 тонн, у загальній кількості 74 839,072 тонн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»та АЕК «Київенерго»було укладено договори зберігання мазуту марки М-100 у кількості 40 990,759 тонн (договір 17/1008-К) та 33 848,313. тонн (договір № 175).

10.02.2009 року ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» звернувся до АЕК «Київенерго»з вимогою про повернення всього мазуту, що знаходився на зберіганні.

Судом при розгляді справи № 41/207 також встановлено наступне.

ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»за договором поставки № 27/05м від 04.07.2008 р. та додаткової угоди № 1 від 20.07.2008р. до договору отримало від ТОВ «Торговий дім «Ресурси»мазут марки М-100 в кількості 76339,072 тонн, на загальну суму 118325561, 60 грн., що підтверджується актом приймання-передачі № 2 від 17.10.2008р.

ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»за поставлений мазут розрахувалося частково та за додатковою угодою № 3 від 31.10.2008 р. до договору поставки зобов’язалося повернути ТОВ «Торговий дім «Ресурси»неоплачений мазут в кількості 51711,975 тонн.

На день ухвалення рішення АЕК «Київенерго» не повернула мазут марки М-100 загальною кількістю 74 839,072 тонн, з яких 24 627,097 тонн належить ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», 25 381,67 тонн належить ТОВ «Торговий дім «Ресурси»та 24 830,305 тонн належних ДП «Стальінвест»ТОВ «Донметалзбут».

Ухвалою від 12.05.2009 року по зазначеній справі № 41/207 змінено спосіб та порядок виконання рішення, ухвалено стягнути з АЕК «Київенерго»на користь ТОВ «Торговий дім «Ресурси»вартість неповернутого майна в сумі - 55`839`674,00 грн. та визнано таким, що втратив чинність наказ про зобов’язання АЕК «Київенерго»повернути в натурі на користь ТОВ «Торговий дім «Ресурси»мазут марки М-100 загальною кількістю 25381,67 тонн, що знаходиться на зберіганні на ТЕЦ № 6 АЕК «Київенерго».

При розгляді вищевказаної справи відповідач-2 не повідомив суд про те, що зазначений мазут знаходиться в заставі у позивача, без згоди останнього відповідач-2 розпорядився та реалізував предмет застави, не замінив його на інше майно, тобто залишив позивача без застави.

Відповідно до п. 2.1.2. договору застави товарів в обороті № 19/07-К-2Z від 25.11.2008 р., заставодержатель (Позивач) має право звернути стягнення на предмет застави у разі, коли в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов’язань забезпечених заставою за цим договором, вони не будуть виконані.

Крім того, відповідно до п. 2.1.9. заставодержатель має право у разі недостатності предмету застави для задоволення всіх вимог кредитора за договором кредиту звернути стягнення на інше майно заставодавця, в порядку визначеному чинним законодавством України.

Враховуючи, що відповідач-2 без згоди позивача частково продав предмет застави (мазут М-100), а частину мазуту що залишилась самовільно замінив на інше майно –грошові кошти (майнові зобов’язання до АЕК «Київенерго»щодо повернення мазуту замінено на грошові зобов’язання) суд вважає, що позивач має право звернути стягнення на кошти відповідача-2.

Відповідно до пункту 3.4. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, Позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суд вважає, що оскільки вимоги позивача щодо стягнення кредиту, процентів та звернення стягнення на предмет застави за договором № 19/07-К від 19.09.2007 р. про надання кредиту та договором застави товарів в обороті 19/07-К-2Z від 25.11.2008 р. виникли на одній підставі, а саме, невиконання відповідачем-1 умов договору, на забезпечення виконання зобов’язань за яким був укладений з майновим поручителем (відповідачем-2) зазначений договір застави, то позивач має право об’єднати в цій позовній заяві позовні вимоги до відповідача-1 та відповідача-2 (майнового поручителя), які є солідарними відповідачами, щодо повернення кредиту і сплати процентів.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2).

Суду не було надано доказів належного виконання договірних зобов’язань або відмови позивача у прийнятті належного виконання зобов’язань, запропонованих боржником або поручителем.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов’язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 14840061,36 грн. заборгованості, з яких 12476434,42 грн. –сума кредиту, 2191176,69 грн. –відсотки, 170450,25 грн. –пеня, є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню солідарно з відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 49, 66, 75, 82–85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити Відкрите акціонерне товариство «Банк Столиця»його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця».

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 34819820) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси»(01126, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 33696020) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»(04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд. 29 –Б, код ЄДРПОУ 26520464) 12476 434 (дванадцять мільйонів чотириста сімдесят шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 42 коп. суму кредиту, 2193 176 (два мільйони сто дев’яносто три тисячі сто сімдесят шість) грн. 69 коп. відсотків, 170450 (сто сімдесят тисяч чотириста п’ятдесят) грн. 25 коп. пені, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот ) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Вжити заходи до забезпечення позову:

Накласти арешт на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 34819820) та знаходяться на п/р № 260063019294 в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (Закрите акціонерне товариство) МФО 300012, п/р № 260004153 в АКБ «Легбанк», МФО 300056, п/р № 26002300014207 в ВАТ «Банк Столиця», МФО 380623 у

межах суми, на яку збільшено позовні вимоги позивачем 1 058 285 грн. (один мільйон п’ятдесят вісім тисяч двісті вісімдесят п’ят ) грн. 69 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          С.О. Чебикіна